Чим коронавіруси відрізняються від інших застудних вірусів і чим такий особливий SARS-Cov-2, що спричинив пандемію?
Щозими люди хворіють на ГРВІ, які викликаються вірусами. Два з них – це грип типів А і В, решта – давні коронавіруси, відомі нам із 60-х років минулого століття (а також риновіруси, аденовіруси, ентеровіруси та багато інших, всього понад 200 збудників, — ред.). Це віруси, які колись перекинулися на людей, зараз циркулюють у людській популяції.
SARS-Cov-2 поповнить список цих вірусів і стане звичайним щорічним збудником ГРВІ. Він має багато особливостей з точки зору біології, еволюції. Відрізнити грип від коронавірусу за впливом на людину складно. Є нюанси, але я не впевнений, що навіть лікарі зможуть неозброєним оком побачити різницю. На молекулярному рівні різниця є, вони взаємодіють із різними рецепторами, по-різному проникають у людські клітини, мають різних носіїв у природі. Але клінічна картина майже не відрізняється.
Якщо SARS-Cov-2 схильний до мутацій, то наскільки це вплине на ефективність вже зробленої вакцини? І чи правда такий небезпечний британський штам, що на нього так бурхливо реагують уряди країн?
У SARS-Cov-2 мутації виникають повільніше, ніж у грипу, але швидше, ніж у ВІЛ. Чи означає це, що вакцини стануть менш ефективними, ми не знаємо. Може й так, а може й ні. Швидше за все так, вакцини будуть оновлюватися раз на рік чи на п’ять років. Але це залежить від багатьох факторів, цього може і не статися. Можливо, щороку доведеться вакцинуватися від SARS-Cov-2, так само як від грипу.
Щодо небезпечності британського штаму в науки поки що немає відповідей. Відомо тільки те, що він швидше передається від людини до людини. Хоча це теж під знаком питання: є дані, які це підтверджують, але остаточно перевірити це можна тільки експериментально на культурах людських клітин. Даних про те, що він призводить до складнішого перебігу хвороби чи більшої смертності, у нас поки що немає. Може бути три варіанти відповіді: так, призводить; ні, не призводить; взагалі знижує смертність. Поки що всі три варіанти однаково ймовірні.
Наскільки взагалі мутації небезпечні і чи треба було нищити тисячі норок у Данії?
Мутації виникають незалежно від нашого бажання, як у грипу, так і в коронавірусу. Чи небезпечні вони? Давайте сформулюємо так: скількома людськими життями ми готові заплатити, щоб знайти відповідь на це запитання? Одного життя достатньо? Чи мільйона? Скільки життів норок можна обміняти на одне людське життя? Ми живемо в режимі реального часу під час стихійного лиха. Коли відбувається стихійне лихо, а ми перебуваємо всередині будинку, який палає, не постає питання, які двері відчинити – праві чи ліві. Це стане зрозуміло потім, після розкопок згарища. Зараз ми вчиняємо багато дій, частина з них правильна, частина неправильна, але ми в будинку, який палає, і поради спитати нема в кого.
Як можна пояснити, чому коронавірус зачіпає лише певні групи тварин?
Це залежить від генетики самого організму. Вірус і об’єкт, який він заражає, завжди працюють у парі. Коли вірус заражає когось, це лише половина справи. У кожному організмі живе безліч вірусів, які смертельні не для нього, а для когось іншого – гризуна в Африці чи пташки в Австралії. Є види, в яких структура рецептора, з яким з’єднується вірус, випадково стала схожа на людську. Це можуть бути норки, жирафи, рептилії.
Вакцини, які завершили або завершують третю фазу клінічних випробувань, створені за різними технологіями. Pfizer/BioNTech та Moderna створили РНК-вакцини, Johnson & Johnson та AstraZeneca – вакцини на основі аденовірусів. Які плюси та мінуси різних типів вакцин: швидкість виробництва, умови зберігання, кількість потрібних доз, сила і тривалість імунітету?
Серед вакцин, які завершують третю фазу, є три технології. Одна з них – РНК-вакцини, нова технологія, якої ще ніколи не було на ринку. Серед плюсів: її можна швидко і безпечно виготовляти, легко модифікувати під нові штами. Мінуси: важко транспортувати (потрібна дуже низька температура, – ред.). За ціною вони майже не відрізняються.
Другий тип – вакцини на основі вектора. Це коли “пробник” вірусу в клітини доставляє інший вірус, що не є для нас небезпечним. Плюси: технологія вже існує на ринку, тому ми знаємо, як вона працює з іншими інфекціями, можна застосовувати орально, спреї зручніші за уколи шприцами. Мінуси: в людини може вироблятися імунітет на вектор, тому після щеплення, можливо, цей вектор не можна буде використати для інших вакцин, доведеться переробляти технологію.
Третій тип – вакцини на основі одиничних білків коронавірусу. Плюси: вони існували раніше, це одна з найстаріших вакцинних технологій, можуть зберігатися при кімнатній температурі. Мінуси: їх довше виготовляють.
