Напередодні в соцмережах з’явилося відео, на якому чоловік прийшов до будівлі Кабінету Міністрів із бойовою гранатою в руках. Поліція його затримала. Ним виявився Володимир Прохнич – ветеран війни на Донбасі, який був двічі поранений, через що має інвалідність.

У 2019 році колишний військовослужбовець Олексій Белько заблокував рух на мосту Метро і погрожував підірвати його та державні установи. Бійці спецпідрозділів КОРД і “Альфа” затримали його. Пізніше було опубліковано відео затримання й допиту зловмисника.

Міністерство у справах ветеранів заявило, що буде захищати інтереси “мінера”. На підтримку Белька виступив і міністр внутрішніх справ Арсен Аваков. Він звернувся до суду з клопотанням про мінімальне покарання для “мінера”.

Ці історії, а також ще кількох ветеранів, говорять про те, що однією з можливих причин подібних дій може бути ПТСР.

Що таке ПТСР

В МОЗ повідомляють, що посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) — це хронічне порушення психічного стану, що може розвинутися після травматичної події. Близько 8% чоловіків та 20% жінок, що пережили травматичні події, мають ПТСР. Якщо нічого не робити, це може закінчитися руйнацією стосунків, роботи, здоров’я чи навіть життя. ПТСР можна подолати чи навчитися ним керувати.

Як і в кого може розвинутися ПТСР

ПТСР розвивається в людей, що пережили неординарну, загрозливу для життя чи гідності ситуацію:

  • ветерани війни,
  • цивільні, що перебувають в зоні бойових дій
  • жертви сексуального чи/та фізичного насильства
  • полонені та жертви катування
  • жертви торгівлі людьми, сексуального рабства
  • жертви чи свідки постійного домашнього насильства
  • жертви булінгу, в тому числі у школі
  • діти, що зазнають неглекту (ними не займаються, навіть не годують, занапащені батьками діти), фізичного та сексуального насильства
  • свідки терактів
  • люди, що перебували в зоні стихійного лиха
  • жінки, що пережили травматичні пологи і зазнали жорстокого ставлення медичного персоналу.

Дослідження свідчать, що індивідуальна вразливість або стійкість — це ключові фактори в розвитку ПТСР. Цей розлад наразі розглядають як наслідок провокації зовнішніми стресовими чинниками уже існуючої схильності до травматизації.

Вивчення близнюків виявило, що схильність до ПТСР на 40% зумовлена спадковістю. До розвитку ПТСРу та запивання його алкоголем найбільш схильні люди з особливостями в утворенні та сприйнятті нейромедіаторів та деяких гормонів. 

Саме тому казати, що “раніше воювали, верталися і заводили родину та працювали, а зараз не хочуть жити” не можна. Так само не можна відвертатися від людини із ПТСРом, чи порівнювати себе, скажімо, із побратимами, які відносно легко повернулися до цивільного життя. У кожного своя чутливість до стресових чинників. 

Не у всіх людей, що потрапили в згадані ситуації, розвивається ПТСР. Для діагностики замало знати, що ця людина воювала.

Як проявлється ПТСР

  • Постійні думки про травматичну подію. Вони виникають мимоволі, сняться, або вертаються як флешбеки (старий спогад, який знову яскраво повернувся), коли якійсь тригер нагадує про травму.
  • Життя в повній бойовій готовності. Така людина миттю займається, дратується, тривожиться і переймається думками про власну безпеку.
  • Тривожність може проявлятися в порушення сну, уважності чи мати фізичне відображення: закрепи, нетравлення, гіпертонус м’язів чи тахікардія. Детальніше про тривожність читайте тут.
  • Уникнення згадок про травму — небажання говорити про подію чи бути поруч із людьми, що про неї нагадують. Емоційна порожнеча, відсторонення від близьких та втрата інтересу до колись улюблених речей. Останнє дуже нагадує ознаки депресивного розладу. Про нього більше читайте більше тут. 
  • Панічні атаки: відчуття сильного страху, поверхневе дихання, запаморочення, нудота, прискорене серцебиття і біль за грудиною. Про них читайте більше тут.
  • Хронічний біль, головні болі, діарея, відчуття стиснення і печії за грудиною, судоми, біль в попереку.
  • Недовіра: втрата довіри до людей і переконання, що світ небезпечний.
  • Негаразди в буденному житті: проблеми із роботою чи її пошуком, у школі чи стосунках.
  • Зловживання алкоголем, сигаретами та наркотиками.
  • Проблеми в стосунках, віддалення від партнера/партнерки.
  • Суїцидальні думки. Якщо такі думки виникають, скажіть близьким та зверніться за психологічною підтримкою. Контакти гарячих ліній психологічної допомоги.

