#Букви згадують найскандальніших лауреатів.
Петер Гандке (2019 рік)
Австрійський автор-романіст був відзначений нагородою за “уяву, яка з енциклопедичною пристрастю представляє перетин кордонів як форму життя”.
У літературі він дебютував в 1960-і роки. Починав Гандке як авангардист, але згодом почав писати в більш традиційному стилі. Крім романів, оповідань, віршів і п’єс він також відомий кіносценаріями.
Під час війни в Югославії Гандке підтримував Слободана Мілошевича, який постав перед Гаазьким трибуналом за злочини проти людяності. За цю підтримку письменника різко критикували ЗМІ.
Крім того, через симпатію Гандке до Мілошевича, церемонію вручення премії бойкотували боснійські, хорватські, косовські албанські й турецькі дипломати.
Боб Ділан (2016 рік)
Американський музикант і поет отримав премію “за створення нових поетичних виразів у великій американській пісенній традиції”.
Ділан став першим лауреатом Нобелівської премії з літератури, якому її присудили за тексти пісень.
Однак зв’язатися з лауреатом представникам Нобелівського комітету не вдавалося. Згодом член шведської Академії, письменник Пер Вестберг назвав Ділана “грубим і зарозумілим”.
Після двох тижнів спекуляцій у пресі Ділан перервав мовчання, але незабаром стало відомо, що він не поїде до Стокгольма на церемонію вручення нагороди через “вже наявні зобов’язання”.
Лише у квітні 2017 року шведська Академія зустрілася з Бобом Діланом на приватній церемонії у Стокгольмі, під час якої він отримав золоту медаль і диплом.
Жан-Поль Сартр (1964 рік)
Французькому філософу і письменнику премію присудили “за багату ідеями, пронизану духом свободи та пошуками істини творчість, яка справила величезний вплив на наш час”.
Але від нагороди Сартр відмовився, пояснивши це тим, що “не бажає, щоб його перетворювали на громадський інститут”. За словами письменника, йому не подобався “політичний підтекст Нобелівської премії”.
Вінстон Черчилль (1953 рік)
Британський державний і політичний діяч, а також письменник отримав премію “за майстерність в історичних і біографічних описах, також як і за блискуче ораторське мистецтво, яке захищає благородні людські цінності”.
Творчість британського прем’єра справила більше враження на шведських академіків, ніж твори Ернеста Хемінгуея, що номінувався одночасно з ним. Він отримав премію роком пізніше.
Через те, що Черчілль обійшов Хемінгуея в літературних колах відбувалися суперечки. Сам британський прем’єр теж був здивований нагородою тому, що розраховував отримати Нобелівську премію миру.
Теодор Моммзен (1902 рік)
Німецький історик, філолог і політик отримав премію за працю “Римська історія”.
У 1902 році одним з найбільш очевидних кандидатів на отримання Нобелівської премії з літератури був Лев Толстой, проте багато його поглядів виявилися неприйнятними для Нобелівського комітету. Тому тоді академії вирішили розширити умови конкурсу і розглядати не тільки літературні, а й історичні твори.