Ефективність не дуже залежить від технології. Може бути так, що всі три типи вакцин виявляться однаково ефективними.
Чому деякі люди переносять COVID-19 легко, а інші важко, чи впливає на це ДНК людини, зокрема гени неандертальців?
Ми поки що не знаємо генів, які б допомагали перенести хворобу легше, але їх не шукає тільки лінивий, тому скоро дізнаємося про це трохи більше. На одній із наших хромосом є шматочок, який дуже схожий на ДНК неандертальців, який ми отримали внаслідок міжвидових схрещувань. Зараз він забезпечує більш виражену імунну відповідь, що погано у випадку з COVID-19, адже у хворих трапляється цитокіновий шторм – занадто активна імунна відповідь на інфекцію. Напевно, знайдуть ще багато генів, які будуть підвищувати ризик складного перебігу, для цього потрібні дослідження. Але генетика менш важлива, ніж інші фактори: чи є в людини діабет, гіпертонія, чи курить людина.
Від іспанського грипу до COVID-19 минуло сто років, а людство досі не має ліків проти вірусів. Яких знань бракує медицині, щоб вирішити цю проблему?
Вірус – це шматок ДНК або РНК, запакований у білкову молекулу. “Іспанка” тривала у 1918 році. Структуру ДНК та РНК ми дізналися у 1953 році. Як вона працює – у 1960-70 х роках. Грамотно читати ці молекули ми навчилися у 1990-х. Працювати з великою кількістю ДНК та РНК – у 2000 роках. Інструменти, які дозволяють вивчати віруси, з’явилися лише кілька десятків років тому. Бактерії ми знаємо набагато краще, бо з ними почали боротися ще у ХІХ столітті. З вірусами ж познайомилися набагато пізніше, тому прицільних препаратів проти них дуже мало. Найбільшого успіху досягла боротьба з ВІЛ. Антиретровірусна терапія – це дуже великий прорив, коли буквально за 15 років із моменту відкриття вірусу вдалося знайти дуже ефективні ліки. В це вклали величезні ресурси. Якщо ми перестанемо вкладати гроші в мужиків, які ганяють по полю круглий предмет, і спрямуємо їх у науку, це сприятиме значному прогресу. Нічого буде подивитися ввечері по телевізору, але людей помиратиме менше.
Чи є шанс, що COVID-19 зникне, як іспанський грип?
Іспанка не зникла, вона модифікувалася під звичайний грип, менш небезпечний для людей. Краще говорити про пристосування. Таке можливо. Є віруси, які не йдуть цим шляхом – поліомієліт за багато років не став безпечнішим. Є віруси, які стають більш безпечними, але це перспектива десятків років. Зараз ми можемо проаналізувати іспанський грип, бо минуло понад 100 років. Під час пандемії азійського грипу 1957-1958 років помер 1 млн людей, та й сезонний грип щороку забирає до 650 тис. життів. Люди увійшли у певну форму взаємодії із вірусами з точки зору біології та соціальних процесів. Щороку сплеск смертності від грипу припадає на зиму й існує епідеміологічна межа. Суспільство домовилося, що грипу можна віддати певну кількість людських життів, а коли грип переходить цю межу, ми закриваємо школи і кажемо, що в нас епідемія. Треба розуміти, що ця межа досить умовна та ми самі її встановили.
Ви розповідали, що проводили багато експериментів із коронавірусом. Чи можете вже розповісти, що ви в них дізналися?
Про найцікавіші речі поки що говорити рано, ми розповімо про них у січні. Якраз завершиться дослідження мутацій вірусу в Україні, зокрема ми з’ясовуємо, чи є у нас британський штам, поки що робота в процесі. Результатів багато, але вони доволі технічні, пов’язані з тим, як краще виявляти вірус і таке інше.
Які приховані загрози COVID-19 може становити для організму? Наприклад, для нервової системи, адже багато людей, які захворіли, повідомляють про симптоми депресії.
Приховані загрози на те і приховані, що ми про них не знаємо. Але можна робити припущення. Наприклад, є думка, що одна з проблем COVID-19 – це те, що він вражає не тільки легені. Коронавірус проникає у багато тканин організму – кишківник, печінку, статеву систему, де розмножується дуже активно. Може статися так, що він непомітно завдає шкоди іншим тканинам. Колись ми дізнаємося, які ще хвороби він потенційно провокує. Справді існує його вплив на психічне здоров’я, ризик депресії, тривожних розладів, фахівці їх фіксують. Але це усе нашаровується: якщо людину вирвати із соціуму і закрити на місяць у квартирі, це теж може спричинити депресію. Треба буде відділити ці фактори один від одного, щоб розуміти, де біологія, а де результат самоізоляції.
Чи потрібно вакцинуватися людям, які вже перехворіли на COVID-19?
Людям, які нещодавно перехворіли на ковід, вакцинуватися не потрібно. Коли знову з’являється потреба у вакцинації, ми не знаємо. Швидше за все, цей момент настає не раніше ніж через вісім місяців після хвороби, а у декого, можливо, й через кілька років.
