Вона руйнує, але наново трансформує – розлучає, але об’єднує. Війна – те, до чого неможливо бути готовим, і те, до чого неминуче звикаєш. Як і до реалій, в яких щодня втрачаєш, але виборюєш нове задля збереження теперішнього та гідне становлення майбутнього. Так, сотні українців об'єдналися у спільній боротьбі за наших захисників, які вже рік знаходяться в кайданах загарбника. Інша категорія – звільнені з полону, для яких починається ще один поєдинок – із новим собою.
16-20 травня – річниця виходу Маріупольського гарнізону з “Азовсталі”. Події, які перегорнули стару та почали нову сторінку боротьби в історії російсько-української війни. Епізоди прощання з місцем, яке було прихистком в найважчі часи, але водночас назавжди увіковічнило в своїх стінах безліч життів. Фортеця сучасності “Азовсталь” – місце, що стало одним з найбільш знакових образів сучасної оборони України.
Рік тому не лише український народ, але й увесь світ спостерігав за подіями, що стали точкою відліку, відколи всі зрозуміли, що попереду – тривала боротьба, ціна якої вимірюється життям. Центральним образом спротиву стала оборона у надлюдських умовах, що панувала в стінах «Азовсталі». Місце, які українські оборонці перетворили на фортецю. І місце, яке згодом згадуватимуть як “сталеве серце”.
Рідні військовослужбовців, котрі за наказом вийшли з території заводу "Азовсталь", потрапивши у російський полон, заявили, що звільнення полонених — борг кожного українця та обов'язок влади.
Вони вже рік у російському полоні. Вони пройшли крізь пекло і досі переживають тяжкі випробування. Нагадаймо про них!
Матері, дружини та сестри оборонців тимчасово окупованого Маріуполя заснували організацію із захисту прав військовополонених. У такий спосіб рідні українських бійців хочуть пришвидшити процес їхнього повернення.
Поцілунок війни: Дніпро на межі темряви