Як лікується ПТСР

В МОЗ зазначають, що є декілька протоколів, і жоден із них не є вичерпним і універсальним. Це означає, що для кожної людини слід добирати підхід і ліки індивідуально, але, все ж, з огляду на протокол та обставини життя.

Людину, у якої діагностували ПТСР, слід запевнити, що вона не божевільна, і що це мине. Фахівець — психотерапевт, психіатр, соціальний працівник, кваліфікований працювати з травмованими людьми, — має надати інформацію про ПТСР та його подолання, краще в письмовій формі.

Слід знайти групу підтримки, яку веде фахівець. Нерідко ПТСР з часом минає без застосування медикаментів, але просто так чекати, що мине, не можна. ПТСР слід “обачно спостерігати” і бути насторожі, щоб не стало гірше.

Створити безпечне середовище. Слід позбутися тригерів травматичних спогадів. Саме тому не можна запускати феєрверки в країні, де триває війна. Серед нас дорослі і діти, які надто добре пригадують гранатомети і “Тополя”.

Провести роботу з близькими. Вони мають зрозуміти, що відбувається, в чому причина і як запобігти панічними атакам та флешбекам, чи що робити, коли вони стаються.

Працювати з пацієнтами та проводити кампанію в суспільстві щодо належного використання мови. Не можна допускати стигматизації, мови ненависті, виключення людей із суспільства.

Терапія ПТСР включає психотерапію та/чи медикаменти.

Психотерапія потрібна для подолання самої причини, архівування та знешкодження травматичних спогадів. Ці ж заходи використовують і для запобігання розвитку ПТСР в людей, яким він загрожує. Є й інші підходи, але вони не є обов’язковими.

Зазвичай потрібно 8-10 сесій для подолання ПТСРу. Терапія має відбуватися за протоколом, із фахівцем, який вміє працювати з травмованими клієнтами. При цьому треба бути певними, що в клієнта немає дисоціативних розладів, психозу, і він/вона не становить загрози для інших.

Медикаментозна терапія, затверджена протоколами, включає лише пароксетин, фенфлафаксин або сертралін. Це антидепресанти, і обидві діючі речовини зареєстровані в Україні.

Це рецептурні препарати, і їхня ефективність (без психотерапії) становить близько 60%. Менше ніж третина пацієнтів повністю видужують. Та зауважте: антидепресанти допомагають нормалізувати самопочуття і щоденну рутину, аби були сили пройти психотерапію.

Дітям та підліткам до 18 років не рекомендоване медикаментозне лікування ПТСР.

У разі порушення сну можливе призначення додаткових препаратів.

Не можна використовувати бензодіазепени.

Протоколи радять прописувати рисперидон в разі психозу, а інших психолітиків уникати.

Якщо ПТСР супроводжує депресія, то слід лікувати передусім її.

Якщо пацієнт вживає наркотики чи алкоголь, його все одно треба лікувати від ПТСР.

Людям, що мають складний ПТСР, потрібна триваліша терапія.

Що кажуть військові про ПТСР

За оцінками Національного центру для ПТСР Департаменту підтримки ветеранів США, 8 зі 100 ветеранів стикаються з посттравматичним стресовим розладом. В Україні офіційної статистики його поширення серед учасників ООС немає.

Український військовий, засновник та перший командир полку “Азов”, лідер політичної партії “Національний корпус” Андрій Білецький закликав не пов’язувати посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) тільки з військовими.

