Про це повідомило The Washington Post.

Співчуття

На думку автора, у стосунках співчуття має бути спрямоване на себе та партнера, аби приймати, що кожен здатний працювати над покращенням стану. Кожна людина може відчувати гнів, розчарування, провину, зацікавленість в іншій людині.

“У будь-якому випадку, правда полягає в тому, що ваші спроби впоратися з тривогою заважають, і визнати цю реальність зі співчуттям є необхідним першим кроком”, — зазначено у повідомленні.

Закономірності стану

Уникнення тривоги має дві форми: залежність від інших або здійснення контролю. У першому випадку люди часто просять заспокоєння та не довіряють власним судженням. Серед порад можна спробувати допомогти партнеру стримати почуття пригніченості. Проте це буде мати не довгостроковий ефект.

У другому випадку, керуючі перфекціоністські типи, намагаються досягти відчуття стабільності й впевненості. Їм потрібно підтримувати будинок певним чином, мати розпорядок для кожного або набір правил, за якими потрібно жити. Такі люди можуть засмучуватися, коли світ не відповідає їхнім планам, і вони звинувачують у цьому світ.

Послідовні межі

Після з’ясування, якими є ваші стосунки за формами (залежність або контроль) треба створити межі та бути послідовним. Необхідно дотримуватися порад стабільно, аби це не викликало почуття “гойдалок”.

Компроміси

Надмірне пристосування до кожного занепокоєння коханої людини та намагання захистити її від цих негативних почуттів заважає знайти кращі способи впоратися. Це природно хвилюватися через тривогу коханої людини, але необхідно встановити обмеження. Якщо не зробити цього, то життя повільно, але ставатиме все більш обмеженим і розчаровуючим, оскільки власні потреби не будуть задоволені.

Наприклад, треба описати проблеми, які викликають тривогу, і пропонувати компроміси. Треба не забувати піклуватися про себе.

“Проте тривога не стає сильнішою, коли ми її відчуваємо та проходимо через неї — ми стаємо сильнішими. Ми розвиваємо стійкість до дискомфорту. Ми вчимося змиритися зі своїми складними почуттями та формуємо навички, щоб ефективніше з ними справлятися. Ми розвиваємо емоційні навички так само як і фізичну форму — з практикою і потроху”, — зазначено у повідомленні.

Наголошено, що немає чарівної кулі, коли потрібно жити з тривогою інших людей, оскільки ми не можемо контролювати те, що роблять інші люди або як вони почуваються. Створивши умови разом зі співчуттям  можна виявляти закономірності, встановлювати межі та коригувати замість того, щоб пристосовуватися.

Крім того, варто звернутися до спеціаліста, якщо тривога псує життя та заважає жити.