Раніше #Букви вже розглядали “теоретичні” аспекти прийняття законопроєкту про олігархів та ризики, які він несе у тому форматі, в якому його пропонує президент. Однак силами “слуг”, груп “За майбутнє” і “Довіра”, а також половини “Голосу” теорія перетвориться на практику уже найближчим часом. Тому є підстави ще раз повернутись до того документа, який виштовхнув із себе Офіс президента і, не чекаючи висновку Венеційської комісії, ухвалила Верховна Рада. І цього разу уже на прикладі пана Фіали.
Неочікуваний поворот? Томаш Фіала, крім того, що навіть близько не такий відомий суспільству, як його потенційні “колеги зі списку”, ще й не надто асоціюється з “класичним” олігархом. Структура його бізнесу досить прозора, там немає історій на зразок “отримав контроль над трубопроводом”, “приватизував кілька заводів у 90-х”, “отримав преференції коштом держбюджету”, “був у близьких стосунках з представниками влади чи членами їхніх сімей”, які в тому чи іншому форматі супроводжують олігархічні біографії. Звісно, на думку спадає історія одного горища в центрі Києва, однак давайте чесно – де олігархи, а де приватизація кількох квадратних метрів за допомогою Печерського райсуду.
Втім, у президента вирішили охопити всіх і одразу, тому Томаш Фіала цілком потрапляє під два (з трьох необхідних) критерії для включення до списку “осіб, які мають значну економічну та політичну вагу в суспільному житті (олігархів)”.
Першим – очевидним – критерієм є “значний вплив на засоби масової інформації”. Тут усе просто – Томаш Фіала вказаний як бенефіціарний власник ТОВ “Видавничий дім “Медіа-ДК”, яке є засновником кількох видань під загальним брендом “Новое время”, а також журналу “Наш сучасник”.
Крім того, Томаш Фіала є бенефіціарним власником ТОВ “ТРК “Радіо-Ера”, яке, за даними Нацради телебачення та радіомовлення, є власником ліцензії на радіомовлення під назвою “Радіо НВ”.
Можна справедливо заперечити, що виданню “НВ” далеко до каналу “1+1” (за масштабами та охопленням аудиторії), проте законопроєкт президента не вдається до таких деталей. Немає жодного значення, володіє особа медіахолдингом з кількох загальнонаціональних телеканалів чи газетою “Нью-Васюки Таймс” – це є підставою для включення в список олігархів.
Другим критерієм є майновий, а саме: “підтверджена вартість активів особи (та суб’єктів господарювання, бенефіціаром яких вона є, перевищує 1 мільйон прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня відповідного року”. Станом на 1 січня 2021 року прожитковий мінімум на працездатну особу становив 2270 гривень. Це означає, що особа повинна володіти активами (разом з активами компаній, у яких вона володіє частками) на суму, рівну або більшу ніж 2 мільярди 270 мільйонів гривень, щоб відповідати цьому критерію. За офіційним курсом НБУ на день написання цього матеріалу, 2 270 000 000 гривень дорівнює 85 млн 572 тис. 544 долари США.
Точної інформації про статки пана Фіали разом з вартістю активів, що належать його компаніям, немає. В одному з інтерв’ю згадувалась оцінка статків пана Фіали українським Forbes у розмірі 340 мільйонів доларів, яку він не підтвердив, але й не спростував, посилаючись на те, що володіє “приватною компанією”, яка все ж публікує перелік належних їй активів, що дає змогу теоретично оцінити їхню вартість. Втім, він і сам не заперечує, що відповідає майновому критерію для потрапляння до списку олігархів, тож не будемо з ним сперечатись і перейдемо до найцікавішого.
Тут починається складніша частина, оскільки оцінка особи на відповідність третьому критерію є доволі нетривіальним завданням. Цей критерій передбачає володіння особою (потенційним олігархом) “суб’єктом господарювання (компанією), який після дня введення в дію цього закону є суб’єктом природних монополій або займає монопольне (домінівне) становище на ринку та протягом одного року поспіль підтримує або посилює таке становище”. Оскільки законом про олігархів передбачено, що він вводиться в дію через 6 місяців після набуття чинності (а набуває чинності наступного дня після його опублікування), необхідне дотримання всіх перелічених умов – повинні минути 6 місяців з дня набуття законом чинності, на момент завершення цього терміну якась з компаній пана Фіали має займати монопольне становище на ринку (за загальним правилом – охоплювати 35% і більше ринку, з деякими нюансами) та зберігати (або посилювати) це становище протягом наступного року. Крім того, визначення того, чи займає той чи інший суб’єкт господарювання монопольне (домінівне) становище на ринку, належить до повноважень Антимонопольного комітету України, тому цей критерій наразі пропустимо з огляду на занадто велику кількість змінних для об’єктивної оцінки та перейдемо до останнього – участі в політичному житті.
