«Нехай гроші з карману військових йдуть на інші потреби»

Як ви прийшли до виробництва дронів?

Компанія працює з 2020 року. У команди був досвід з продажу і сервісу БпЛА, тому зосередилися на них. Мова не тільки про розвідку, але й, наприклад, дрони для агропромисловості. Потім додали супутні товари у вигляді зарядних станцій, без яких складно уявити використання БпЛА у польових умовах. Також почали привозити в Україну протидронні засоби — системи радіоелектронної розвідки та боротьби, РЕР та РЕБ відповідно. Адже і ворог з 2014 року активно використовує безпілотники.

З початком повномасштабної війни все це активізувалося. Нам здалося логічним випускати власні ударні дрони-камікадзе, яких не вистачає на передовій. В них ми реалізуємо знання, якими ділилися зокрема й оператори БпЛА з фронту. Повноцінний прототип буде готовий у вересні. Ми чекаємо лише фінального рішення від виробника контролерів та систем зв’язку. Як тільки буде готово, почнемо будувати продукти навколо бета-зразку.

 

Ви вже випробували його в бойових умовах?

Насправді ми збираємо дрони давно, але це штучні вироби для закриття конкретних потреб клієнта. Такі безпілотники пройшли бойове хрещення. Але хочеться вийти на інший рівень, зробити щось уніфіковане, що хоч рік буде актуальним. Це дозволить пройти процедури кодифікації і сертифікації для постановки обладнання на озброєння. Паяти щось у гаражі для точкових запитів — теж працює на перемогу. Але таке виробництво неможливо масштабувати і зробити ефективним.

Плануєте співпрацю з державою чи це для волонтерів?

Ми не плануємо працювати напрямку з військовослужбовцями або волонтерськими організаціями.   Це гроші з карманів військових і народу! Тож нехай витрачаються іншим чином. Ми хочемо працювати з бюджетними коштами і коштами, які поступають з-за кордону, наприклад, через фонди, як United24. Вони багато інвестують в розвиток обороноздатності держави. Наша ціль — контракт на велике замовлення, яке будемо виконувати до перемоги. З волонтерами якщо і працюватимемо, то на безоплатній основі. Але робота з державою важча, ніж випуск гаражних дронів. Постановка на озброєння — складна процедура! Зараз її спростили, але все одно потрібно збирати методичні матеріали, залучати науковців для досліджень, вираховувати технічні характеристики виробу… А це все час.

«Боротьба зв’язку та РЕР і РЕБ буде довічною»

Ви самі зазначили: дрони є не лише у нас. Чи можна з цим боротися?

Можна — і треба! Для цього є засоби РЕР та РЕБ. У будь-якого дрона є протоколи з’єднання з портом дистанційного керування. У повітря в обидві боки передаються пакети даних, наприклад, через потужний WiFi-сигнал на частоті 458. Дрон отримує це і виконує команди.

В момент передачі даних можуть вклинитися РЕР та РЕБ. Спочатку радіоелектронна розвідка перехоплює пакети та аналізує їх структуру. Після цього вона класифікує дрон: Mavic, Zala чи той же «Орлан». Адже у кожного свої типи пакетів. А далі працює радіоелектронна боротьба. Система підлаштовується під частоти пристрою і закидує хибні пакети. Через хаос в радіоефірі дрон перестає отримувати актуальні дані з його наземної станції та втрачає контроль.

Але ця боротьба довічна. Якщо якийсь виробник створить потужну методику передачі стійкого сигналу на далекі відстані, знайдеться й інший виробник, який буде боротися з цим. А коли останній переможе, хтось вигадає більш довершений спосіб зв’язку. І все почнеться заново! В якийсь момент перемагає зв’язок, в якийсь — РЕР і РЕБ.

Як перемогти на цих гойдалках саме Україні?

Війну здолає економіка. Той, хто витрачає менший ресурс для подолання труднощів — перемагає. Хто перший освоює нові технології та інтегрує їх у свої системи, той виграє. Країні потрібно слідкувати за виробниками, інвестувати в них і давати їм розвиватися.

А ви виробляєте РЕР чи РЕБ?

