Джерело: The Washington Post

Українська влада сподівається, що на майбутньому саміті отримає чіткий сигнал про приєднання до альянсу. Проте, як пише видання, країни-члени НАТО досі не вирішили остаточно, що запропонувати Україні на саміті.

Вашингтон, який має найбільший вплив на рішення інших членів НАТО, протягом місяців маневрував, щоб знизити очікування України, зосереджуючи розмову на “гарантіях безпеки”, а не на членстві в найближчій перспективі, яке багато союзників вважають неможливим навіть для обговорення, поки Україна перебуває у стані війни з Росією.

Глава Міноборони України Олексій Резніков сказав, що вільнюський саміт дасть альянсу можливість “виправити помилку”, яка була допущена на саміті НАТО у Бухаресті в 2008 році, коли Україні та Грузії було сказано, що вони стануть членами колись у майбутньому, не повідомляючи, коли і як це станеться.

Оглядаючись назад, багато посадовців і аналітиків кажуть, що це зробило країни мішенню для російського вторгнення — Грузію в 2008 році, Україну в 2014 і 2022 роках — без забезпечення захисту доктрини колективної оборони НАТО, згідно з якою напад на одного союзника вважається нападом на всіх.

“Двері відкриті, — сказали нам, але не показали, де ці двері знайти, як увійти — однак ми готові”, — сказав Резніков в інтерв’ю.

Проте інші все ще ставлять під сумнів “готовність” України, яка ще має пройти довгий шлях до реформування своєї армії та розв’язання проблеми з корупцією, яка буде хвилювати західних політиків, розглядаючи заявку України.

Публічно українські посадовці наполягають на запрошенні навіть без фіксованої дати. В інтерв’ю, яке транслювалося на CNN цього тижня, Зеленський закликав президента США Джо Байдена запросити Україну до альянсу “негайно”.

Зеленський сказав, що він розуміє, що членство не може відбутися, поки Україна бореться з вторгненням Росії.

“Ми все розуміємо. Але цей сигнал дійсно дуже важливий”, – сказав Зеленський.

Незалежно від членства чи без нього, українські посадовці очікують від західних країн зобов’язань у сфері безпеки “невідкладно і якнайшвидше”, що потенційно спонукало б Росію вивести свої сили. Багато аналітиків кажуть, що президент Росії Володимир Путін розраховує на те, що західні прихильники України виснажаться і зупинять дорогий потік зброї та економічної допомоги, які вони надсилають.

За словами дипломатів, деталі пакету безпеки ще не визначені. Але офіційні особи США та НАТО описали нові пропозиції щодо двосторонніх або багатосторонніх угод , які вони охарактеризували як пакти про взаємну оборону або меморандуми безпеки з Україною.

Адміністрація Байдена намагалася перевести дискусію в бік довгострокових пактів безпеки як альтернативи швидкому вступу України в НАТО. Сполучені Штати також попередньо підтримали план усунення бар’єрів для вступу України — скажімо, дозволивши Україні згодом обійти План дій щодо членства в альянсі в майбутньому, але без фактичного встановлення часових меж.

Практично будь-який результат Вільнюського саміту, окрім негайного запрошення приєднатися до НАТО, здається, ймовірно, залишить Україну майже в тій самій підвішеній ситуації, з якою вона зіткнулася після Бухареста.

Хоча існує загальна згода щодо того, що альянс має посилити свої політичні відносини з Києвом, існують великі розбіжності щодо того, що це насправді означає.

За кілька днів до саміту, поки Україна бореться з Росією, помічники країн НАТО ведуть власну боротьбу за те, як сформулювати підсумкову декларацію саміту.

Очікується, що НАТО оновить Комісію Україна-НАТО, до Ради Україна-НАТО, що дасть Україні більше повноважень, включаючи можливість скликати зустрічі та порушувати питання.

Перше засідання ради відбудеться на другий день саміту, за участю лідерів країн альянсу.

  • Україна активізувала свої зусилля щодо приєднання до НАТО після російського повномасштабного вторгнення минулого року, адже гарантії безпеки, надані Москвою, Вашингтоном і Лондоном, коли країна відмовилася від свого ядерного арсеналу в 1994 році, були явно марними.
  • Президент Литви Гітанас Науседа запевнив, що за підсумками майбутнього саміту НАТО, який відбудеться у Вільнюсі 11-12 липня, вдасться домовитися про такі зобов’язання перед Україною, які не розчарують країну, що протистоїть російському вторгненню.