Справа “за Майдан”, що з’явилася з подачі адвоката Віктора Януковича Олександра Бабікова, кулуарно трактується представниками влади як особиста ініціатива і помсти вже колишнього в.о голови ДБР. Тим часом вручений днями Тетяні обвинувальний акт відкриває нові грані цієї справи та “нові обличчя” долучені до неї.

І виявляється, що до справи доклав руку високопоставлений в колишньому чин МВС Григорій Мамка — нині депутат 9-го скликання від ОПЗЖ. І виявляється, що ніякої “Революції гідності” не було. А були, за версією слідства, масові заворушення із застосуванням насильства. Насильство, звичайно ж, застосовували протестувальники. Від яких захищалися представники “закону”. З тими самими “перегинами на місцях”, не без цього! Але що їм було робити. Перед лютим обличчям  агресивних молодиків, очолюваних Чорновол? Слава, так би мовити, “Беркуту”.

Можна було б довго розбирати обвинувальний акт проти Тані й ідіотизм слідства на шматочки. Починаючи з самої кваліфікації — неможливо навмисно  вбити людину, про існування якої  не здогадуєшся. І закінчуючи причинно-наслідковими зв’язками між словами Тані й фактом смерті (хоча доведено саме те, що майданівці рятували співробітників офісу ПР, а джерело загоряння могло міститися всередині). Але чи варто грати у швидкі шахи з людьми, які не криючись грають у  Чапаєва? Ні.

Всі ми прекрасно розуміємо що означає “справа Чорновол”. Ким вона педалюється і навіщо вона потрібна. Чи означає справу Тетяни фактичний суд над Майданом? Так! Нехай деякі активісти у своїй ненависті до минулої влади цього досі не розуміють. Педалюється воно Москвою. Для московської спецоперації Таня — ідеальна жертва. По-перше, сама Тетяна мало не була вбита посіпаками Януковича на нічній трасі. Тому вона для Кремля — ​​об’єкт, через який можна нівелювати саме явище жертовності Майдану. Виставити жертв насильства з боку режиму одночасно вбивцями.

По-друге, вона — депутат Верховної Ради минулого скликання. А це означає, що професійні активісти, які де-факто приватизували звання голосу народу і самопроголосили себе громадянським суспільством, не протестуватимуть проти репресій.

Адже багато представників цього специфічного стану зробили собі ім’я на боротьбі з минулою владою. І доклали свою руку до обрання влади нинішньої. І все це — апелюючи до цінностей Майдану. Вийти на захист Тані зараз для багатьох означає розписатися у власному ідіотизмі. Кремль не даремно багато років воює проти Майдану. Прекрасно розуміючи, що сама пам’ять про Революцію Переваги, як про народне повстання проти авторитарного промосковського режиму за вільний зовнішньополітичний вибір накладає на будь-яку владу жорсткі обмеження. Поки жива пам’ять про “Небесну сотню”  – жоден президент і парламент не зможе почуватися  спокійно, будуючи плани щодо  “примирення” з агресором. Саме тому Майдан повинен бути засуджений.

У судовому рішенні слід зафіксувати, що ніякої революції не було — був переворот, учасники якого самі спровокували насилля, ось навіть невинних людей вбивали, отже режим кремлівських маріонеток все робив правильно. Як там гавкають різні путінські собаки на каналах Медведчука? Мало настріляли, лише  одну сотню! І справа Тані Чорновол потрібна лише  для усвідомлення прецеденту. А вже коли прецедент буде створений … тут вже можна буде розвернутися!

У вас може виникнути питання: а чому це автор досі не згадав президента Зеленського? Тому що автор боїться: президент України вже не зовсім гравець. В тому сенсі, що чим далі, тим глибше Володимир Олександрович заглиблюється в якусь свою версію реальності. У країні триває  процес над Майданом, бюджетна криза, на протести виходить малий бізнес – з жорсткими сутичками з поліцією, лютує епідемія. А що ж президент? Відкриває карусель на Банковій та приймає листи з привітаннями від дітей! А, ще змінює на користь одного бородатого діяча міністрів.

Щоб, так би мовити, не збідніла рука, що дає! Майдан? Який там Майдан? Наш президент виграв у своїй голові війну і переміг епідемію! На черзі — порятунок Всесвіту, а ви тут зі своєю Чорновол лізете! У наростальному управлінському хаосі, в ситуації коли збірна вищого політичного керівництва країни виглядає як герой анекдоту про дві титанові кульки в герметичній кімнаті — одна з яких загубилася, а друга зламалася, єдиною вертикаллю з метою і завданнями й з високою дисципліною їх виконання залишається російська вертикаль. Яка потихеньку проростає крізь владу Володимира Зеленського як гриб-паразит крізь хітиновий панцир мурахи.

Півтора року тому, в дні обрання президентом Володимира Зеленського багато коментаторів відзначили, що з його приходом закінчується не епоха бідності, але епоха Гідності. Я ж зазначив, що епоха Гідності закінчитися не може, бо гідність — категорія внутрішня. Гідність Володимира Зеленського — і правда виявилася дефіцитним товаром. Але в країні багатьох повстань вона точно розлита в повітрі. І якщо Володимир Зеленський з власної нерозважливості досі не звертав увагу на справу і долю Тані Чорновіл, то прийшов саме час звернути. Через те, що саме зараз вирішується питання про те, що станеться з самим президентом в разі, якщо підсумком його правління будуть нові масові протести.

Якщо Москва, яка успішно перехоплює важелі управління країною через свою агентуру, продовжить свій курс з  дестабілізації України, зокрема  через переслідування майданівців і опозиції — нове повстання буде точно не за горою.