Букви записали лекцію онкопсихолога Антона Покалюхіна, який виступив на ІІІ Форумі онкопацієнтів, організованому благодійним фондом Inspiration Family, та розповів, чому думки лише про добре шкідливі для онкопацієнтів.
Антон Покалюхін – когнітивно-поведінковий терапевт, працює в онкоцентрі Tomoclinic, член Української психоонкологічної асоціації, Українська асоціація когнітивно-поведінкової терапії, Міжнародного психоонкологічного товариства (IPOS).
Останнім часом мені доводиться робити незвичну для психолога річ – дозволяти пацієнтам тривожитися. Коли я кажу їм: “Хвилюйтеся на здоров’я”, вони йдуть від мене з полегшенням та подякою. Чому? Здавалося б, психолог навпаки повинен переконувати пацієнтів бути на позитиві. Але якщо з пацієнтами поговорити, то виявляється, що це не працює.
У пацієнтському середовищі та суспільстві взагалі дуже поширене переконання, що рак пов’язаний з емоціями, що на лікування можна вплинути за допомогою настрою чи думок. Коли онкопацієнти дізнаються про свій діагноз, вони потрапляють у бурю повідомлень: “Тримайся!”, “Будь на позитиві!”, “Гарно налаштуйся!”,”Якщо ти не будеш мислити добре, то тебе спіткає лихо”. Це виглядає як підтримка, але вплив на пацієнтів зовсім протилежний.
Можу пояснити, чому люди так говорять. Бо зазвичай ніхто не навчає родичів, як правильно підтримувати онкопацієнта. Люди вживають інтуїтивні слова та фрази, які зазвичай їм здаються правильними. Ще в цих словах є елементи так званого магічного мислення та позитивної психології.
Магічне мислення – це схильність знаходити причинно-наслідкові зв’язки там, де їх насправді немає. Класичний приклад – будь-які забобони. Скажімо, горе сталося тому, що вам перейшла дорогу людина з порожнім відром. Чи це справді пов’язано? Навряд.
Більш медичний приклад – вживання гомеопатії під час застуди. Застуда минула і людина пояснює своє одужання саме використанням гомеопатії. Хоча без неї застуда так само минула б.
Приклад магічного мислення, з яким часто стикаються онкопацієнти – віра в матеріальність думок. Начебто якщо дуже багато про щось думати, то це обов’язково здійсниться. Я інколи думаю, що добре було б з’їсти піцу, але від самих думок піца не з’являється.
Ці ідеї зовсім не нові. Вперше вони з’явилися щонайменше в античні віки, але особливої популярності набули в США наприкінці ХІХ століття. Нова хвиля цих ідей виникла у 2006 році, коли вийшов досить відомий фільм під назвою “Секрет”. Цей фільм популяризує так званий “закон тяжіння”, який говорить про те, що Всесвіт чує нас і відгукується нам тим самим, що ми в нього випромінюємо. Адепти цього “закону” навіть вважають, що підготовка до чогось серйозного лише заважає, бо таким чином ти начебто сумніваєшся в силі Всесвіту і демонструєш негативне мислення.
Але якщо спробувати поглянути на цю теорією критично, то ми побачимо, що насамперед вона досить метафізична. По-друге, в нас немає наукових дослідів, що в епоху доказової медицини вважається зовсім несерйозним.
Ще одним доказом того, що ця теорія не працює, є доля самих учасників фільму. Вони розповідають про те, як за допомогою позитивного мислення здобувають багато успіху, грошей, здоров’я. Але згодом одного з героїв звинуватили у махінаціях із цінними паперами. Іншого – у ненавмисному вбивстві. А жінка, яка стверджувала, що за допомогою мислення вилікувалася від раку, померла від нього через три роки після виходу фільму.
Навряд хоч хтось із них мріяв про все це.
