Про це розповіла в інтервʼю The Village Україна одна із засновниць організації “Асоціація родин захисників Азовсталі” Ганна Науменко.

“Останній виток розвитку акцій, що відбулася восени, перетворили ці акції на казна-що. Мені вони припинили подобатись. Зрештою сталося так, як я й боялась, що може статися. Це стало попподією, щотижневим фестивалем, у куражі якого дехто з людей почав забувати, навіщо це взагалі відбувається”, — сказала вона.

Вона зазначає, спочатку, коли почали приходити медійні люди – це виглядало як небайдужість. За її словами, дехто приходить, щоби просто посвітити обличчям. Показати, мовляв, ось я тут, дивіться, я маю громадську позицію, а потім забути про ці мітинги до наступного місця, коли треба підняти охоплення.

Ганна Науменко переконана, ці мітинги ніяк не мали б стати “сучасними рейвами”.

“Це відчувається як історія, що звернула не туди. Ми завжди розуміли, що ці акції важливі для родичів [полонених], і найгірше, що може статися в цьому всьому – провокації та неконтрольовані дії натовпу. Ніхто не має на меті робити з цього новий Майдан. Тому, наприклад, ми свідомо не проводимо акції біля Офісу Президента”, — зазначила вона.

За словами Ганни, вона дуже боїться, коли з кожним новим мітингом зʼявляється більше провокативних речей – піротехніка (хтось запалює фаєри) або купа невідомих у кузові пікапа. Ми не знаємо, чого від них очікувати. Якщо почнеться якийсь заміс – відповідальність буде на організаторах, це перше. Друге – оце якраз-таки дуже зіграє на руку ворогу.

Вона говорить, намалювати символіку на плакаті поруч із надписом “Де «Азов»?” – ок, проте вішати її елементи на, скажімо, шнурівки взуття (а таке було), це не ок. Прапори із символікою на голому торсі – це не ок. За неї, як і будь-яку іншу розпізнавальну військову символіку, полягли люди. Ці символи використовують на плакатах, урочистостях, зрештою, на похованнях.