Чи правда в тому, що ситуація на ринку нафти складна? Так.
Чи боляче це для Росії? Так.
Вб’є це Росію? На жаль, ні.
Отже, що ж сталося, що понеділок увечері всі почали стежити за ціною нафти, яка стрімко падала.
Читайте також:
Правда в тому, що падала не ціна на нафту. Точніше, не зовсім ціна на нафту. Летіла донизу, вийшовши до негативного зову, вартість ф’ючерсу, біржового інструменту, прив’язаного до вартості нафти. І стосувалося це одного сорту нафти – WTI, американська нафта, West Texas Intermediate.
Чому саме там стався колапс? Тому що цей ф’ючерс – особливий. Зазвичай всі ці папери – чисто спекулятивний (інвестиційний) інструмент і люди, які ним торгують, ніяк не позв’язані з реальними поставками нафти. Йде просто ставка на ціну, чи це якісний Brent або російський Urals.
А ось контракт на WTI – особливий. Контракти на цю нафту торгуються з фізичною поставкою – або в Кушингу штат Оклахома, де побудовані величезні сховища нафти. І зараз склалася унікальна технічна ситуація. Контракт, ф’ючерс, повиннен експіруватися (закінчитися). Закінчується його термін дії. Всі стежили саме за травневим контрактом, експірація якого намічена на цей тиждень. Але біда в тому, що поставити саме нафту неможливо. Всі сховища заповнені. Це стало результатом торгової війни на ринку нафти, яка, в свою чергу, почалася на тлі падіння попиту після введення карантину. Літаки літати перестали, машини стали їздити значно менше, виробництва зупинилися. А виробники нафти, намагаючись вижити один одного з ринку, наростили видобуток.
У підсумку, саме зараз, виконати цей контракт стало неможливо. І ті, хто грав на цьому ринку, саме спекулянти і торговці, виявилися в пастці. Саме ті гравці, що торгували той самий травневий контракт. І, напевно, перебували в повній впевненості, що ціна за нього не може бути негативною. Може. Вона опустилася нижче нуля. І їм доведеться заплатити за те, щоб хтось зберігав цю нафту найближчий місяць. Десь. Не важливо де. Тому що поставити в точку Х просто неможливо.
У підсумку, негативна вартість нафти відображає не реальні угоди з купівлі та продажу нафти, а саме ситуацію на біржі з одним конкретним контрактом, прив’язаним до постачання в травні.
Якщо подивитися на ф’ючерси на червень, то там нічого трагічного не сталося. Якщо ви звичайно не порівнюєте реальність з планами російського уряду і надіями на те, що нафта ніколи не буде коштувати дешевше 100 доларів. Там ціна близько 20 доларів. Тому постраждали тільки спекулянти, які торгували конкретний інструмент і обсяг торгів в цьому інструменті вже був мінімальним. Просто тому що дата погашення цього інструменту вже близька і їм майже ніхто і не торгував вже. А ось хто забув вийти, отримав по повній на свою голову. Добре, що нині вже не часи Великої Депресії і ніхто не буде стрибати з хмарочосів в Нью-Йорку.
Звичайно, такий шок на ринку ф’ючерсів американської нафти позначається і на торгівлі біржовими інструментами, прив’язаними до інших сортах нафти. Саме тому що для багатьох гравців це стало шоком. І ми побачили банальний страх. Ось чому знижувалися, нехай і не так радикально, котирування на інструменти, прив’язані в тому числі і до російської нафти.
Чи означає це, що в цілому на ринку нафти все добре для виробників? Ні, там все погано. Тому що попит впав, сховища заповнені, заповнені навіть усі танкери, які змогли знайти, а зниження видобутку ще і не почалося.
Більш того, люди, які розбираються в ситуації на ринку нафти, кажуть, що навіть тієї угоди, що була досягнута, недостатньо. Попиту все одно занадто мало. А пропозицій занадто багато. В результаті ми бачимо агресивні дії Саудівської Аравії, яка активно демпінгує на ринку Європи, намагаючись видавити Росію. І дуже часто у неї це виходить. А значить Росія в одного боку змушена буде скоротити видобуток, а з іншого – втрачає свої традиційні ринки збуту. Тому що Саудівська Аравія перед тим, як домовиться про скорочення видобутку, її рекордно наростила. І тепер, автоматично, її частка ринку стане більше. Частка ринку нафти, що стискається. При цьому, для Росії болючішими будуть заходи, щодо скорочення видобутку. Просто тому що відновити її буде не так і просто. І іноді і просто неможливо. Низка нафтовиків може збанкрутіти, або ж назавжди позбавити Росію певної частки ринку.
Надовго така ситуація? Не факт. А швидше за все точно ні.
Як тільки карантин закінчиться, світова економіка почне швидко відновлюватися. А з нею почне відновлюватися і попит на нафту. Літаки знову почнуть літати. Машини знову поїдуть. Це кардинально відрізняє ситуацію від кінця 80-х. Так що рано радіти, що Росія підходить до свого кінця. Хоча думка сама по собі дуже приємна. І збігів досить багато.
Але що відрізняє Росію від СРСР – це наявність ринкової економіки. В СРСР, наприклад, не було ринку землі і тупо нічого було жерти, бо державні колгоспи – це завжди ні про що і навіть зерно доводилося закуповувати. А планова державна економіка, з регулюванням цін, приводила до того, що в магазинах не було взагалі нічого. І ніхто нічого і не робив. І СРСР останні роки свого життя повністю жив в кредит, стаючи безнадійним позичальником, адже на всю цю їжу доводилося витрачати гроші, купуючи її у проклятих буржуїв. Гроші, яких не було.
У Росії, зараз, такого немає. І реформи, які були проведені в 90-х, створюють Росії запас міцності на найближчі роки. Реформи, багато з яких були проведені під диктовку ненависного Заходу і МВФ. І тепер саме ці реформи дозволяють російським надувати щоки і загрожувати Заходу кузькіну матір і дають гроші їх пропагандистам розповідати скрізь, в тому числі і на українських телеканалах, про те, яку шкоду приносить МВФ.
