Так, для родичів захисників полон став новою фазою боротьби: попри гарантії збереження життя та здоров’я захисників з подальшим поверненням додому в рамках обміну, життя багатьох зберегти не вдалось. Внаслідок теракту в Оленівці загинуло понад 50 військових та понад 100 зазнали важких поранень. Дотепер рідні бранців борються за те, щоб отримати достовірну інформацію про стан захисників, повернути тіла загиблих та врятувати тих, хто залишається під постійними тортурами в заручниках агресора. Першочерговим завданням залишається і поновлення розслідування за фактом воєнного злочину, а також його офіційне визнання міжнародною спільнотою.
За участі ініціативної групи “Olenivka Families community” було здійснено зустріч у Женеві з секретаріатом ООН, а також представниками Міжнародного комітету Червоного Хреста. Це перша за 10 місяців, з моменту трагедії, міжнародна зустріч родин військовополонених та постраждалих в Оленівці. Ексклюзивно щодо організації процесу, головних викликів, налагодження комунікації з міжнародною спільнотою, а також свідчення виживших полонених та причетних до закулісся трагедії – в коментарі для #Букв поділилися учасники зустрічі від Спільноти родин постраждалих в Оленівці.
Фото: особистий архів спільноти
Фото: особистий архів спільноти
“Родини мають можливість відправляти офіційні запити до робочої групи ООН з приводу розшуку свого військовополоненого. У квітні місяці почали надходити відповіді на раніше подані запити. Робоча група ООН запросила всіх, хто отримав відповідь, взяти участь у сесії в онлайн форматі.
Порадившись з учасниками спільноти, ми вирішили, що питання Оленівки має розглядатись не в онлайн режимі, бо мова не тільки про пошук полонених, а про масове вбивство та скалічення військових.
Було прийнято рішення їхати особисто до Женеви, тож ми попросили представника МКЧХ в Україні домовитись, щоб делегацію від спільноти прийняли і в штаб квартирі Червоного Хреста. Заздалегідь ми підготували питання, відеоматеріали, постери, прапори, все, що можна і треба показувати за кордоном.
Ми достатньо довго чекали, що міжнародні діячі працюють над темою теракту, що представники від нашої країни, дипломати піднімають це питання. Але вважаємо, що представляти інтереси постраждалих в Оленівці мають саме родини цих військових.
Делегація спільноти “Olenivka Families community” прибула до Женеви в пошуках відповідей на багато важливих запитань, кожне з яких починається словом “Чому?”.
Було заплановано дві зустрічі з міжнародними організаціями, а саме із МКЧХ та ООН. Це саме ті організації, які нібито були гарантами збереження життя військових, котрі виходили в полон з Азовсталі.
Фото: особистий архів спільноти
5 травня наша делегація відвідала штаб-квартиру МКЧХ. Це була перша міжнародна зустріч родин військовополонених, постраждалих в Оленівці. Що вдалося дізнатись від представників МКЧХ?
– вони занепокоєні тим, що сталося, але вплинути на РФ не можуть;
– працюють 24/7, аби отримати доступ до полонених;
– окремого кейсу щодо Оленівки немає;
– вони прагнуть опитати свідків тих подій; отримували на це згоду, але за деякий час абсолютно всі свідки відмовились давати свідчення;
– ніяких гарантій МКЧХ не надавав, вони були запрошені для фіксування виходу військових у полон.
Фото: особистий архів спільноти
З вище перерахованих тезисів багато очевидних відповідей, окрім опитування свідків. Чому колишні військовополонені відмовились давати свідчення МКЧХ? Це пов‘язано з їхнім особистим ставленням до цієї організації чи є інша причина? Ці запитання потребують відповідей.
8 травня представників спільноти “Olenivka Families Community” прийняли у штаб-квартирі ООН та розповіли наступне:
– розслідувальна місія була створена в Нью-Йорку; її розформували;
– опитано 8 свідків, які повернулись до України;
– міжнародна розслідувальна місія не брала участі в дослідженні тіл загиблих в Оленівці, бо не отримала офіційного запиту від України;
– представники ООН не можуть відвідати поранених внаслідок теракту, бо рф не надає доступу до полонених.
