Артем “Пілігрим” Комісарчук, ветеран російсько-української війни

Про позивний та мотивацію йти до війська

— Чому ви обрали собі позивний “Пілігрим”? Що цей образ особисто для вас означає у контексті війни?

У 2022 році я не дарма обрав собі позивний “Пілігрим”. Відчуваю, що мій шлях випробувань на великій війні має надихнути інших. 

Фото за 2022 рік

— Що стало для вас остаточним поштовхом, аби піти на фронт у 2014 році?

Ще події Майдану наводили мене на думку, що незабаром доведеться воювати. Коли росіяни захопили військову частину у Сімферополі, де я проходив службу та складав присягу, для мене рішення було очевидним —  йти до війська. Так я став артилеристом 51 окремої механізованої бригади. 

Фото за 2014 рік

— Розкажіть, якими були умови в армії на початку війни у 2014?

На той час армія була погано оснащена. Реанімована техніка радянських часів у 70% виходила з ладу, бойових офіцерів, хто б дійсно володів би мистецтвом війни, майже не було. Броню та екіпірування купували своїми силами, адже волонтерського руху як такого на той час теж не було. 

Фото за 2022 рік

Бої під Іловайськом

23 серпня наш підрозділ був на позиціях під Іловайськом, коли ворог почав крити нас ураганами. Лише 22 бійцям вдалося врятуватися, інші загинули або потрапили в коло. 

Мене як артилериста, відразу взяли в полон псковські десантники та вимагали здати координати українських позицій.

“Жодних координат я насправді в очі не бачив. На бойові завдання нас вивозили в поле і ми орієнтувалися по деревах та церквах. Іноді передавали по рації про населений пункт поблизу. Я нічого не міг відповісти й за це постійно отримував по голові прикладом від кацапів”.

Фото за 2022 рік

Про перебування в полоні

— Ви згадували, що у полоні допити чергувалися з побиттями та погрозами. Чи були якісь моменти, які допомагали триматися морально, навіть у таких умовах?

Нас здали в полон сєпарам в Сніжне. Так, там допити чергувались з жорстокими побоями, катуваннями та погрозами розстрілу. 

Заводили на ніч в камеру без жодного стільця, де 6 людей мусили спати стоячи. Розмовляли в полоні лише російською, українську сприймали агресивно та жорстоко били ногами тих, хто нею розмовляв. 

Про обмін та відмову від обміну на злочинців

9 вересня 2015 року мене та командира дивізіону з під Іловайську Україна обміняла на чотирьох важливих для російської сторони людей. 

— Ви згадували, що кілька разів відмовлялися від обміну на сепаратистів-злочинців. Чому для вас це було принциповим рішенням?

“Так, до цього нас кілька разів намагалися обміняти на сепарів-злочинців, і ми щоразу відмовляли. Наприклад, нас хотіли обміняти на так зване угрупування “Кадета”  — 12 рекетирів, яких засудили за групове побиття до смерті кількох людей. Ми не хотіли мати нічого спільного з людьми, на чиїх руках є кров”.

Початок життя після полону та повернення на війну у 2022 році

— Як ви адаптувалися до цивільного життя після полону? Якими були ваші перші кроки на шляху до цього?

Вдома у Тернополі, коли я почав цивільне життя, то влаштувався на роботу у ПриватБанк, одружився, в нас народилася донька. Але у 2022 знову довелося повертатися на війну. 

— Що змусило вас знову взятися за зброю, попри пережитий досвід війни та полону?

Після пережитого в Донецьку, я не хотів, щоб моя дитина бачила бойові дії, щоб батьки мої не ховалися в підвалах і боялися, що туди зайдуть росіяни та кинуть гранату. 

Фото за 2022 рік

Нашу 105-ту бригаду ТРО направили на Харківщину в район Краснопілля, мене призначили командиром взводу. 

Поранення та довготривале лікування

— Що ви пам’ятаєте про день, коли отримали поранення? Як це сталося?

14 жовтня, на Покрови, ми вийшли на бойове завдання посеред лісу на відстані 100 метрів від ворога. Я побачив розтяжку на залізничному полотні і відразу подав сигнал групі зупинитися та вивчити місцевість. Тим часом один з моїх бійців наступив на протипіхотну міну. Я кинувся надавати йому першу медичну допомогу, коли пролунав ще один вибух і я втратив свідомість.

Прокинувся в Харківському госпіталі. Обидві руки та ліве стегно були сильно травмовані. Я пробув 4 дні у комі та переніс більше десятка операцій, але вискочив. 

— Як ви впоралися з думками про можливу ампутацію, і що давало вам сили продовжувати боротися?

У Львівському госпіталі, коли проводилась чистка лівого стегна, мова йшла про ампутацію ноги. 

Але на операціях були присутні британські лікарі та дали шанси, що за кордоном ногу зможуть врятувати. За 3 дні я вже був у лікарні у Гданську, де провів півтора року лежачи, в ізоляторі. В мене виявили супербактерію New Delhi, яка була стійка до всіх видів антибіотиків. Вони пробували лікувати. На сьогодні в мене 133 операції під загальним наркозом. 

Фото після поранення

Інфекція з’їдала елементи кісток та почала поширюватися на тазову кістку. 

Лікарі зі Львова давали невтішні прогнози щодо лікування, але натомість пропонували ампутувати кінцівку та за пів року поставити протез. 

В Україні провели ампутацію, знову ж 5% на життя, потім реанімація і за 2 тижні вичухався. Мені назначили антибіотикотерапію і згодом повністю подолали інфекцію. 

Фото після ампутації

Я перший пацієнт в першому медичному об’єднанні міста Львова, хто подолав остеомієліт. Поступово почав пересуватись у кріслі колісному, потім на милицях. За півтора року побачив небо, то сльози не міг стримати. 

Фото після ампутації

— Як проходить ваше навчання ходити на протезі? Які найбільші труднощі ви зустріли на цьому шляху?

Зараз я вчусь ходити на протезі. Я не малюю собі рожевих мрій, це не моя нога, але вона дає мені автономність та можливість жити більш повноцінно, ніж я зараз можу собі це дозволити. 

Я дуже співчуваю побратимам, які, наприклад, є спинальниками, для яких крісло колісне це максимум. Я розумію, що мені Бог дав шанс встати на дві ноги, одну з яких маю, і жити повноцінно. Мрія була — дитину завести в садочок. Я завів. Осталося ще причастя і випускний. 

Фото з реабілітації

Артем Комісарчук зараз проходить протезування та реабілітацію у американській клініці MCOP від фонду Future for Ukraine. 

Підтримати донатом програму протезування українських військових можна на сайті фонду https://ffu.foundation/.