“Наскільки мені відомо, в Україні немає нормальних даних, не взятих з голови цифр щодо ПТСР серед військових. Якщо говорити про американців, то вони стверджують, що від 10 до 20% всіх військовослужбовців, які пройшли бойові дії, стикалися с ПТСР. Якщо говорити про американські підрозділи, які не воювали, то відсоток з ПТСР – 3%. Різниця величезна. Зрозуміло, що в Україні, найімовірніше, буде плюс-мінус однаковий відсоток з США від 10 до 20% хлопців, які воюють, або пройшли війну”, – розповів лідер “Нацкорпусу”.

Білецький закликав не пов’язувати ПТСР тільки з військовими.

“Це є проблема. Але насправді не потрібно ПТСР пов’язувати тільки з військовими. Наприклад, чоловіки, жінки чи діти, які постраждали від насильства, досить часто мають ПТСР. Люди, які потрапили в дуже важкі аварії, мають ПТСР. Не треба лякатися і вважати, що усі військові мають ПТСР. Навіть серед тих, хто воював, 8 з 10 будуть без ПТСР”, – зазначив він.

Ветерани АТО, з якими поспілкувалися #Букви, зазначають, що у випадку з Прохничем, який насправді не хотів щось підірвати чи когось застрелити, погрози гранатою – є не первинним мотивом, а намаганням привернути до себе увагу.

Андрій Козінчук, військовий психолог і психотерапевт​, який працює як з ветеранами бойових дій, так і з цивільними, в коментарі #Буквам зазначив, що ПТСР – це хвороба і її потрібно діагностувавати.

“Посттравматичний стресовий розлад – це клінічна хвороба, яка прописана в міжнародній класифікації хвороб НКХ. Це дійсно хвороба. Тобто якщо є хвороба, то її потрібно діагностувати і говорити про те,  що у Володі (Прохнича, – ред.) є хвороба ПТСР ми не можемо”, – пояснив Козінчук.

Він зазначив, що ПТСР проявляється не одразу, саме тому у назві присутнє слово посттравматичний.

“Лікарі зазначають, що хвороба може проявитися не раніше, ніж через 4 тижні, але може і пізніше. Справа в тому що мозок, наднирники не виділяють в певній кількості ті гормони, які повинні виділяти через цю травму, тому що все заблоковано. І у людини можуть проявитися такі ознаки – флешбеки, тобто ситуативні вспомини тої психотравмуючої події, замкненість в собі, гіперактивність, проблеми зі сном в наслідок гіперактивності. А також ще можуть бути якісь сематичні прояви. Наприклад, голова болить,постійно людина ходить напружена і в повній увазі: вона на все звертає увагу і на все реагує, на будь-які зовнішні ознаки. Просто всі ці ознаки можуть бути у будь-якої людини, але якщо вони всі разом і вони ідуть по наростаючій – саме це може стати ПТСР.  І  саме для цього існує інвалідна діагностика від психіатра чи психотерапевта, який має ліцензію на проведення цієї діагностики”, – розповів військовий психолог.

Козінчук зазначив, що не всі люди, які пережили психотравмуючу подію будуть страждати ПТСР.

“В різних країнах по-різному буває. Наприклад, в Ізраїлі від 1 до 4 % хворих на ПТСР, у США – до 20% . В Україні ніхто не рахує. У нас статистики немає, адже у нас не діагностують ветеранів після війни. Але люди, які мають ПТСР, вони не так небезпечні до суспільства, як у них знижується комфорт життя. Тому сказати, що ця людина буде ходити і обов’язково заважати іншим, це не так. Вона в основному заважає собі думками, діями і так далі”, – заявив військовий.

Він підкреслив, що у військових ветеранів є свої проблеми і влада не повинна ігнорувати ветеранів АТО.

“У нас є ветерани, у яких є свої потреби і вони мають бути інтегровані суспільством не тільки через психологів. У них має бути житло, безпека, повага, достоїнство і якщо влада буде ігнорувати, то будуть такі речі.  Я не лякаю. Це просто треба зрозуміти, що є частина дуже сильних людей, які в свій час прийняли дуже сильне рішення піти воювати, ризукувати життям і здоров’ям і вони можуть приймати такі рішення. Було б добре, якщо б ветерани були частиною суспільства і мали якусь свою нішу. Щоб ветерани АТО були в суспільстві, а не поза суспільством”, – пояснив Козінчук.

