Розголошення держтаємниці: чи порушив Зеленський закон, телефонуючи Лукашенку щодо «вагнерівців»?

Відповідаючи на запитання чи підтримує він контакти з Олександром Лукашенком, Володимир Зеленський заявив: “Коли “вагнерівці” були на території Білорусі, я подзвонив Олександру Григоровичу, я сказав йому, я попередив його, сказав, що ми готові передати повну інформацію, що стосується цих людей. Ми вже розуміли, які там прізвища, ми розуміли, хто вони такі.[…]”

Зі сказаного президентом випливає, що згаданий ним дзвінок відбувся після того, як “вагнерівці” прибули в Білорусь, однак, до їхнього затримання білоруськими силовиками, оскільки про останнє президент не згадував. Окрім того, Володимир Зеленський наголосив на готовності передати наявну в України інформацію щодо “вагнерівців”, що може свідчити про необізнаність білоруської влади стосовно реальних даних учасників та мотивів прибуття до Білорусі “групи Вагнера” та участь у цьому українських спецслужб.

Статтею 8 Закону України “Про державну таємницю” передбачено, що до державної таємниці відноситься інформація, зокрема, про застосування систем озброєння, підготовку та проведення військових операцій, а також – про склад, завдання та матеріально-технічне забезпечення розвідувального органу Міністерства оборони України та зібрану і створену ним інформацію в результаті його діяльності.

Як повідомлялось, одним з учасників планування спецоперації із затримання “вагнерівців” було Головне управління розвідки Міністерства оборони України.

Щодо наявності в діях президента ознак державної зради, слід зазначити, що ключовим аспектом кваліфікації за даною статтею КК України є наявність прямого умислу на заподіяння шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України, в інших випадках відповідальність за даною статтею Кримінального кодексу не наступає.

З інтерв’ю президента можна зробити висновок, що метою передачі Олександру Лукашенку інформації про плани України стосовно затримання “вагнерівців”, було уникнення необхідності проведення спецоперації, яка передбачала приземлення літака з ними на борту в Україні.

Однак, версія президента про ризик застосування до України санкцій, аналогічних тим, які були застосовані до Білорусі за перехоплення літака з Романом Протасевичем – не витримує критики.

Затримання “вагнерівців” мало відбутись майже за рік до захоплення літака Протасевича режимом Лукашенка, і на той час подібні прецеденти, були відсутні.

Окрім того, до накладення санкцій за перехоплення літака Протасевича, спікерами Офісу президента, як і самим Володимиром Зеленським, подібна версія не озвучувалась, що дає підстави обґрунтовано вважати її створеною постфактум.

З урахуванням цього та з наявних даних встановити дійсний мотив президента Володимира Зеленського щодо передачі Олександру Лукашенку інформації про плани проведення операції із затримання “вагнерівців” не вбачається можливим, як і надання однозначної оцінки стосовно можливості кваліфікації його дій як державної зради.

Однак, Володимир Зеленський все ж підтвердив те, що передав Олександру Лукашенку інформацію стосовно планів української розвідки. За відсутності в діях президента ознак державної зради, передача цієї інформації може підпадати під диспозицію частини 1 статті 328 Кримінального кодексу України – розголошення відомостей, що становлять державну таємницю, особою, якій ці відомості були довірені або стали відомі у зв’язку з виконанням службових обов’язків, за відсутності ознак державної зради або шпигунства.

#Букви звернулись з відповідними запитами до Офісу президента та правоохоронних органів з метою отримання додаткової інформації стосовно зроблених президентом заяв та його дій.