16 листопада 1994 року ВРУ ухвалила закон про приєднання до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї .

Це було зроблено в обмін на гарантії безпеки України — був укладений Будапештський меморандум з Росією, США та Великою Британією, трьома ядерними державами. З рештою країн п’ятірки ядерних – Китаєм та Францією, пізніше, із застереженням.

Своїх зобов’язань гаранти не виконали, Росія вторглася в Україну.

На початку своєї незалежності Україна мала третій за кількістю ядерний арсенал світу. До нього входило:

● 176 міжконтинентальних балістичних ракет у складі 43-ї ракетної армії: 130 рідкопаливних SS-19 (по шість боєголовок кожна) та 46 твердопаливних SS-24 (по десять боєголовок кожна) у шахтних пускових установках;

● стратегічні бомбардувальники Ту-95МС та Ту-160: від 30 до 43;

● ядерні боєзаряди стратегічної зброї: від 1514 до 2156;

● тактичні ядерні боєзаряди: від 2800 до 4200.

Тактичне озброєння Україна могла контролювати, бо воно не вимагало спеціальних кодів. А ось стратегічне – ні, “кнопка” була у Москви.