“Коли ти побуваєш дуже близько до смерті, починаєш цінити життя. Ми всі навчилися виживати, не тільки ветерани, а й бабулька, яка 3 тисячі гривень отримує, студентка, яка отримує мізерну стипендію. Ми всі виживаємо. І в якийсь час приходить бажання жити, а не виживати. Щодо Володимира, то я його не знаю. Але скоріше за все, він збирав в собі всі ці ємоції. Він не скиглив, в нього бездоганна репутація серед ветеранської спільноти, але в якийсь момент все це накопичилося і він вибухнув отаким ось вчинком. Ми його не виправдовуємо, але розуміємо, чому так сталося. І тут вина не Володимира, а усіх факторів, які зійшлися в один момент”, – розповів військовий психолог.

Козінчук додав, що найоголовніший месендж – це те, що ветерани завжди  захистять українців.

“Навіть цей Володя, він міг би кинути цю гранату. Він міг взірвати цю гранату, що загодно зробити. Але все окей. Звісно, там постраждали люди, що були поруч і пережили психотравмуючу подію. Але у Володі не було думки про тероризм. Він хотів звернути увагу не на себе, а на проблему, що така існує. Бо він на це звертав мирним шляхом: простими зверненями, спілкуванням, які ні дочого не призвели і він зробив ось так”, – підкреслив військовий психолог.

Лідер “Нацкорпусу” Андрій Білецький також зауважив, що країні потрібно на це звертати увагу.

“Ветеранів АТО/ООС не потрібно перетворювати в парій (парія — вподобаний освіченим класом Європи тамільський відповідник індійського патіта — з санскриту буквально “пропащий, занепалий”, – ред.) чи в ізгоїв суспільства, а повертати їх до нормального життя і ставитися до цього серйозно. Я спілкувався з багатьма військовими психологами і лікарями, читав про те, як проблему ПТСР у військових вирішують в інших країнах. Так, американці вважають, що найбільш дієвий спосіб боротьби з ПТСР – це групова терапія. Тобто це спілкування з таким ж друзями, які постраждали за таких самих подій, з ветеранами, з пораненими, з лікарями і т. д. Для цього вкрай необхідна, умовно кажучи, ветеранська інфраструктура. В США існує “Американський легіон”, який є однією з найбільших військово-патріотичних та суспільно-політичних ветеранських організацій США. Це – бари, паби, спортивні зали, хаби, де ветерани різних воєн збираються разом, мають можливість обговорити різні проблеми. Там в окремі дні проводять групові заняття із боротьби з ПТСР і т. д. Я порівнюю з США, бо американські військові – лідери у виявленні та лікуванні ПТСР”, – пояснив засновник та перший командир полку “Азов”.

В Україні, на жаль, цього нічого не робиться.

“Ватники” і “кому какая разница”, блогери, ЗМІ демонізують ветеранів і кажуть, що всі вони небезпечні люди. Хоча знову повторюся, що абсолютна більшість не є небезпечною. А навіть ті, у кого є ПТСР, в основній масі небезпечні самі для себе, а не для оточення. Там просто вищий відсоток тих, хто скоює самогубство. Про це теж не говорять в першу чергу. Тому потрібно звертати увагу на тих людей, які в першу чергу в свій час пішли на війну і захистили суспільство. Тепер суспільство має не робити вигляд, що це щось захмарне. В кожній країні, яка воює, є військові з ПТСР. А воюємо ми не з власної волі. Потрібно чітко розуміти, що з цим потрібно боротися, що на це потрібно витрачати час і увагу. В США кожен ветеран чує “дякую за вашу службу” майже на кожному кроці: на роботі, в кафе чи в аеропорту. Навіть такі слова є ліками від ПТСР”, – зазначив Білецький.

Він заявив, що Україні потрібно уважно ставитися до ветеранів та розбудовувати інфраструктуру для них.