Президентський законопроєкт дає одразу кілька варіантів “участі в політичному житті”. Перший – перебування на одній з посад, вказаних у пункті 1 частини 1 статті 3 законопроєкту (президент, голова ВР, його перший заступник і заступник, нардепи, прем’єр, віцепрем’єри, міністри, керівники центральних органів виконавчої влади, голова СБУ, генпрокурор, голова НБУ, керівник постійного допоміжного органу, утвореного президентом і його заступники). Другий – близькі та пов’язані особи з усіма переліченими в попередньому пункті. Третій варіант – перебування на посаді у керівних органах політичної партії. І, нарешті, четвертий, розмитий до рівня гомеопатичних препаратів – фінансування діяльності політичної партії, політичної агітації або проведення мітингів чи демонстрацій з політичними вимогами.
До другого читання цей пункт доповнили приміткою, в якій описали всі способи такого фінансування. Зокрема, “фінансуванням діяльності політичної партії, політичної агітації або проведення мітингів чи демонстрацій з політичними вимогами” вважатиметься вчинення хоча б однієї з таких дій: безпосередньо внесок на підтримку політичної партії, надання вигоди (виплата коштів, здійснення робіт, надання товарів або послуг) учасникам політичної агітації, мітингів чи демонстрацій з політичними вимогами або членам їхніх сімей, будь-яке організаційно-технічне забезпечення політичної агітації або мітингів чи демонстрацій. А найголовніше, враховуються всі перелічені дії, і в разі, якщо вони вчинені пов’язаними з потенційним олігархом особами або юридичними особами, кінцевим бенефіціарним власником яких є така особа (олігарх).
Спробуємо перекласти все це з мови Офісу президента на українську. У вже згаданому раніше інтерв’ю з паном Фіалою обговорювали питання фінансування політичної партії “Голос”. Факт такої підтримки він заперечив, однак уточнив, що таку підтримку надавала його дружина. Що ж… Закон про олігархів дійсно не має зворотної сили в часі (хоча ми вже бачили на прикладі указу про звільнення суддів КСУ Тупицького і Касмініна, та й не лише їх, що президента не надто хвилюють ці конституційні тонкощі, якщо “дуже треба”). Та в будь-якому випадку, з моменту набуття законом чинності пану Фіалі, мабуть, не слід сваритися з дружиною, яка зможе відправити його до реєстру олігархів просто зі свого смартфону (ось вам і держава в смартфоні).
Для цього їй буде досить лише зробити внесок на користь якоїсь політсили чи учасників акції з політичними вимогами (як, наприклад, акція зоозахисників щодо заборони хутрових ферм), оскільки норми пункту 14.1.159 Податкового кодексу України однозначно визначають чоловіка та дружину як пов’язаних осіб. Не те, щоб цей статус якось особливо обтяжував його власника, та у випадку з Томашем Фіалою це закриє йому доступ до об’єктів великої приватизації, що для інвестора його рівня може бути доволі “неприємним” моментом.
Але питання, потрапить Томаш Фіала у реєстр олігархів чи ні, залежить наразі не лише від його дружини. #Букви вже розповідали про масштабну взаємодію пана Фіали та його компанії з багатьма громадськими організаціями в Україні. Ця взаємодія виражена, зокрема, й у фінансовій підтримці громадських ініціатив. Однією з організацій, яка таку підтримку отримала, є Центр протидії корупції.
Ідемо на сторінку організації у Facebook і бачимо: акція про припинення відносин з режимом Лукашенка, акція під час з’їзду суддів, одним зі спікерів якої є голова правління Центру Віталій Шабунін, акція на підтримку активіста Сергія Стерненка, акція проти суддів Конституційного Суду України. На всіх цих, та інших мітингах, звучали ті чи інші політичні вимоги – якими фактично є будь-які вимоги до суб’єктів владних повноважень поза рамками встановлених законом процедур. І це лише одна з організацій, яким надавали підтримку Dragon Capital Томаша Фіали або він особисто.
Все це ставить пана Фіалу перед непростим вибором. Або з набуттям цим законом чинності припинити будь-яку підтримку громадських організацій в Україні, оскільки будь-яка їхня акція може бути визнана такою, що містила політичні вимоги, і тоді пан Фіала потрапляє до реєстру олігархів. Або просто змиритись з тим, що він рано чи пізно потрапить до реєстру олігархів. Перший варіант стане серйозним ударом як по фінансовій стабільності тих ГО, які отримували фінансування від Томаша Фіали, так і значно обмежить його вплив. А щодо другого слід зробити одну фінальну ремарку.
Законопроєкт президента не містить визначення поняття “політична вимога”. Натомість законопроєкт президента містить норми, які дають РНБО, підконтрольній президенту, надзвичайно широкі можливості як для трактування цього поняття, так і загалом для призначення олігархом будь-якої особи, яка підпадатиме під три з чотирьох названих вище критеріїв. Тож запитання “Чи стане Томаш Фіала олігархом?” в його істинній формі звучить так – “Чи захоче Володимир Зеленський, щоб Томаш Фіала став олігархом?” Для людей, які знайомі з переліком медійних активів пана Фіали та нормами того, що невдовзі стане повноцінним законом, відповідь є доволі очевидною.
