Про це він розповів під час лекції про остаточну деколонізацію України у межах Магістерської програми Київської школи економіки (KSE) з дослідження пам’яті та конфліктів.

За словами українського історика, широкомасштабна війна РФ проти України – це імперська війна, яка є наслідком розпаду Радянського Союзу. Адже Радянський Союз помер смертю імперії, розпавшись на різні республіки. Союз також був спадкоємцем Російської імперії в географічному плані.

Також він зазначив, що, на відміну від більшості імперій, Радянський Союз пішов в історію без великого кровопролиття. Але розпад Радянського Союзу, як і розпад більшості імперій, не є миттєвою подією. Сам процес розпаду був надзвичайно кровопролитним. Перша і друга чеченські війни були яскравим свідченням того, що процес розпаду Радянського Союзу ще не завершився.

А потім у 2008 році сталося російське вторгнення до Грузії. Вперше збройні сили Російської Федерації перетнули кордон і перенесли війну на територію суверенної держави. Війна була сприйнята багатьма як відповідь Росії на заявку Грузії та України на отримання плану дій щодо членства в НАТО.

“Війна в Україні — це війна імперська, колоніальна. Це правильне визначення війни з точки зору її політичної оцінки сьогодні. Це класичний приклад імперії, яка намагається запобігти розпаду колишнього імперського простору. У випадку України спочатку йшлося не про інтеграцію території до Російської Федерації, а про збереження України у сфері її впливу. Але цей проєкт наразився на жорсткий опір, який виник під час Революції Гідності у 2014 році, і була представлена інша модель — анексія українських територій. Класичним прикладом цього був Крим. А гібридна війна на Донбасі породила дві маріонеткові держави — так звані “ДНР” та “ЛНР”, – зауважив Сергій Плохій.

А також додав, що оскільки проєкт утримання України від підписання угоди про асоціацію з Євросоюзом не спрацював, альтернативою стало захоплення частини території, а саме анексії Криму, де більшість становили етнічні росіяни.

На думку Сергія, території, які опинилися під російською окупацією у 2014-2015 роках, мали надзвичайно велику кількість людей, які ідентифікували свою національність як “радянську”. Саме це призвело до неспроможності значної частини населення віднести себе до сучасного типу ідентичності — російського чи українського. Ця двозначність означала слабкість українського національного проєкту розбудови незалежної держави, й цими недоліками скористався агресор у 2014-2015 роках.

“Досвід 2014-2015 років був покладений в основу планування так званої спеціальної військової операції. Російські та західні ЗМІ очікували, що спецоперація триватиме не більше трьох днів, і українці зустрічатимуть російських «визволителів» квітами. Цього не сталося, тому що в Україні з 2014 по 2022 рік відбулося формування значно сильнішої та чіткішої української ідентичності”, – наголосив український історик.

Також Сергій Плохій зазначив, що ланцюг подій, які призвели до широкомасштабної війни, розпочався з рішення українського суспільства попрощатися з радянським минулим і приєднатися до простору, який асоціювався з Європою та європейськими цінностями.

На думку Сергія, з початку 1991 року в Україні та Росії дуже чітко простежуються різні тенденції щодо вибору політичних моделей існування своїх держав. А перемога Помаранчевої революції 2004 року представляла серйозну загрозу для Володимира Путіна та його режиму.