“От є Мінветеранів, а на превеликий жаль, справ немає. Відкриваються якісь хаби, які працюють там 5 годин на тиждень, і ветерани ніяк не заохочуються. Ці хаби мертві. Потрібно вкладатися у ветеранську інфраструктуру, у військових психологів, військових психіатрів. У нас максимум 20% військових з ПТСР, і більшість цих людей можна повернути до нормального життя. Але небезпека ПТСР в тому, що він з часом не слабшає, а навпаки – розвивається. Якщо люди будуть покинуті напризволяще, якщо ці люди будуть на самоті і ними ніхто не буде займатися, то ця історія не тільки не закінчиться, а й буде поглиблюватися. Тому суспільству треба просто не боятися і взяти все це в свої руки і повернути більшість цих людей до абсолютно нормального життя. І тоді не буде жодних проблем. Американцям це вдається, за їхніми розрахунками, більш ніж у 90 % випадках ПТСР. При чому вважається, що серед військових, хто повертається до нормального життя, відсоток більший, ніж, наприклад, серед цивільних жертв насильства. Цивільним жертвам насильства значно складніше позбутися ПТСР, ніж військовим”, – додав Білецький.

Ветеран АТО Павло Тука теж вважає, що потрібно звертати увагу на проблеми ветеранів війни на Донбасі.

“На місці цього хлопця може опинитися будь-який з нас. У когось зносить дах від ПТСР, у когось від бідності і боргів, у когось від нерозуміння оточуючих, у багатьох від ситуації, яка відбувається у владі тощо. Коли саме межа кипіння може наступити – ніхто не знає. І якщо минулого “підривника” мосту Метро ніхто не міг зрозуміти, то цього пацана розуміють багато з нас. Звичайно ж ніхто не зробить ніяких висновків. Ця ситуація стане черговою “новиною дня”, а через кілька днів забудеться. І так буде йти до наступної такої ситуації, поки у когось зрив не закінчиться більш трагічно. Дуже шкода, що більшості плювати і вони не розуміють, що “чека висмикнута” у багатьох і нерви не вічні”, – зазначив Тука.

Він розповів, що більшість ветеранів АТО не йдуть до психологів, а всі проблеми накопичують у собі.

“Ці проблеми накопичуються, під впливом різних факторів, наприклад, у когось – алкоголю. Дуже багато, на жаль, з алкоголем пов’язано біди. Я сам повернувся з війни і повністю перестав вживати алкоголь, адже як тільки вип’єш, то приходять важкі спогади з війни”, – зазначив Тука.

Ветеран АТО вважає, що ПТСР важко повністю у всіх побороти.

“Потрібно цю ситуацію брати під контроль масово. Потрібно проводити опитування, більше займатися реабілітацією військових. Дуже важливо, щоб держава допомогала із працевлаштуванням ветеранів АТО/ООС. Щоб була окрема програма із працевлаштуванням таких людей. Тому, якщо людина зайнята чимось, то вони відволікаються і відчувають себе потрібними. Окрім того, вони будуть мати засоби для прожиття. Тому що бувають такі ситуації, коли при працевлаштуванні відмовляють тільки через те, що ти ветеран АТО, бо бояться, що людина може бути контужена. А коли люди працюють, то їм легше виходити з такої моральної кризи”, – зазначив Павло Тука.

Лідер “Нацкорпусу” Андрій Білецький вважає, що в таких ситуаціях, коли людина скоїла злочин незумисно, коли причиною його дій у Кабміні став прояв “нервово-психологічної травми”, викликаної участю в бойових діях,  та враховуючи те, що людина за країну воювала, то вона як мінімум має право на поблажливе ставлення від нашого судочинства.

“Щодо ситуації в Кабміні, то я теж чув про нього (Володимира Прохнича, який погрожував підірвати Кабмін, – ред.) добрі відгуки як про солдата. Я вважаю, що в таких ситуаціях, коли людина скоїла злочин незумисно, коли причиною його дій у Кабміні став прояв “нервово-психологічної травми”, викликаної участю в бойових діях, якщо лікарі доведуть, що причинами цього був той же самий ПТСР (посттравматичний стресовий розлад, – ред.), то враховуючи те, що людина за країну воювала, то вона як мінімум має право на поблажливе ставлення від нашого судочинства. Це повинно розглядатися безумовно як пом’якшувальна історія. Не в усіх злочинах. Якщо був умисний злочин чи користь, тоді солдат повинен відповідати так само, як і інша людина. Якщо йдеться про речі, зумовлені ПТСР, то правосуддя повинно проявляти милосердя в цьому плані”, – заявив Білецький.