Ні, але ми інтегруємо їх у війська. Радіоелектронна розвідка — це не інструмент з кнопками «Увімкнути» і «Вимкнути». Щоб користуватися технікою, яка полює на дрони на десятків кілометрів, потрібне розуміння процесів у радіочастотному ефірі. Тож ми навчаємо людей цьому. У нас ексклюзивний контракт з представництвом німецької компанії Aaronia AG. Це один з найпотужніших виробників РЕР та РЕБ у світі. Ми передаємо обладнання армії та показуємо, як з ним працювати. За необхідності даже відправляємо групи на завод виробника, де отримують глибокі знання з використання РЕР та РЕБ. А ще важливо, що все отримане Україною від Aaronia AG, крім наших проєктів, спонсорував німецький уряд. Він визнає критичну необхідність цих систем.

«Потрібно інвестувати в українські технології та тестувати їх»

Чи має Україна аналогічні системи?

Багато команд працюють у цьому напрямі. Але, як з дронами, є питання ефективності. Результативність українських БпЛА, за оцінками військових, 10%. Для порівняння: російський «Ланцет» має 30%. Тому треба інвестувати в команди, які готові виводити своє рішення на ринок, та тестувати їх прототипи. Для цього є необхідні установи Міністерства оборони та інститути досліджень тактико-технічних характеристик.

Якщо повернутися до РЕР і РЕБ, є друга проблема: мало часу. Наприклад, Aaronia AG з 2008 року вкладає шалені кошти в розробку. А це і залізо, і софт… Ніхто цього не зробить за короткий проміжок, а рішення потрібні тут і зараз. Треба використовувати готові технології! Ми зараз проходимо процедуру постановки на озброєння «наших» систем і маємо отримати замовлення від Міноборони. Є проєкти і всередині держави через «Агенцію оборонних закупівель»: від адміністрацій та військових частин.

Скільки процентів фронту можна так закрити?

Можна і 100%, але знову є кілька проблем. Перша: ціна. Якщо говорити про РЕБ рівня флагманської Aaronia X9, яка відстежує «Орлани» на 50 км, то їх на фронті потрібно 77 штук. А це півтора мільярда гривень.

Але є інша проблема: немає панацеї. Яким би хорошим не був засіб РЕР і РЕБ, він не всесильний. У радіоелектронній розвідці може бути багато хибних сигналів. Тому деякі структури на фронті мають 2-3 засоби різних виробників. Якщо одна бригада бачить дані, вона перекидає їх бригаді з іншим обладнанням для перевірки. Тут допомагає далекобійність Х9: є час на підготовку до зустрічі дрону. Тож захисникам потрібно більше різноманітних систем, ніж я зазначив.

Що думаєте про корупційні ризики у підтримці українських виробників?

Кожне рішення — насамперед моральна відповідальність. Я знаю багато українських виробників FPV-дронів, і впевнений: жоден не піде на угоду з корупційною складовою. Вони ж прийшли не для грошей, а для перемоги! Та й під наглядом спецслужбовців і закордонних організацій навряд чи у когось є можливості робити дурощі. Європа та США не дозволять збагачуватися на переданих Україні грошах.

«Якщо зараз ціна 300 тисяч гривень, то скоро буде 450…»

Чи можемо ми конкурувати з Китаєм?

У цьому немає сенсу. Китайські вироби дешеві, але ненадійні. Я бачив багато систем, які розібрані для висвітлення всередині військ. Більшість зроблено хіба що не з брухту.

Чи треба тоді взагалі купляти ті ж DJI Mavic?

Треба. І треба робити це стільки, скільки потрібно. Не можна нехтувати засобами аеророзвідки! А Mavic за співвідношенням ціна-якість саме в цьому плані — найкраще рішення. Але Китай може обмежити експорт товарів подвійного призначення, зокрема з тепловізійними сенсорами. Дрони, скоріше за все, з 1 вересня не будуть поставлятися без End-user сертифікатів, які в Європі не зможуть надати. Звичайно, завжди можна щось придумати, але це позначиться на ціні. Якщо зараз це 300 тисяч, то буде й 450. Тож потрібно робити запаси і шукати альтернативні рішення.

Чим можна замінити ці БпЛА?

Як приклад: в США є така компанія, як Parrot. У 2015 році вона виробляла непогані дрони, але сьогодні вони сильно відстали. Хоча, можливо, новий погляд на їхні рішення і зацікавленість у зв’язку за відсутності DJI можуть внести зміни. І тоді вони зможуть зробити цікавий продукт, який буде нам допомагати.

Але головна думка та ж сама: залишається покладатися на безпілотники, які виготовлені в державі. Будемо надіятися, що якнайшвидше буде сформовано кістяк виробників, які зможуть без китайських компонентів ефективно закривати питання і аеророзвідки, і ударних БпЛА. Тільки так Україна буде впевнено йти до перемоги.