Про це президентка Косово розповіла в інтерв’ю The Telegraph.

Президентка переконана, що секретна операція покликана закласти основу для потенційної гібридної атаки Сербії з метою захоплення території Косово.

Передбачувана підготовка Сербії схожа на анексію Росією Криму в 2014 році, коли російські солдати в уніформі без будь-яких знаків розрізнення, яких називали “зеленими чоловічками”, підготували шлях для відділення півострова.

Вони привозять зброю та форму, але формально не є частиною сербської армії. Сербія хоче досягти своїх цілей, не називаючи це військовою операцією”, — зазначила Османі в офісі президента в Пріштіні, столиці Косова.

За її словами, мета сербів полягає в тому, щоб “підготувати ситуацію для можливої ​​анексії — не через традиційну військову операцію, а через гібридний вид атаки”.

Президентка Косова заявила, що Белград продовжує нагнітати напруженість у регіоні разом із російською групою “Вагнера”, яка нещодавно почала вербувати сербських новобранців для війни проти України.

Османі зауважила, що контрабанда зброї для ймовірної анексії здійснювалася щонайменше шість місяців. Намір, стверджує вона, “точно” такий самий, як той, який використовував Володимир Путін у Криму дев’ять років тому.

Сербія заперечує, що найманці з групи “Вагнера” брали будь-яку участь у протистоянні з Косово.

Багато балканських експертів скептично налаштовані щодо того, що Сербія наважиться спробувати анексувати Косово, оскільки це призведе до конфронтації з силами НАТО у регіоні.

Поки KFOR базується в Косово, я не думаю, що Сербія вдаватиметься до військових дій, — зазначила експертка з Балкан у Белграді з мозкового центру Henry Jackson Society Гелена Іванов. Сербія не збирається вступати у війну з НАТО… Присутність KFOR є стримуючим фактором для обох сторін, щоб уникнути надмірної ескалації”.

Проте, Османі нагадала про поширений скептицизм серед світових лідерів на початку лютого минулого року, щодо вторгнення РФ в Україну.

За два-три дні до вторгнення в Україну я слухала багатьох світових лідерів, які говорили: “Путін не такий дурний, він не збирається цього робити”. Зараз ми чуємо це про Вучича – “він не такий дурний, він не збирається цього робити”. Те, що KFOR знаходяться в Косово, не означає, що Вучич ніколи цього не спробує. Ми завжди повинні бути готові запобігти такому сценарію”, – пояснила вона.

Нині у Косово дислоковано близько 3800 військовослужбовців Міжнародної місії під егідою НАТО в Косово та Метохії (KFOR).

Раніше прем’єр-міністр Косова Альбін Курті заявив, що Росія розпалює напруженість між його країною та Сербією. На його думку, таке відбувається через сповільнення війни в Україні.

Варто зауважити, що у серпні переговори між Сербією та Косовом за посередництва Європейського Союзу у Брюсселі завершилися без результатів. Після закінчення зустрічі з президентом Сербії Александаром Вучичем та прем’єр-міністром Республіки Косово Альбіном Курті, Верховний представник ЄС із закордонних справ та політики безпеки Жозеп Боррель заявив, що “на жаль, сторонам не вдалось досягти угоди”.

Конфлікт між Сербією та Косовом вкотре загострився наприкінці липня, коли Приштина вирішила запровадити тимчасові документи, які мають отримувати при в’їзді в регіон громадяни Сербії, а також перереєструвати автомобілі та замінити номерні автомобільні знаки, видані сербам, що проживають на півночі Косова. На знак протесту косовські серби звели барикади.

31 липня у Мітровиці на півночі Косова було чутно сирени повітряної тривоги, а місцеві ЗМІ повідомляли, що по всій території помічено велику присутність машин екстреної допомоги. У прикордонному місті Косова звучали постріли та сирени.

Пізніше влада в Приштині відклала введення нових правил до 1 вересня.

21 листопада 2022 року Європейський Союз попередив про “ескалацію та насильство” після того, як Косово та Сербія не змогли дійти згоди під час екстрених переговорів щодо вирішення їхньої давньої суперечки з приводу автомобільних номерних знаків, які використовуються етнічними сербами в Косовому.

Вже 28 грудня 2022 року. Сполучені Штати, НАТО та Європейський Союз закликали до максимальної стриманості на півночі Косова.

2008 року Республіка Косово в односторонньому порядку проголосила незалежність від Сербії. Її визнали багато європейських держав, зокрема Німеччина, а також США. Натомість Белград вважає Косово своєю автономною провінцією і незалежність Приштини не визнає.

Косово оголосило незалежність від Сербії у 2008 році, через дев’ять років після 78-денної кампанії бомбардувань НАТО, яка витіснила сербські війська з колишньої провінції. Сербія, а також її ключові союзники, РФ та Китай, досі відмовляються визнати незалежність Косова та наполягають на захисті етнічних сербів, які складають близько 5 відсотків населення Косова (загальна кількість населення налічує 1,8 мільйона осіб).

Трохи менше половини сербського населення Косова проживає в чотирьох північних муніципалітетах, що межують із Сербією, і багато хто не бажає визнавати владу в столиці Косова, Приштині, воліючи жити так, ніби вони все ще є частиною Сербії.

Позицію Сербії поділяють РФ, більшість пострадянських держав, а також п’ять країн ЄС, Китай та Індія.

Сербія також прагне вступу до ЄС і у зв’язку з цим зобов’язалася нормалізувати відносини з Косовом. З 2013 року Белград і Приштина намагаються врегулювати відносини за посередництва ЄС. Вступ Косова до ООН блокує РФ.

Наприкінці листопада міністр закордонних справ Італії Антоніо Таяні заявив, що Європа має збільшити присутність на Західних Балканах. Таке потрібно для обмеження впливу Росії.

Довідка. Косово – частково визнана держава на Балканах, чию незалежність визнали 97 держав-членів ООН. Внаслідок війни 1999 року між сербами та албанцями край перейшов під контроль ООН. 17 лютого 2008 року парламент Косова проголосив незалежність краю в односторонньому порядку. Сербія досі не визнає незалежності Косова, через що країна не має остаточного визнання у світі. 2016 року підписано Угоду про асоціацію між Косовом та Європейським Союзом. Держава є потенційним кандидатом на вступ у ЄС.
Косово межує з Північною Македонією на півдні, Сербією на сході та півночі, Албанією на південному заході та Чорногорією на північному заході.
Албанська більшість (92%), що проживає в Косові, яка й вимагала незалежності, контролює всю територію краю, за винятком декількох громад, більшість в яких становлять серби.