Негативні новини сприймаються краще, ніж позитивні незалежно від їх правдивості.
Мозок люди – орган вразливий. І вразливий здебільшого до негативної інформації. Тому однією з проблем медіа під час війни є саме форма подачі в контексті хибності і інформації та її катастрофічності.
Ухил в негативізм і ефект знайомства з обʼєктом.
В 2012 році було проведено дослідження, в якому людям зачитували новини, половина з яких була неправдивою, а інша була правдою.
Чим частіше зачитувалися певні новини, тим більш охоче люди в них вірили.
За результатами експерименту вже через місяць люди проявляли на 84% більше довіри до негативних нових, які були неправдивими, ігноруючи правдиві, навіть коли правдиві почали транслювати вдвічі частіше.
Науково доведено, що зазвичай ми запам’ятовуємо щось неприємне краще, ніж приємне. Це може стосуватися негативних думок, травматичних подій, болісних спогадів.
Іншими словами, щось позитивне менше впливає на поведінку та думки людини, ніж негативне. Це когнітивне спотворення може відбиватися на формуванні оцінок та вражень людини, на її увазі та пам’яті, на оцінці ризиків та можливостей, навіть на способі прийняття рішень.
Наприклад, набагато складніше виправити перше негативне враження, ніж зіпсувати позитивне. Негативне справді запам’ятовується краще. Чому так відбувається?
Тварина, яка робила акцент на потенційних загрозах і ризиках з більшою імовірністю передбачала їх і швидко реагувала. Цю вразливість до потенційних загроз через чутливість лімбічної системи (і загалом зон мозку, які відповідають за пильність і страх) виживші передавали своїм нащадкам. Ті тварини, які концентрували увагу на позитивних елементах мали більше шансів на смерть через недостатньо швидку реакції на подразники.
Тому мозок людини робить все можливе, аби зберегти життя, що робить негативні новини більш важливими для нас, ніж позитивні.
Тож спотворення у бік негативу дісталося нам у спадок.  Це стосується й оцінки інших людей. Дуже часто, формуючи загальне враження про людину, ми концентруємося на одній негативній характеристиці, яка може перекреслити всі інші позитивні риси.
Уявімо деяких медійних персонажів. Один — досвідчений і всім відомий власник медіа, у нього багато позитивних рис і якась одна негативна, яка транслювалась з подачі конкурента. Інший — новачок, про нього в нас взагалі поки що не склалося враження, і в нашій свідомості він немає ні негативних, ні позитивних рис. Згідно з когнітивним спотворенням у бік негативу, у цій ситуації є ризик того, що новачок отримає перевагу перед досвідченим конкурентом.
Негатив сприймається яскравіше і тому більше впливає на нас. Телеглядачі завжди звертають більше уваги на негативні новини, ніж на повідомлення про щось позитивне. Подібна спекуляція на вразливості читача свідчить про низьку якість ЗМІ по суті та підрив довіри людей до контролю над ситуацією в державі як наслідок. Використання негативної, чорної, лякаючої інформації складає, і складатиме основу роботи пропагандистської машини.

Експеримент Вашингтон пост, який показав, що негатив ми краще памятаємо і ухвалюємо рішення через призму негативних оцінок.

Дослідники кажуть, що негативні емоції, такі як страх і смуток, викликають активізацію частини мозку, пов’язаної зі спогадами. Ці емоційно заряджені спогади зберігаються більш детально, ніж щасливі або більш нейтральні спогади, але вони також можуть бути спотворені. Наприклад, очевидці стрілянини часто повідомляють, що бачили пістолет яскраво, але вони можуть не пам’ятати точних деталей свого оточення.
І це працює не лише на території України. В цих дослідженнях можна побачити, що подібна проблема притаманна різним культурам.
А тепер цікаве:
При хибних опитуваннях для набору трафіку та розгону паніки зазвичай обирають молодих людей. І не дивно, бо лімбічна система у молодих працює краще і більше сфокусована на виживанні, тому сприймає негативну інформацію яскравіше. Можна прослідкувати динаміку виїзду за кордон молодих українців після виходу негативного матеріалу, який базується суто на бажанні зібрати перегляди, приводячи до демографічної диверсії.
Люди ж похилого віку менше сфокусовані на негативі, тому навіть при можливості покинути країну вони роблять це статистично рідше. Дослідження тут
Висновок:
Багато медіа використовують вразливість і чутливість аудиторії в такі скрутні для країни часи заради переглядів. В заголовках завжди фігурує гучна назва, а не суть. Майже ніколи не дають дієвих рекомендацій і закликів до ефективних дій, оскільки перегляди є основною зоною фокусу. Толерантність до поганих новин не формується по причині постійної чутливості зони страху і виживання в таких умовах натякає нам, що це є дієвою стратегією.
ЗМІ, що фінансуються так би мовити опозиційною політичною силою роблять гучні та негативні новини, постійно тиснуть на жалість свого читача. Новини пишуть з акцентом страждання, але професійним ЗМІ та справжнім новинам це не потрібно. Люди будуть читати, якщо ти професіонал.