Minin Art Hub

 Щойно відчиняєш двері до  Minin Art Hub – відчуваєш запах фарб, а очі розбігаються між яскравими картинами та артоб’єктами. Це простір для творчих ініціатив у  старій частині Харкова. «Зараз ми створюємо тут хаб, який буде дуже корисний творчим людям, буде їх розвивати та приносити користь», – розповідає Роман Мінін, художник-монументаліст, який працює з графікою, артоб’єктами, інсталяціями та фотографією.

На думку Романа, нашим художникам потрібно якомога швидше почати працювати з інструментами нашого сьогодення і майбутнього. “Інструменти сьогоднішнього дня, це —  цифрові технології. Ми хочемо допомогти проявитися талантам. Навчити художників працювати швидко і якісно, щоб вийти на міжнародний рівень. Наше завдання — це сформувати команду, яка може брати участь у міжнародній Virtual Reality – батлах художників”, – ділиться художник.

На цей час хаб працює в тестовому режимі. У форматі зустрічей 10-15 друзів через Covid-19. Дата офіційного відкриття теж поки під питанням. У просторі є кілька великих холів для зустрічей і VR батлів, концертна кімната, ювелірна і лакофарбова майстерня, а також майстерня для створення скульптур і роботи з віртуальною реальністю. “Зараз тут працює близько 20-ти художників. І особисто мене не засмучує карантин, краще менше — та краще. Ми плануємо почати працювати з двома групами по 5-6 осіб. Адже Харків насправді не такий мегаполіс, який кишить художниками, ми ж не в Нью-Йорку знаходимося. А для того, щоб забезпечити запити цього міста — нас вистачить”, – розповідає Роман.

“Багато талановитих людей, але важливо, щоб художник знайшов саме свій матеріал і техніку. Тому так важливо, щоб людина, яка спробувала  традиційні техніки та жанри й не знайшла себе в них, змогла спробувати попрацювати в шоломі віртуальної реальності. Створила в ньому форми, образи, адже я впевнений, що вона може розкритися саме в цьому жанрі цифрового мистецтва. Заради таких чар і такого моменту, коли люди розкриваються і стають якимись неперевершеними майстрами своєї справи та знаходять своє місце в цьому світі, стають щасливими людьми, ми й задумували це місце.

Щоб допомогти людині знайти ту справу, яка в неї виходить легко, але в якій вона унікальна і потрібна світу саме в цьому амплуа. І якщо ми комусь із художників допоможемо розкритися в цьому сенсі, то для мене це буде найбільша користь цього хаба”, – ділиться Роман.

З

За словами Романа, він почав агітувати за цифрове мистецтво, тому що художники з нашої країни не мають ніяких можливостей, окрім як обслуговувати ринки Китаю і США, надсилаючи їм абстрактні полотна для оформлення готелів, які оцінюють на вагу. “Якщо є амбіції стати художником і підкорити світ своїми картинами, то шанси різко зменшуються передусім  через те, що все матеріальне мистецтво заангажоване, заполітизоване і  корумповане».

“Але якщо ти цифровий художник і ти представив Wow контент, то тебе ніхто і ніколи не запитає: Where are you from? Контент wow апріорі не прив’язаний до особистості. Ніхто не дивиться, чи в тебе рівні зуби, чи є слов’янський акцент, приємний ти, гарний чи ні. Головне — це wow контент. І в цьому плані ми абсолютно конкурентоздатні. Тому що в цифрі ніхто не буде мацати, яка в тебе якість бронзи або лиття. А в цьому матеріальному світі  як  вироби наші художники відстали назавжди. І ми ніколи не зможемо перегнати їх в матеріальному. Хіба що в жанрі якогось класичного живопису,  де дуже вузькі жанри — малюнок з натури або пейзаж. Ось в цьому сенсі  ми ще можемо позмагатися з китайцями. І все. У сучасному мистецтві — ні, це неможливо, а хочеться”, – ділиться Роман.

Роман сподівається, що ініціатива його команди в створенні такого майданчика і цифровізації художників буде корисною  й  багато хто зможе знайти роботу, тому що вивчить нові сучасні інструменти.

“Молодь амбітна приходить у 20-25 років. Очі горять, злі, сміливі. Готові підкорювати світ. І що, їм фарби й пензлі давати в руки? – Ні. Це вже вчорашній день. Тільки цифра, тільки цифровий контент. Тому і створюємо тут осередок для творчих людей. Де хтось грає, хтось репетирує, хтось приходить розповісти про своє життя, а хтось підкаже як потрібно робити. І я дуже хочу, щоб людям було простіше. Коли вони приходять і ставлять перед собою мету, мені відразу хочеться, щоб вони відповіли собі на запитання, чого вони хочуть досягти? Так і їм буде простіше,  і я зможу підказати, де можна сходи перестрибнути, де зрізати кути, а де обійти дворами до точки Б”.

