#Букви поспілкувались з керівницею проєкту “Поруч з тобою”, який допомагає жінкам, що пережили воєнні злочини, — Тетяною.
— Розкажіть, будь ласка, що стало основним поштовхом для створення проєкту та хто є його ініціаторами?
— Поштовхом стали новини про масові випадки зґвалтування з боку окупантів, які ми почали бачити вже наприкінці березня. Організація “Елеос-Україна” працює в полі захисту жінок, тому ми, відповідно, не могли на це не звернути уваги. Власне так все й розпочалась. Проєкт “Поруч з тобою” заснували навесні 2022, зараз він в активній фазі своєї реалізації. Майже пів року до цього наша команда активно працювала для того, аби проєкт почав функціонувати — залучали кошти, спеціалістів, партнерів, будували механіку проєкту, домовлялись з клініками, які мали приймати постраждалих, заключали меморандуми. Сергій Дмітрієв є головою організації й водночас Головою правління Елеос-Україна, він також є військовим капеланом й служить у 30 бригаді з 2014 року. Спільно з ГО “Фонд Яніни Соколової”, який очолює журналістка і телеведуча Яніна Соколова, на базі їхнього всеукраїнського кол-центру #ВАРТОЖИТИ, цієї осені ми запустили окрему лінію допомоги. За єдиним коротким номером 5522 можуть звертатися жінки, що постраждали від сексуального насильства або тортур. З усіх куточків України, де є мобільний зв’язок. Ми гарантуємо анонімність та повну конфіденційність.
— До початку роботи “Поруч з тобою” куди звертались постраждалі про психологічну допомогу? Чи існували раніше подібні кол-центри?
— Переважно звертались в правоохоронні органи, гарячу лінію омбудсмена, в Ластраду були звернення. В Україні також існує ще кілька проєктів допомоги постраждалим жінкам. Зазвичай волонтери, працівники поліції виїжджали та продовжують виїжджати на деокуповані території, спілкуються з населенням й виявляють випадки сексуального насильства.
— “Поруч з тобою” надає безкоштовну кваліфіковану допомогу жінкам, які зазнали сексуального насильства під час війни, починаючи від 2014 року, чи дійсно звертаються до вас особи, що постраждали через російських гвалтівників ще до повномасштабного російського вторгнення?
— Так, щойно ми почали комунікувати, говорити про проєкт до нас почали звертатись постраждалі, що зазнали сексуального насильства починаючи з 2014 року. Подібні воєнні злочини не мають терміну давності, тому, звісно, звертатись за допомогою проєкту можуть і вони.
— Як думаєте чому саме зараз країні вдається дізнаватись про подібні злочини — страх постраждалих, жінки врешті хочуть покарання цих військових чи все ж таки й через такий довгий час все ще є потреба психологічної допомоги?
— Дійсно абсолютно по-різному. Дуже часто буває, що людям, що постраждали від воєнних злочинів потрібна гуманітарна допомога — вони дзвонять повідомляють про це, й через деякий час готові довіряти нам й розповісти про їхні випадки. Це дуже важливо, адже саме це відчуття довіри в багатьох з них було втрачено у процесі сексуального знущання з них.
— Чому на вашу думку випадки насильства саме під час будь-яких війн є дуже розповсюдженими?
— Ми регулярно для нашої команди проводимо тренінги, залучаємо спеціалістів з інших проєктів, на яких обговорюємо подібні питання. Сексуальне насилля є одним з компонентів війни, компонентом поневолення. Через приниження таким чином місцевого цивільного населення окупанти відчувають абсолютне захоплення. Так було в колишній Югославії, Чечні, всюди, де була озброєна росія. Те, що Україна зараз такі випадки висвітлює каже саме про те, що ми не жертви. Попри те, що з нами відбувається — ми можемо гідно цьому протистояти. Для того, щоб розказати, підіймати цю тему в суспільстві треба мати неабияку сміливість. Саме тому я так пишаюсь Україною й нашими жінками! Це превенція й надія, що надалі злочинці неважливо з якої вони країни та під яким прапором подумають про неминуче покарання у випадку скоєного сексуального насилля.
— Чи можемо ми говорити бодай про приблизну кількість жертв внаслідок російсько-української війни, що триває з 2014 року?
