Про це режисер оголосив під час відеоконференції в рамках Міжнародного кінофестивалю в Кералі.
Годар під час 85-хвилинної розмови підтвердив свій план піти з режисури після того, як завершить два останні проєкти.
Йдеться про сценарії двох стрічок — одна називається “Веселі війни”, а інша створюється для каналу Arte. Вони знаходяться на різних стадіях розробки.
“Я закінчую своє кінематографічне життя — так, моє кінематографічне життя — написавши два сценарії. Після цього я скажу: “Прощавай, кіно”, — оголосив режисер.
Що відомо про Жана Люка Годара? Біографія та найкращі стрічки
Жан-Люк Годар народився 3 грудня 1930 року у Парижі в родині лікаря та дочки швейцарських банкірів. Навчався майбутній режисер у Швейцарії. Потім здобував освіту у Сорбонні (напрям антропології).
Ще за часів навчання у виші Годар почав брати участь в кінематографічних клубах, зокрема у сінематеці в Парижі. Там він почав знайомитися з митцями (Трюффо, Ріветт тощо), разом з якими згодом розробив нову естетику кінематографа, що потім здобула назву “нова хвиля”.
У 1950-х Годар почав писати статті для кіножурналів. В 1954-му дебютував як режисер, це був короткометражний фільм “Операція бетон”. За 5 років вийшов перший повнометражний фільм Годара — “На останньому диханні”.
Впродовж 1960-х він та його соратники створили чимало художніх стрічок, у фокусі уваги яких були мілітаризм, придушення особистості, проституція, політичне суперництво, молодіжний екстремізм. Деякі з цих стрічок були заборонені цензурою.
В 60-х Годар також встиг двічі одружитися та розлучитися. В 1961-му році 31-річний режисер одружився з акторкою данського походження Анною Кариною, шлюб розпався за 6 років. В 67-му Годар зустрів свою другу дружину — акторку Анн Вяземські. За два роки вони теж розлучилися.
У 1968-му році Годар став одним з ідейних лідерів студентської травневої революції в Парижі. Більшість його стрічок 1970-х років були задумані як політичний агітпроп.
Лише у 80-х Годар повертається до кіно, що передбачає широкий прокат. Тріумфом Годара тоді стали “Пристрасть” (1982) і “Ім’я: Кармен” (1983).
Після цього Годар неодноразово повертався до тем та проблем, що турбували його в 60-х, обігруючи цю спадкоємність. Значне місце також займала тема мистецтва і місця художника.
За 70 років кар’єри Годар зняв близько вісімдесяти стрічок, як самостійно, так у співпраці з іншими режисерами (до прикладу, “На десять хвилин старше”).
Кілька його стрічок отримали нагороди на Берлінале (це “Альфавіль” (1965), “На останньому подиху” (1960), “Жінка є жінка” (1961)). Стрічка “Історія кіно” (1998) отримала премію Сезар. Стрічки “Китаянка” (1967), “Жити своїм життям” (1962) та “Ім’я Кармен” (1983) отримали премію Венеціанського кінофестивалю.
У 2011 році Годар був нагороджений “Оскаром” за внесок в розвиток кінематографа.
Найважливішими стрічками Годара називають:
- Альфавіль (1965)
- Зневага (1963)
- Дві або три речі, які я знаю про неї (1967)
- Вікенд (1967)
- Китаянка (1967)
- Жити своїм життям (1962)
- Чоловіче — Жіноче (1966)
- Сторонні (1964)
- Безтямний П‘єро (1965)
- На останньому подиху (1960)
Раніше актор Чедвік Боузман посмертно отримав нагороду “Золотий глобус” в категорії “Кращий драматичний актор” за роль у фільмі “Ма Рейні: Мати блюзу”.