Щойно пандемія піде на спад, в хаб можна буде приходити як в картинну галерею, на концерт або творчий вечір. А поки, виходячи з простору, в голові залишається витати картинка шахтарів, які дивляться на тебе зі стін, дівчата махають руками з вітражних  вікон і одночасно звучать слова Романа: “У нас у всіх одне завдання – займатися улюбленою справою”.

 

Promodo Hub

  Promodo – це маркетингова компанія з харківським корінням. Тому не дивно, що архітектура Харкова стала центральною ідеєю дизайну нового офісу та івент-простору. Місто тут відчувається у всьому: можна знайти кабінки зі старої канатної дороги, першу модель велосипеда ХВЗ, станцію метро Держпром в мініатюрі, фотоапарати ФЕД і навіть плитку Бергенгейма, якою  декорована маленька кав’ярня в Promodo Hub.

«

Зараз новий тренд на умови роботи. Тому ми й поміняли підхід до простору. Ми хочемо, щоб в нашому хабі збиралися художники, поети, музиканти. Всі небайдужі до Харкова люди. Щоб ця локація стала точкою збирання для найкращих камерних конференцій, навчання або показів мод, — ділиться Олександр Колб, директор маркетингового агентства Promodo, – ідея така, що приходиш і отримуєш все під ключ: світло, екрани, а у нас їх відразу 4, мобільну сцену, хороший звук, зручну локацію і комфортний простір на 100 посадкових місць або більш камерні класи на 20-25 осіб».

Ідея створення такого простору виникла в Олександра шість років тому. Був запит на локацію, де можна проводити камерні заходи як для IT-компаній, так і для партнерів, але відповідного приміщення не було.

“Півтора року тому мене набирають з інфраструктурного комітету IT-кластера, і кажуть, що є цікава локація. Я прийшов сюди — і відразу закохався », – ділиться Олександр.

Promodo Hub відкрили на початку грудня. Крім основного залу тут є невеликий — на 50 осіб, кава-поінт, окрема зона з локерами та роздягальнею, а також м’яка зона, де можна посидіти на дивані, випити кави й при цьому спостерігати за тим, що відбувається в основній залі.

Одна з зал хабу

Простір для відпочинку поряд з залою для заходів

“Тут у нас навіть кастомні тремпелі є (так називають вішалки в Харкові – авт.), один в один як ті, які колись випускала швейна фабрика Тремпеля” – розповідає Олександр.

Ті самі тремпелі

На стінах – мурал від харківського стріт-арт художника – Гамлета Зіньковського і колекція робіт 27 харківських художників, яку зібрав Роман Мінін.

Івент-простір Promodo Hub. Мурал від Гамлета Зіньковського

Хаб плавно перетікає в офіс, де в кожному відділі на стінах зображені роботи Олесі Корнілової — харківської художниці.

«Ось Салтівка (спальний район міста – авт.), Круглий ринок, будинок, в якому я жив. А ось і я, виглядаю з вікна 9 поверху. На деяких малюнках можна знайти й відомих харків’ян: Макса Розенфельда (екскурсовод – авт.) Або Олега Дроздова (архітектор – авт.) », – показує Олександр.

За кожним відділом йде переговорна. Назву кожної присвятили популярним харківським місцям зустрічі. Наприклад, можна провести переговори в 602 мікрорайоні, вивчаючи карту Салтівки на стелі.

Переговорка Держпром

«Це переговірки Держпром. Тут у нас ніжки столу від справжнього кульмана (креслярський прилад — авт. з  заводу стільниця, горщики для квітів з підписом БДП (Будинок Державної промисловості – авт.) І 3D-макет Держпрому », – розповідає Олександр.

Розповідаючи про запуск хабу й  роботу офісу під час карантину, Олександр каже, що у зовнішньому середовищі люди перебувають  ще в більшій зоні ризику, ніж в просторах такого формату. Тут підтримується гігієна, майже як в медичних установах.

“Людина — істота соціальна. Спілкування в групах, комунах, містах зробили з нас Homo sapiens, і цю сутність не викорінити за сотні років. Запит на спілкування залишається, запит на освіту та обмін досвідом залишається, тому ми оптимістичні й дивимося сміливо в наше майбутнє “, – ділиться Олександр.

 

Гараж хаб

 

Гараж хаб – це платформа для людей, які хочуть робити щось руками. Його історія почалася в 2014 році в орендованому гаражі з буржуйкою на дровах. Там чотири студенти паяли перших роботів і вчилися електрозварюванню, тим самим вирішуючи свою «біль» займатися улюбленою справою.

«

У нас є всі інструменти, починаючи c примітивних стамесок, ножівок, викруток та закінчуючи комп’ютерно керованими верстатами, 3D принтерами. Все обладнання, щоб робити все з нічого. До нас можна просто прийти або стати резидентом, щоб робити свої проєкти. Об’єднатися в команди, вчитися один в одного, робити комерційні або соціальні проєкти, проводити заходи», – розповідає співзасновник хабу, Роман Видро.

