У суспільстві документ уже назвали законом про тотальну фіскалізацію. Тож давайте детальніше розберемося, кого така фіскалізація зачепить сильно, кого взагалі омине і чи можна перейти на РРО безболісно для власного бізнесу.

У недавній історії України вже була спроба запровадити РРО для всіх. Тоді в Міністерстві фінансів планували, що з 1 липня 2015 р. на касові апарати перейдуть платники єдиного податку третьої групи, а з 1 січня 2016 р. — платники другої групи. Втім, після тривалих дискусій і багато в чому завдяки активній громадянській позиції та діалогу з профільним комітетом відповідну пропозицію вдалося відбити: на обов’язкове застосування РРО з 2016 р. мали перейти лише ті “спрощенці”, у яких річний оборот перевищив 1 млн грн.

Після ознайомлення з текстом законопроекту №1053-1 стало очевидно: від ідеї поширення касових апаратів на більшість підприємців Мінфін не відмовився, вчасно витягнувши свої старі напрацювання з довгої шухляди в нових політичних реаліях. Принципова відмінність від “тоді” і “зараз”: йдеться про застосування не тільки класичних РРО, а й нових — так званих програмних.

Читайте також:

Рада схвалила введення електронних чеків

Загалом ідея прогресивна, але на цю добру ідею нашарували фіскальні норми й текст податкової служби. Тому, власне, й вийшов законопроект про тотальну фіскалізацію.

Передбачено, що вся фіксація чеків відбуватиметься на фіскальному сервері Державної податкової служби, а сам програмний продукт (в результаті схвалення поданої мною поправки до законопроекту) надаватиметься платникам безкоштовно і являтиме собою в тому числі програмне рішення, яке використовується на будь-якому пристрої. Підприємець зможе сам обирати, застосовувати новітні чи класичні РРО (мінімальна вартість останніх за пошуковим запитом становить 5300 грн, без урахування витрат на подальше обслуговування та еквайринг).

З 1 жовтня 2020 р. сфера застосування РРО суттєво розшириться. Так, РРО стане обов’язковим при:

  • реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту (дана норма набрала чинності з травня 2018 р.);
  • здійсненні діяльності з реалізації лікарських засобів, виробів медичного призначення та надання платних послуг у сфері охорони здоров’я (за чинними нормами при торгівлі зазначеними товарами в сільській місцевості з річним обсягом розрахункових операцій на один пункт продажу до 250 тис. грн можна застосовувати розрахункові книжки);
  • реалізації ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння (свого часу в законопроекті № 3357 ми від такої ідеї відмовилися, оскільки ювеліри й так є платниками збору до Пенсійного фонду за ставкою 10 % від об’єкта оподаткування, який сплачується не при реалізації, а ще на етапі подання ювелірних виробів на клеймування державним пробірним клеймом);
  • реалізації товарів (надання послуг) через мережу Інтернет (хоча це спосіб реалізації, а не окремий вид діяльності);
  • реалізації уживаних товарів у магазинах (за винятком “блошиних ринків”);
  • діяльності туристичних агентств та операторів; діяльності готелів тощо.

Читайте також:

Рада підтримала введення кешбеку для покупців

З 1 січня 2021 р. застосування РРО стане обов’язковим для всіх платників податків другої — четвертої груп незалежно від доходу. Виняток становлять лише платники першої групи — підприємці з обсягом річного доходу до 300 тис. грн, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню. Справедливості заради зазначу, що при цьому передбачено збільшення обороту для платників другої групи з 1,5 до 2,5 млн грн. Водночас твердження представників податкової служби та деяких моїх колег — народних депутатів про те, що застосування касових апаратів не зачепить риночників, не відповідає дійсності, оскільки факт залишається фактом: на всіх речових ринках в обласних і районних центрах підприємці реалізують в основному не городину, і здійснюють таку діяльність саме ФОПи другої групи.

Загалом обов’язок застосовувати РРО торкнеться близько 570 тис. “спрощенців” другої і частково “спрощенців” третьої груп.

Штрафи за порушення норм щодо здійснення розрахунків у сфері торгівлі і послуг значно зростуть. Діючі санкції при непроведенні або частковому проведенні операції через РРО — 1 гривня за вперше вчинене правопорушення, 100% вартості проданих з порушеннями товарів (послуг) — за кожне наступне вчинене правопорушення. В остаточній редакції законопроекту № 1053-1 штрафи за аналогічні правопорушення дещо зменшили порівняно із передбаченими спочатку: до 1 жовтня 2020 р. вони становитимуть 10% вартості проданих з порушеннями товарів (робіт, послуг) — за порушення, вчинене вперше, 50% — за кожне наступне вчинене порушення. Після вказаної дати — 100% і 150% вартості проданих з порушеннями товарів відповідно.

Читайте також:

ГФС разрешила вместо кассового аппарата использовать смартфоны и планшеты

У середньому втричі пропонується збільшити штрафні санкції і за інші види порушення касової дисципліни. Хоча для чого в разі використання програмних РРО залишати штраф, наприклад, за нестворення в електронній формі контрольної стрічки, нестворення та невідправлення до контролюючого органу фіскальних звітних чеків, інформація на основі яких і так вже є на фіскальному сервері ДПС, — запитання до авторів законопроекту, яке так і залишилося без відповіді.

В законопроекті закріплено обов’язок проводити розрахункові операції через РРО або програмні РРО з використанням режиму попереднього програмування найменування товарів (послуг), цін товарів (послуг) та обліку їхньої кількості. А крім того, запроваджується обов’язок вести облік товарних запасів і здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку. Така вимога поширюються на фізичних осіб-підприємців, які є платниками єдиного податку та платниками ПДВ.

А що означає попереднє програмування — це частина обліку товарних запасів. Те, що це ляже додатковим тягарем на малий бізнес з точки зору додаткового витрачання як часу, так і матеріальних ресурсів, у законопроекті чомусь не врахували. Як і те, що найважливішим у сенсі спрощеної системи оподаткування є відсутність обов’язку вести облік. Запровадження такого обліку практично (по суті) ліквідовує саму спрощену систему оподаткування.

Законопроектом № 1053-1 передбачено, що він набирає чинності через 6 місяців з дати опублікування. Ну, а поки ми з колегами зареєстрували проект постанови № 1053-П “Про скасування рішення Верховної ради України від 20.09.2019 року про прийняття в цілому як закону України проекту закону про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг щодо детінізації розрахунків в сфері торгівлі і послуг (реєстраційний № 1053-1 від 06.09.2019 року)”. Це означає, що до розгляду цієї постанови в сесійній залі законопроект не може бути ані підписаний головою Верховної Ради, ані переданий на підпис Президенту.

Для того ж, щоб голосування за проект постанови було успішним, кожному з нас варто на своєму місці робити свою справу. Підприємцям — передусім спілкуватися зі своїми депутатами на округах і доводити їм, що занадто каральне і примусове спрямування законопроекту про РРО зводить нанівець саму прогресивну ідею впровадження програмних (новітніх) РРО.