Для більшості людей втрата домівки й вимушений переїзд на нове місце — це величезний стрес. На те, щоб адаптуватися до нового життя, уходить не один рік. Але є й інші приклади — людей, які втратили все, почали життя “з чистого аркуша”.
Смачніше, ніж в Італії
Як повідомляє vchasnoua.com, Христина Хорошилова була змушена покинути з родиною рідний Донецьк влітку 2014-го. Її найменшій дитині було на той момент лише два тижні, але залишатися у місті було небезпечно.
До війни Христина отримала диплом економіста, але після переїзду вирішила перетворити на бізнес своє давнє захоплення — виготовлення десертів. Вона почала подавати заявки на отримання грантів, але жодну грантодавці не підтримали. Порадившись, родина вирішила ризикнути та вкласти власні накопичення у бізнес.
Спочатку переселенці спробували орендувати на літо кафе у Святогірську, потім у 2017 році відкрили своє кафе у Слов’янську, а наступного року — ще одне, яке назвали Cantuccini Bakery.
Христина розповідає, що італійське печиво cantuccini було її першим авторським рецептом. Відвідувачі, які куштували це печиво в Італії, кажуть, що в Христини смачніше. Тепер кафе пропонує до кави такі вишукані страви як пироги з чорнилами каракатиці, лососем і різними сирами.
Більшість інгредієнтів для страв працівники кафе замовляють у Європі, самостійно виготовляють корисні для здоров’я безглютенові солодощі. Тепер Христина вже сама проводить майстер-класи з виготовлення європейських десертів. У 2018 році вона отримала нагороду «Відкриття року» серед підприємців Слов’янська.
Успіх був розрахований
Донеччанин Володимир Чередниченко до переїзду працював у автомобільній компанії. На новому місці, у Бахмуті, він шукав будь-яку роботу. Довелося влаштуватися на завод у Соледарі й жити окремо від родини. Поступово Володимир зрозумів, що робота його не влаштовує, та вирішив робити те, що йому подобалося — варити каву.
На власні заощадження чоловік купив фургончик з кавомашиною та почав продавати гарячі напої у міському парку. Спочатку клієнтів було обмаль, але потім мобільна кав’ярня стала популярною. Чоловік власноруч розробив програму, що розраховує майбутній рівень продажів, тому був впевнений в успіху.
Наступним проєктом став перший у Бахмуті нічний караоке-клуб. Тепер Володимир любить це місто не менше, ніж Донецьк, і не хоче переїжджати до центральної України попри численні пропозиції.