“Найголовніше, що у нас відбувається, це магія на кухні. Синергія своїх людей. Там ти береш якогось божевільного архітектора, музиканта, студента-недоучку і психолога, які разом п’ють чай і у них народжується ідея. І вони разом відразу йдуть в майстерню за стінкою і втілюють це. Тут ми бачимо, як 15-ти річний підліток проходить через трансформацію і переступає свою безпорадність. Або як вигорілий бізнесмен чи айтівець починають створювати повітряного змія — свою дитячу мрію”, – ділиться Роман.

Резидентам хабу  від 20 до 63 років. За профілем і родом заняття це дуже різні люди, але їх об’єднують спільні цінності та бажання займатися чимось цікавим. Завдяки цьому в хабі реалізується безліч різних проєктів. Одні роблять іграшки для дітей, інші – медичні скафандри, треті – велосипеди з металобрухту або програмують роботів.

“Один наш резидент в якийсь момент прийшов зі сміттєвим пакетом на голові й сказав:” Я переживаю за лікарів. Хочу зробити для них маску”. Він взяв пакет, кулер від комп’ютера, баклажку  й  скотч. Так з’явився перший прототип скафандра для медиків. І після 4-х місяців роботи ми прийшли до результату — створення повнолицьової маски з примусовою фільтрацією повітря, яка на випробуваннях показала ефективність у фільтрації частинок, пропорційних до  частинок вірусу. Зараз ми відвантажуємо їх до  6 міст. А також готуємо до публічного розміщення інструкції, щоб в подібних просторах можна було виготовляти маски”, – розповідає Роман.

Роман згадує, що в різний час в хабі можна було бачити втілення різнопланових проєктів. Це і модель жовтої корови в натуральну величину, і робот на гусеничній ході, призначений для будівельного проєкту.

“Все це є ознака поживності. І такого термоядерного синтезу в дії не потрібно боятися. Він є рушійною силою в креативному просторі на кшталт  нашого”, – каже Роман.

На цю мить у  хабі всі масові заходи, концерти — пригальмували роботу. У просторі перебувають лише  резиденти, близько 10-ти осіб. “Останній рік ми більше в пасивному стані. Тримаємося на плаву. Не виходимо в мінус фінансовий. Але я дуже сподіваюся, що ми повернемося до більш нормальної та легкої форми існування”, – каже Роман.

Як розповідає Роман, зараз Covid-19 перевіряє на стійкість подібні простори.”Мейкерство і можливість створювати речі де завгодно і з чого завгодно, це річ яка в принципі переживе будь-яку економічну кризу. Це низова історія, вона не може бути нестійкою. Адже будь-яка група студентів практично з нульовим бюджетом може робити абсолютно все що завгодно, в будь-якому орендованому гаражі”.

“Ми бачимо, що подібні простори будуть розвиватися. Турбулентність, як є зараз, штовхає людей на пошук нового. А нове хобі може перерости в професійну роботу. Зараз такі майстерні, це пробірка для творчого процесу, який раніше в принципі був неможливий. Стартаперові  не потрібно зараз йти на завод, якщо йому потрібен разовий прототип, він може зробити це у нас, щоб зрозуміти, чи варто рухати це далі чи ні “, – розповідає Роман.

“Минулого літа, наприклад, ми робили 2-х місячну практику для студентів, які навчаються на програмістів, математиків чи займаються наукою. Ми хотіли, щоб у них була можливість спробувати свою спеціальність руками, зрозуміти яка вона, а не просто фарбувати бордюри та за це отримати папірець з печаткою. Тут у них була можливість реалізувати проєкти  в майстерні, яка повністю для цього пристосована, разом з такими ж хлопцями, як і ти. І хтось освоїв 3D принтер вперше, хтось працював з деревом або макетами”, – ділиться Роман.

За словами Романа карантин не забрав у постійних резидентів можливість створювати, а навпаки, показав потребу в тих, хто займався інженерною розробкою.

“Ми не відчули якогось удару, який був би для нас нездоланним. Так, зараз немає тієї атмосфери, коли людина приходить з вулиці, у нього сверблять руки й він за кілька тижнів у тебе на очах і змінюється і створює, наприклад, перші ложки з дерева », – уточнює Роман.

Зараз Гараж Хаб працює над спрощенням порогу входження людей у мейкерство. Вони запустили платформу Yak.Today, на якій роблять подкасти з успішними бізнес-мейкерами. Також розміщують інструкції про те, що можна робити руками вдома під час карантину або локдауну.

Роман з командою наголошує, що передусім важлива любов до процесу, адже вона єдина виправдовує будь-який результат. “Вона була у нас, коли ми топили буржуйку, є вона і зараз. І мені дуже хочеться, щоб нікому не доводилося топити буржуйку і грітися з нею обійнявшись довгими зимовими вечорами в орендованому гаражі, для того, щоб займатися улюбленою справою. І ось ці креативні майданчики, вони саме про те, щоб заходити в раніше недоступний простір можливостей з мінімальними фінансовими вкладеннями”.