На те, що в українську культуру намагаються внести російську традицію, звернула увагу Дана Вишнівська. Вона ж припустила, що джерелом дезінформації стала книжка В. Сапіги “Українські народні свята та звичаї”, яка є найбільш доступною в інтернеті та вплинула на зміст україномовної Вікіпедії (тепер вже поправили і її).

Втім, у книжках Василя Скуратівського “Дідух: свята українського народу” та Олекси Воропая “Звичаї нашого народу” немає згадки про три Спаси. Та й назви в українців геть інші.

Маковія, а не медовий Спас

14 серпня церква святкує Винесення чесних древ Животворного Хреста Господнього та день семи святих мучеників Маковеїв і їхньої матері Соломонії.

У народі це свято називають “Маковея” або “Маковій”, і ще 30 років тому в цей день українські селянки виносили на город зібраний мак, щоб його провіяти.

Ще одна назва – Спас на воді. Оскільки свято перейняли з язичницьких, то звідти й прийшла традиція вдосвіта йти до води. В добу християнства в цей день теж святили води і колодязі.

Ось як описує освячення води етнограф Олекса Воропай: “Існує переказ, що в Києві до року 1890-го жила старенька бабуся, що називалася Козелецька; вона вже тоді мала сто двадцять років і на диво добре зберегла свої сили: до самої смерти вона могла дещо робити в хаті. Пам’ять її теж добре збереглася, Козелецька пам’ятала ті часи, коли на місці теперішнього Хрещатика були малодоступні хащі, що поросли віковими дубами та осокорами. Вона ж розповідала, що тоді існував у Києві звичай — на Маковея всі кияни сходилися та з’їжджалися на Дніпро святити воду. Все чоловіче населення повинно було з’являтися на водосвяття в козацькому одязі. Шкода, що той добрий звичай не зберігся й досі”.

У цей день до церкви дівчата та жінки несли букети осінніх квітів (починаючи з Іллі (2 серпня), в Україні починається осінній цикл свят). До букета брали купчаки (календулу), чорнобривці, стояни (цинію), дикий соняшник та голівки маку.

Мак мав в українській культурі сакральне значення, як насіння, що захищає від нечистої сили.

Маком-видюком обсипали дім, щоб його оминали відьми.

Обрядовою їжею на цей день Олекса Воропай називає “шуліки”. Готують їх так: печуть коржі, ламають на дрібні шматочки в макітру і заливають медовою ситою та розтертим маком. Ця їжа досить смачна, а особливо її люблять діти.

Свято Маковея ще називається в народі “Першого Спаса”, або “Спаса на воді”. Хворі пропасницею купаються в річці, бо вода в цей день вважається цілющою.

На Чернігівщині на Маковія пекли коржики з маком у вигляді ромбів (символи родючості) або ж пиріжки з маком.

Ні Скуратівський, ні Воропай у своїх книгах не згадують традицію освячення меду на Маковія.

Дана Вишнівська також звертає увагу на те, що церква на території України й Білорусі до початку XV ст. у цей день ще не мала в календарі свята Винесення чесних древ Животворного Хреста Господнього, тоді як московська частина Київської митрополії встановила його ще у ХІІ столітті.

Прийшов Спас, бери рукавички про запас

Власне назву “Спас” українці вживають до свята Преображення Господнього, яке святкують 19 серпня.

В цей день у церкві святять груші, яблука, мед і обжинкові вінки, або жмут колосся жита й пшениці.

“Колись правовірні селяни до цього дня не їли садовини, бо це вважалося гріхом. Повернувшися з церкви, родина, звичайно, врочисто сідала за стіл і розгівлялася: їли яблука з медом і запивали виноградним або яблуневим вином, — “щоб садовина родила”, — пише Воропай.

А оскільки в північній частині від цього дня вже можуть починатися приморозки, то в народі є приказка: “Прийшов Спас, бери рукавиці про запас!”

Перед Спасом є два тижні посту — Спасівка. Існує легенда, що Спасівка — це продовження Великого посту. Бог виділив для Великого посту дев’ять тижнів, а святі отці почали просити Бога, щоб щось із тим зробив, бо для людей затяжко витримати такий довгий піст. Тоді Бог розділив той піст на дві частини: сім тижнів весною перед Великоднем і два тижні в кінці літа перед Спасом. Ось чому за народним віруванням у Спасівку треба так само постити, як і у Великий піст.

19 серпня — це день поминання мертвих родичів; за народною мітолотією, це третій виступ мерців на світ: мерці з’являються на Страсний Четвер, на Зелені свята і на Спаса.

Напередодні Спаса пасічники виготовляли обрядову свічку-трійцю у формі тризуба, що була обов’язковою для цього свята. Виготовлення свічок такої форми існувало й у білорусів, але зовсім невідоме росіянам, зауважує Вишнівська.

Василь Скуратівський розповідає, що напередодні Спаса українські господарі сукали свічки. Перед їхнім виготовленням господиня вносила в хату зеленосвятське, купальське та маковійське зілля. І в нього господар загортав першу свічку-трійцю.

19 серпня українці пригощали медом. Крім того, була традиція, що якщо щось бралось у борг і не поверталось вчасно, то на Спаса поверталось з гостинцем у вигляді меду.

Третій Спас, чи є він у нас?

29 серпня церква святкує перенесення з Едеси до Константинополя нерукотворного образу Ісуса Христа на полотні. Це день, наступний після свята Успіння Богородиці (28 серпня).

Ні Скуратівський, ні Воропай не згадують цей день як наповнений якоюсь народною обрядовістю.

Хіба що Воропай у тексті про святкування Першої Пречистої (28 серпня) згадує пісню:

“Пречиста по груші ходила, Пречиста мішок загубила,
А Спас ішов, мішок знайшов. “Спасику батьку,
Віддай мій мішочок,
Не буду ходити у твій садочок”.

28 серпня святкують Успіння Пресвятої Богородиці, або Першу Пречисту. В цей день селяни в садах України завершують збір врожаю. До цього дня мали зібрати всю садовину. Крім того, з Пречистою пов’язано кілька обрядів-ініціацій дівчат, які проходили біля калини.

А ось про 29 серпня нічого в народних традиціях немає.

Натомість у росіян “третій Спас” відзначався різноманітними обрядами і мав кілька назв: “хлібний Спас”, бо росіяни у цей час лише закінчують жнива і випікають до свята хліб з нового врожаю; “Спас на полотні”, бо в Росії було прийнято в цей день торгувати полотном “на зелених горах”; “горіховий Спас”, бо починали збирати в лісі горіхи ліщини, пише Вишнівська.

“І якщо можна припустити, що в цей час і в Україні починали збирати врожай ліщини й торгували полотном, то “хлібним” цей Спас просто не міг зватися в нас, бо на півдні України жнива ярових проходили від Петра до Прокопа (8/21 липня), а в інших регіонах обжинки справляли десь на свято Іллі (20 липня/2 серпня), про що свідчить і приказка: “На Іллі новий хліб на столі”, – додає вона.

Росіяни вірили, що “третій Спас” — останній строк відльоту ластівок до вирію. Натомість українці вважали днем відльоту ластівок день Семена 1/14 вересня.

Тож не плутаймо свої традиції та чужі. І давайте пекти коржики на Маковія, а не налисники з маком.