полонені

Минуло два роки після теракту в Оленівській колонії, де загинули щонайменше 50 українських військовополонених, а Росія досі не допустила представників ООН на місце трагедії.

Українські спецслужби створили проєкт повернення українців з російського полону "Хочу к своим" - дасть можливість обмінювати полонених українців на зрадників і колаборантів.

Наразі у Єдиному реєстрі зниклих безвісти за особливих обставин перебувають 42 тис. осіб.

8 червня у Координаційному штабі відбулася онлайн-зустріч з об’єднанням родин бригади оперативного призначення імені Героя України лейтенанта Богдана Завади. 

Вона руйнує, але наново трансформує – розлучає, але об’єднує. Війна – те, до чого неможливо бути готовим, і те, до чого неминуче звикаєш. Як і до реалій, в яких щодня втрачаєш, але виборюєш нове задля збереження теперішнього та гідне становлення майбутнього. Так, сотні українців об'єдналися у спільній боротьбі за наших захисників, які вже рік знаходяться в кайданах загарбника. Інша категорія – звільнені з полону, для яких починається ще один поєдинок – із новим собою.

Події травня 2022 року назавжди закарбувалися в пам’яті як переломні не лише у війні, а й у світогляді українців: цього місяця ми згадуємо річницю виходу Маріупольського гарнізону з “Азовсталі”. Емоційні, сповнені надією на порятунок епізоди, що згодом зруйнувало 29 липня – день масового вбивства беззбройних військовополонених в Оленівці. Відтоді ми зрозуміли, що не кожен порятунок дорівнює життю.

Полон – те, що в найбільш реальному сенсі ділить життя людини на “до” та “після”. Статус, відколи головним завданням стає єдине “вижити”. Після – в їх очах історії болю, невідомості та розпачу. А позаду – жорстокі тортури, приниження, нелюдські умови, скалічення психіки – те, що показує справжнє обличчя окупанта. Найбільш незахищеною категорією полонених, яка платиться за одне єдине “бути українцем” – стають цивільні.