Фото: особистий архів спільноти
Фото: особистий архів спільноти
У відповідь на запитання “Чому в доповіді Матільди Богнер від 24 березня 2023 року немає жодного слова про Оленівку?”, нашій делегації показали документ, де саме пункти 72, 73, 74, 75, 76, присвячені трагедії в Оленівці. Пропонуємо ознайомитись з дослівним перекладом:
” 72. В ніч з 28 на 29 липня щонайменше 50 військовополонених було вбито, і ще більше поранено після застосування вибухової зброї у бараці зі 193 українськими військовополоненими (усі були членами полку “Азов”) у колонії номер 120, що розташована за 5 км на схід від міста Оленівка (частина Донецької області, окупована РФ).
73. Управління Верховного комісара ООН з прав людини (УВКПЛ) зібрало та проаналізувало публічно доступну інформацію стосовно випадку, включно з заявами офіційних представників РФ та колишньої ДНР; понад 70 відео та фотографій зроблених зсередини та ззовні бараку; супутникові знімки бараків до та після інциденту, а також іншу релевантну інформацію. Також, з вересня 22 по січень 23 УВКПЛ проінтервʼювали 55 українських військовополонених, котрі перебували у колонії в ніч інциденту та наступного дня, враховуючи 8 людей, що вижили у бараку, і декількох полонених, котрі брали участь у винесенні тіл загиблих з бараків наступного дня.
74. УВКПЛ задокументували, що 193 військовополонених 27 липня були переведені до цього бараку, який був перероблений під житловий з промислового ангара. Цей барак стояв на відстані від інших бараків у цій колонії. У цей самий день керівництво колонії наказало перенести охоронний пост далі від цього бараку і викопати укріплену траншею для охорони, що не було зроблено для інших бараків у цій колонії. 28 липня охорона барака була одягнута у бронежилети і захисні шоломи, чого раніше вони не одягали, на відміну від іншого персоналу колонії, які зрідка їх одягали. Військовополонені з інших бараків свідчать, що реактивна система “Град”, яка була розміщена поблизу їхніх бараків і біля огорожі колонії, перед самим інцидентом, стріляла у західному напрямку від колонії і перекривала звуки вибухів, які вбили і поранили військовополонених у бараці. Український цивільний ув’язнений, який мав зв’язки з адміністрацією колонії, 29 липня наказав військовополоненим розчищати завали і вивозити трупи загиблих, та мовчати про побачене.
75. Одразу після інциденту уряди України і РФ взаємно звинуватили один одного в навмисному вбивстві українських військовополонених.
76. УВКПЛ продовжать збирати і аналізувати інформацію по цьому інциденту. УВКПЛ виявили, що кількість військовополонених, які загинули в результаті вибуху, була б значно меншою, при умові якби тяжко поранені отримали б невідкладну медицинську допомогу. Ті, хто вижили внаслідок атаки, мали чисельні травми, включаючи опіки і осколкові рани від снарядів і самого бараку. Однак, медична допомога не надавалася працівниками колонії, і вижившим довелося робити все, що вони можуть для того, щоб зупинити кровотечу без належного медичного обладнання. УВКПЛ задокументували, що декілька поранених військовополонених померли на землі біля входу в колонію, як повідомляється, через масивну крововтрату. Тільки через 5-7 годин після вибуху виживших військовополонених відвезли у Донецьку лікарню. Постраждалих везли у переповнених вантажівках по вибоїстих дорогах, що завдало додаткових страждань пораненим військовополоненим.
Військовополонені, які отримали легкі поранення, були поміщені у так звані “дисциплінарні ізолятори” на один місяць, де вони були фактично ізольовані від спілкування з іншими військовополоненими у колонії”.
Фото: особистий архів спільноти
Нашій делегації вдалося представити міжнародним організаціям відео наслідків страшної трагедії та показати обличчя Українських Героїв, яких підступно вбили та скалічили в Оленівці в ніч з 28 на 29 липня. Дивлячись на страшні кадри скоєного злочину, міжнародні представники витирали сльози на своєму обличчі, але продовжували повторювати, що вони є нейтральною стороною. Така позиція вражає. Увесь світ просто спостерігає і нічого не може вдіяти? Чи не хоче?
Комусь не вистачає часу на опитування свідків, комусь не надіслали офіційний лист для можливості проводити роботу – а родини втрачають шанс встановити правду, саме ту правду, яка є важливою для нашої країни.
Нагадуємо, що ідентифікація тіл загиблих триває. А понад 100 поранених у теракті досі перебуває в полоні. Жодна міжнародна організація не отримала до них доступ. Рік полону, пекло в Оленівці. Через скільки ще страждань повинні пройти військові, які вийшли в почесний полон з Азовсталі?”
Джерело: Tribune de Genève
