#Букви розповідають, що передбачає зазначений закон, та якими ризики і загрози він несе.

У четвер, 23 вересня, парламент 279 голосами підтримав проєкт  закону №5599 – “Про запобігання загрозам національній безпеці, пов’язаним із надмірним впливом осіб, які мають значну економічну або політичну вагу в суспільному житті (олігархів)”. Документ був ініційований президентом.

За нього проголосували: 229 представників “Слуг народу”, 18 представників партії “За Майбутнє”, 11 партійців “Голосу”, 18 – із депутатської групи “Довіра” та ще 6 позафракційних. Решта фракцій не дали жодного голосу.

Як сповіщалося, Зеленський вніс до Верховної Ради анонсований раніше законопроєкт “про олігархів” в травні. При цьому ним було порушено регламент ВРУ.

Зеленський також заявляв, що питання щодо статусу олігархів в Україні можуть першим винести на всеукраїнський референдум. Утім цього не відбулося.

Про що ухвалений  закон?

Заявленою метою документа є “подолання конфлікту інтересів, викликаного злиттям політиків, медіа та великого бізнесу, забезпечення національної безпеки України в економічній, політичній та інформаційній сферах, захисту демократії, забезпечення державного суверенітету та уникнення випадків маніпулювання свідомістю громадян умисно спотвореною інформацією задля отримання доступу до ресурсів, належних на праві власності Українському народові”.

У законопроєкті наводяться визначення термінів “бенефіціар”, “електронний засіб масової інформації”, “засіб масової інформації”, “пов’язана особа”, “кінцевий бенефіціарний власник (контролер)”.

Також законом, що діятиме 10 років, запроваджується “декларація про контакти” з олігархами і їх  представниками. Так, якщо “публічний службовець” контактуватиме з особою з “реєстру олігархів” або її представником, такий службовець зобов’язаний подавати “декларацію про контакти”.

Хто такий “олігарх” у розумінні закону і хто визначатиме їх перелік?

Фізична особа буде віднесена до категорії “олігархів”, якщо відповідатиме хоча б трьом із чотирьох зазначених критеріїв:

  • бере участь у політичному житті;
  • має значний вплив на засоби масової інформації;
  • є кінцевим бенефіціарним власником (контролером) суб’єкта господарювання, який на день введення в дію цього закону займає монопольне (домінівне) становище на загальнодержавному товарному ринку та протягом одного року поспіль підтримує або посилює це становище;
  • підтверджена вартість активів особи (та осіб, бенефіціаром яких вона є) перевищує один мільйон прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня відповідного року (зараз це 2 млрд 270 млн гривень).

Під  “участю у політичному житті” мається на увазі, що ця особа:

  • є президентом України; спікером Верховної Ради; першим заступником та заступником голови ВР; народним депутатом України; прем’єр-міністром; віце-прем’єр-міністром; міністром, його заступником; керівником іншого центрального органу виконавчої влади, який не входить до складу Кабміну; головою Служби безпеки України; генеральним прокурором; головою Національного банку; керівником постійного допоміжного органу, утвореного президентом України, його першим заступником та заступником;
  • є пов’язаною особою з особами, зазначеними в попередньому пункті;
  • обіймає посаду у керівних органах політичної партії;
  • фінансувала діяльність політичної партії, політичну агітацію або проведення мітингів чи демонстрацій з політичними вимогами.

Під  “значним впливом на ЗМІ”  мається на увазі, що особа:

  • є бенефіціаром засобу/засобів масової інформації;
  • є контролером ЗМІ (це “особа, яка володіє можливістю здійснювати вирішальний вплив на управління або діяльність ЗМІ безпосередньо або через інших осіб шляхом реалізації прав бенефіціара”);
  • була бенефіціаром або контролером ЗМІ станом на дату набрання чинності цим законом, однак втратила такий статус до дня введення цього закону в дію, внаслідок чого бенефіціаром або контролером ЗМІ “стала пов’язана особа або особа, яка не володіє бездоганною діловою репутацією”.

Рішення про віднесення тієї чи іншої особи до категорії “олігархів” ухвалюватиме Рада національної безпеки і оборони України (РНБО) на підставі подання Кабінету Міністрів України, члена РНБО, Національного банку України, Служби безпеки України або Антимонопольного комітету України.

РНБО вестиме реєстр таких осіб, а також тих, хто подає “декларації про контакти” з “олігархами”.

Як це вплине на життя осіб з “реєстру олігархів”?

Особам, яких включать до “реєстру олігархів”, буде:

  • заборонено здійснювати внески (прямо або опосередковано через інших осіб) на підтримку політичних партій;
  • заборонено бути покупцем (бенефіціаром покупця) у процесі приватизації об’єктів великої приватизації;
  • необхідно подавати е-декларацію.

Законом також запроваджується “декларація про контакти”. Тобто якщо “публічний службовець” контактуватиме з особою з “реєстру олігархів” або її представником, він матиме про це звітувати. Неподання “декларації про контакти” буде підставою для притягнення особи до політичної та/або дисциплінарної відповідальності (втім, у законі не зазначено, що саме охоплює поняття “політична відповідальність”).

Під контактом мається на увазі зустріч або розмова (зокрема, онлайнова) під час нарад, офіційних заходів, судових засідань тошо.

“Декларацію про контакти” потрібно буде заповнити на офіційному вебсайті РНБО.

Обов’язок подання “декларації про контакти” з “олігархом” поширюється на представників влади (президент, нардепи, очільники СБУ та Офісу генпрокурора тощо), на суддів, представників РНБО, органів при президенті України, Центрвиборчому тощо.

