Те, що впродовж останніх кількох днів відбувалось у Вугледарі, взагалі-то, називається локальним обвалом фронту. Хаотичний відступ залишків 72 окремої механізованої бригади, яка так і не отримала наказ на вихід, та залишення міста впродовж трьох днів після багатомісячної успішної оборони – це те, про що я попереджав багато разів, починаючи з січня 2024 року. Далі буде тільки гірше.
До березня 2024 року ще можна було виправити ситуацію, терміново знавши з посад міністра оборони Умєрова, генерального прокурора Костіна та директора ДБР Сухачова, призначивши замість цих «фахівців» притомних людей, відродивши військову юстицію та демонстративно погнавши на фронт ухилянтів на кшталт шабуніних, лємєнових, лещенків та інших положинських і жаданів. Але на сьогодні розвал армії досяг таких масштабів, що ніякі заходи вже не допоможуть – на фронті просто немає людей. Нема і не буде. Оскільки помирати за прогнилий корумпований режим «бусифковані» солдати не збираються, а засоби примусу – тобто військову юстицію – 95 квартал ліквідував ще у 2019 році.
Ось, наприклад, інформація щодо останнього, перед здачею Вугледару, поповнення особового складу 72 бригади.
У бригаду прибуло 50 новобранців, переважно у віці 52-56 років. 30 з них зразу ж були відправлені в тилові підрозділи та госпіталі, оскільки за станом здоров’я не придатні для служби на передовій (бо в ТЦК виконували план призову і мобілізували хворих). З решти 20-ти на другий день дезертирувало 16 військовослужбовців. Таким чином, з поповнення в 50 осіб на позиції було відправлено 4, після першої ж ротації ці четверо також дезертирували.
І така ситуація – по всьому фронту.