— Не можемо. Абсолютно. Цю статистику неможливо зібрати, підрахувати, адже багато жінок не можуть говорити про це, певна кількість виїхали за кордон. Можливо ці цифри постраждалих українок ми будемо складати разом з Європою, а може з усім світом. Звісно, у нас є заяви в прокуратурі, дзвінки на гарячу лінію, але це маленька частинка усього жаху.
— Якщо насильство зазнали неповнолітні або діти, чи звертаються ці постраждалі до Вас особисто або про допомогу просять батьки, опікуни тощо?
— Звертаються батьки та опікуни. У дітей, звісно, немає ані знань, і розуміння як вдіяти з собою й тим, що трапилось. Вони ж просто діти… Наймолодшому з них було 8 років.
— Є інформація, що від сексуального насильства з боку російських військових потерпали й літні люди. Чи можете Ви це підтвердити?
— Так. Нам відомі випадки, коли це траплялось з жінками віком 80+ років. Таких історій зі згвалтуваннями літніх жінок немало. Їм дійсно складно звертатись самим по допомогу. Завдяки нашій співпраці з прокуратурою, ми вже звʼязувались із ними задля надання допомоги. Ці історії навряд чи про сексуальне задоволення окупантів, це є абсолютним збоченням.
— Чи відомо Вам випадки коли чоловіки зазнавали сексуального насилля з боку окупантів?
— Ми не працюємо з чоловіками саме у цьому проєкті, але я знаю, що такі випадки є.
— Відомо, що завдяки “Поруч з тобою” відбувається надання кваліфікованої психологічної допомоги постраждалим не лише у телефонному форматі — проєкт забезпечує надання кваліфікованої медичної допомоги у закладах столиці, Мукачево, Івано-Франківську? Чи багато постраждалих саме завдяки Вашій програмі проходить відповідне лікування?
— Все що стосується постраждалих вирішують, власне, вони самі. Ми запитуємо: “Чи потребуєте Ви відповідного лікування? Як думаєте, Вам це потрібно?” Іноді відмовляються, а через певний час дзвонять й повідомляють, що згодні відвідати клініки. Ми відновлюємо у кожній жінці саме це право на прийняття рішення, самостійно й без тиску.
— Проєкт співпрацює з латвійською організацією “Центр МАРТА” та Міністерством закордонних справ Латвії. Як, власне, розпочалось партнерство з країною?
— На початку нашої діяльності ми звертались до різних організаціях у різних країнах. Країни Балтії традиційно дуже підтримують Україну, вони взагалі дуже чуйні до українського болю, чого б це не стосувалась — жінок чи всього народу. Ми також співпрацюємо з латвійською організацією “Сильні разом”, яка дуже сильно нас підтримала фінансово на етапі ремонту шелтеру в Івано-Франківську. Латвійці та литовці насправді дуже відкриті до співпраці й дуже хочуть допомогти Україні, нашим жінкам, тим паче тим, що постраждали від сексуального насилля з боку російських загарбників.
— Проєкт також надає правову допомогу у співпраці з державними органами та правозахисними організаціями, які працюють задля притягнення до відповідальності росіян, що вчинили сексуальні злочини в Україні. Чи дійсно є надія, що російського ґвалтівника буде покарано? Це можливо лише за умови, що постраждала згадає чи зможе описати окупанта?
— Показання полегшують роботу й допомагають нашій прокуратурі, що встановлює персони окупантів. Якщо російські військові повернуться до себе в Росію, то, звісно, у такому випадку, Україна не зможе їх знайти. Але ці нелюди будуть заочно засуджені — не матимуть права виїхати нікуди за межі своєї держави, або вʼїхати до наших країн-партнерів. Вони, напевно, зможуть поїхати в Монголію якусь чи Білорусь, але фактично будуть ув’язнені на території РФ, а це вже неабияке покарання на все життя!
— Чи допомагаєте Ви у фіксації злочинів правоохоронним органам, адже часто потерпілі від зґвалтувань самостійно не звертаються до правоохоронців через страх та сором. Чи допомагають спеціалісти їм наважитися на цей крок?
— Ми працюємо над тим, аби забезпечити жінкам такі умови та безпеку, щоб вони погодились самі працювати з прокуратурою і відповідними органами. Все повністю залежить від їхнього рішення. Але ми, наскільки це можливо, стимулюємо потерпілих, адже й ми, як суспільство, повністю у цьому зацікавлені.