Ще один елемент позитивного мислення сягає корінням у психологію середини XX століття насамперед американської. Американська психологія та медицина почали гуманізуватися, звертати більше уваги на позитив, на те, що варто знати свої сильні сторони, шукати більше приємного в житті. Ідея хороша, на ній побудований цілий напрям – гуманістична психологія. Але, як це часто буває, хороші ідеї можуть спотворюватися і ставати деструктивними. Добра ідея – знати свої сильні сторони та зосереджуватися на позитиві. Якщо в людини депресія, то корисно буде цього навчитися. Але зрештою ідея перетворилася на те, що позитивний стиль мислення є чи не єдиним правильним. Тобто якщо ти хочеш здобути хоч якогось успіху, то мислити маєш виключно позитивно. Звідси виникають всі ці настанови: завжди будь на позитиві, вір у свою перемогу, вір в одужання.
Найгірше формулювання: якщо ти не віриш у свій успіх, то не зможеш вилікуватися. Зараз ще й лікарі підливають олії у вогонь, коли кажуть пацієнтам:”Якщо ви не будете вірити у своє лікування, то не отримаєте добрих результатів”. Мені здається, що лікарі так кажуть, бо хочуть підтримати пацієнтів, але навряд вони мають справжню статистику про те, яких пацієнтів виліковується більше: оптимістичних чи песимістичних. А такими словами пацієнтів не підтримати.
Родичів теж можна зрозуміти: їм важко впоратися з власними негативними емоціями, а ще треба підтримати самого пацієнта. Вони таким чином намагаються знайти хоч якісь слова.
Як це впливає на самих пацієнтів?
Є два основних негативних наслідки. По-перше, коли до пацієнтів ставляться саме так, то відповідальність за результат лікування лягає на них самих. Якщо хоч щось іде не так, то вони відчувають провину, думають, що зробили щось неправильно, відчували неправильні емоції, ображалися. По-друге, пацієнти намагаються позбутися неприємних емоцій, а їм це не вдається. Бо страх, злість, гнів чи сум є такими самими важливими, як і приємні емоції. Будь-які емоції – результат нашої еволюції. Вони сформувалися в людській психіці, тому що мають корисні функції. Навіть неприємні почуття допомагають нам підготуватися до якоїсь небезпеки, відстояти свої права, відреагувати на ту чи іншу ситуацію. Головне, що треба знати – ми не можемо керувати емоціями безпосередньо. В нас немає кнопки, яка їх вмикає чи вимикає за бажанням. Таким чином утворюється замкнене коло: почуття провини генерує неприємні емоції, пацієнт намагається їх позбутися, йому не вдається, це формує ще більше почуття провини, яке своєю чергою призводить до нових негативних емоцій.
Тож в цілому ідеї про те, що варто бути завжди на позитиві, викликають у пацієнтів, як це не дивно, більше негативних емоцій і деструктивного почуття провини.
Чи маємо ми наукові підтвердження?
Так. Одним із найбільш досліджених елементів позитивного мислення є оптимізм. Є безліч досліджень, які вивчають, як оптимізм впливає на здоров’я людини загалом і на результати лікування раку зокрема. Як це часто буває в психології, результати цих досліджень контроверсійний. Але більшість говорить про те, що оптимізм якщо й впливає на якість життя, то на результати лікування – ні. Деякі дослідження кажуть про те, що якщо пацієнті постійно налаштовують на позитивне мислення, то це додатковий тягар і вони почуваються ще гірше.
Існує дослідження про те, що навіть рівень оптимізму тих людей, які підтримують пацієнта, не впливає на результат лікування. З іншого боку, багато робіт показують, що оптимізм має вплив на якість життя пацієнтів. Що такі пацієнти краще адаптуються до лікування, в них рідше виникає депресія, яка своєю чергою впливає на результати лікування.
Ми справді маємо наукові аргументи, які говорять про те, що оптимізм не впливає значним чином на результат лікування раку. Чи це означає, що ми взагалі не повинні звертати на це увагу й опікуватися емоційним станом пацієнтів? Звісно, ні. Бо якість життя, відсутність депресії та тривоги – дуже важливі для них.
Мій висновок дуже короткий: припиніть вимагати від себе та свого оточення виключно позитивних думок. Визнайте нарешті, що неприємні емоції – це частина нашого життя. Коли в житті відбуваються кризові події, нормально тривожитися, сумувати чи відчувати ще щось. Визнайте, що це нормально, навчіться справлятися з цим, підтримувати одне одного не лише за допомогою шаблонних фраз. Навчіться бути поруч одне з одним і головне – звертайтеся по допомогу до спеціалістів.