Men in combat gear sit in an underground trench.

Про це пише The New York Times.

Протягом кількох місяців 58-а мотопіхотна бригада Збройних Сил України успішно відбивала численні російські атаки, утримуючи позиції, здобуті під час минулорічного контрнаступу.

Однак наприкінці березня 2024 року ситуація почала змінюватися. Російські війська зосередили свою увагу на Урожайному та Старомойорському. Три місяці запеклих боїв призвели до того, що в червні росіяни захопили Старомойорське, а 14 липня – і Урожайне.

Оборона цих сіл була надзвичайно складною. За словами 43-річного майора з позивним “Карай”, який брав участь у боях, населені пункти були повністю зруйновані, а цивільне населення евакуйоване.

“Бої відбувалися в руїнах, із підвалів. Окопів було кілька, але оборонних споруд не було, і побудувати їх було неможливо,” — розповідав Карай.

Урожайне, яке складалося всього з двох вулиць, вже в червні було наполовину окуповане російськими військами.

“Півтора місяці це було як бій між двома зграями собак”, — описував ситуацію майор Карай.

Втрати української сторони були значними. За три місяці боїв у селі до 100 українських воїнів загинули або зникли безвісти. Евакуація поранених була можлива лише вночі через постійні обстріли.

Драматичні події розгорнулися 8 липня, коли підрозділ Національної гвардії отримав наказ допомогти в обороні Урожайного. Один з бійців, 40-річний Марк, поділився своєю історією у соціальних мережах. Його підрозділ витримав чотири дні важкого російського бомбардування, ховаючись у підвалі будинку.

12 липня ситуація стала критичною. Українські позиції попереду відступили, а росіяни зайняли будинок навпроти. Підрозділу Марка наказали відійти на іншу позицію, що вони зробили під прикриттям нового обстрілу.

Російські пропагандистські ЗМІ описували ці події як ретельно сплановану операцію.

Головний штурм розпочався 14 липня о 6 ранку. Російські війська атакували з трьох напрямків, використовуючи бронетехніку та багі для швидкого прориву. За словами російського військового з позивним “Хорс”, село було захоплене за півтори-дві години.

Українським військовим було наказано відступати через поля, оскільки дорога вже контролювалася росіянами. Відступ, який спочатку був організованим, швидко перетворився на відчайдушну спробу вижити під постійним артилерійським вогнем та атаками безпілотників.

Марк, поранений в обидві ноги, описав той відступ. Він наклав джгут і, за допомогою товариша з позивним “Рубероїд”, зміг проповзти через зарості та мінне поле до пункту збору поранених.

“Єдине, чого я дійсно боявся, це те, що я більше не зможу побачити свою родину. Це було моєю головною мотивацією, коли я мав повзти по гарячій землі та стерні донецького степу під палючим сонцем і не здаватися”, — сказав Марк.

Після падіння Урожайного російські війська підняли свій прапор над селом, але утримати його виявилося складним завданням через постійні атаки українських безпілотників.

“Вони стріляли з усього, що мали. Небо було чорне від їхніх дронів”, — розповідав російський військовий.

Втрата Урожайного та Старомоєрського стала серйозним ударом для України, пише The New York Times, особливо з огляду на те, що ці села були здобуті ціною значних втрат під час минулорічного контрнаступу. Однак українські військові продовжують чинити опір на сусідніх ділянках фронту.

Снайперський підрозділ 58-ї бригади перекваліфікувався на групу операторів безпілотників і з червня діє в районі Старомоєрського.

“Ми будемо стримувати їх, наскільки зможемо”, — каже 28-річний колишній снайпер з позивним “Стен”, який тепер керує безпілотниками.

Незважаючи на втрату Урожайного та Старомоєрського, українські військові демонструють незламну волю до опору, пише видання. Вони адаптуються до нових умов війни, використовуючи безпілотники та інші сучасні технології для протидії російським атакам.

  • Російське командування може вивести з України частину своїх найманців, — ISW
  • Генштаб: Третина від усіх боїв за добу відбулась на Покровському напрямку
  • ЗСУ ліквідували понад 1000 окупантів за минулу добу, — Генштаб