Як закон оцінюють експерти?

За повідомленнями ряду ЗМІ,  британський історик, письменник і журналіст, професор історії в Гарвардському університеті і старший науковий співробітник Оксфордського університету, Інституту Гувера та Стенфордського університету Ніл Ферґюсон назвав законопроєкт Зеленського “небезпечним прецедентом”. За словами Ферґюсона, намагання створити виняткові закони для конкретних соціальних верств може погано закінчитись. Свої слова він проілюстрував прикладом впровадження у радянській термінології слова “куркулі” й тих наслідків, до яких це призвело.

Схожу думку висловив Фарід Закарія, в минулому головний редактор видання Foreign Affairs, головний редактор Newsweek International, багаторічний ведучий каналу CNN.

“Я б радше турбувався про закони, які певним чином ускладнюють для громадянського суспільства та приватного сектору можливості володіти ЗМІ, висловлювати свою думку. Надзвичайно важливо пам’ятати, що свобода преси означає свободу взагалі. Кожен повинен мати можливість говорити вільно”, — сказав він.

Економіст Андерса Ослунда, провідний міжнародний експерт з питань національних економік України, Росії та країн колишнього СРСР, професор Джорджтаунського університету, колишній старший науковий співробітник Atlantic Council та Інституту Петерсона, напряму порівняв ініціативу Володимира Зеленського з кроками Володимира Путіна на початку його шляху до абсолютної влади у 2000-х.

“Ви говорите, що олігарх має продати свої ЗМІ. А кому він їх має продати? Жоден іноземець не захоче їх купувати. Звичайно, росіянам купувати не дозволять. Хто ж тоді це має бути? Держава, керівна партія? Путін на початку 2000-х відібрав медіавладу у Бориса Березовського і передав не державі, а своїм, путінським олігархам. Те, що ви пропонуєте, – не є третім шляхом, а є путінським шляхом”, — сказав він.

Що не так з цим законом?

#Букви робили детальний розбір законодавчої ініціативи президент в матеріалах “Закон Зеленського про олігархів: багато шоу, мало закону” та “Міжнародні експерти: закон про боротьбу з олігархами – це шлях до узурпації влади”.

Зупинимося на кількох моментах. Критерії для потрапляння до переліку олігархів є розмитими.

Наприклад, участь у політичному житті бере особа, яка “фінансувала діяльність політичної партії, політичну агітацію або проведення мітингів чи демонстрацій з політичними вимогами”. Ані критеріїв того, які вимоги є політичними, ані строків, протягом яких таке фінансування враховується, ані, власне, об’ємів подібного фінансування закон не конкретизує.

Другий і третій критерії місцями дублюють один одного, оскільки значним впливом на ЗМІ, за приписами законопроєкту, є статус бенефіціара або контролера засобу масової інформації. Якщо при цьому частка на ринку такого засобу масової інформації протягом року перевищує 35% (відповідно до Закону України “Про захист економічної конкуренції”) – він вважається таким, що посідає монопольне (домінантне) становище на ринку, отже, виконується умова і другого, і третього пунктів.

Як “олігархічні” активи законопроєкт розуміє активи на суму понад 90 млн доларів. У президентському законопроєкті пропонується у розмір активів особи враховувати як її “особисті” активи, так і ті, що належать суб’єктам господарювання, де вона є бенефіціаром (окрім ЗМІ), не враховуючи реальний розмір частки особи в таких компаніях. Проте ані методик оцінювання вартості активів, ані норм, які б вказували на наявні методики, законопроєкт не містить. Які і визначення поняття “активи” чи вказівки на те, яке з пів десятка наявних в українському законодавстві визначень слід застосовувати у цьому випадку.

До того ж прорєкт не пропонує реальних механізмів усунення впливу олігархів на економіко-політичне життя держави. Наприклад, вводиться заборона олігархам здійснювати внески (прямо або опосередковано через інших осіб) на підтримку політичних партій. Утім дієвого механізму реалізації цієї заборони не пропонується.

Крім цього, РНБО формуватиме “реєстр олігархів”. Однак нормами Закону “Про Раду національної безпеки і оборони України” встановлено, що функціями РНБО є внесення пропозицій президенту, координація та контроль у сфері національної безпеки і оборони. Натомість питання надання тим чи іншим особам того чи іншого статусу не стосується сфери національної безпеки і оборони, що призводить до невідповідності президентського законопроєкту нормам Конституції.

Уповноважена Верховної Ради України з прав людини Людмила Денісова акцентувала, що проблема закону – “у перевищенні повноважень РНБО і президента”. Така її позиція узгоджується з позицією Головного науково-експертного управління ВР.

Раніше у вересні президентський проєкт закону було скеровано до Венеційської комісії, дорадчого органу Ради Європи, діяльність якого спрямована на надання висновків у сфері  конституційного права з питань відповідності законопроєктів європейським стандартам та цінностям.

Примітно, що очільник фракції партії “Слуга народу” Давид Арахамія просив спікера Дмитра Разумкова не надсилати президентський законопроєкт для оцінки експертами з Венеційської комісії.

Зрештою закон було прийнято в другому читання до отримання висновків Венеційської комісії.

  • Раніше міністр юстиції України Денис Малюська у прямому ефірі повідомив, що лідер “Європейської Солідарності” Петро Порошенко точно потрапить до реєстру олігархів.
  • Понад 35% українців вважають популізмом оголошену президентом Володимиром Зеленським деолігархізацію в Україні. Про це свідчать дані дослідження Центру соціальних та маркетингових досліджень SOCIS, котре проводилося з 28 травня по 3 червня 2021 року.