#Букви зібрали тексти найвідоміших старовинних колядок та пропонують згадати історію української традиції.

Історія колядки, як обрядової пісні зимового циклу, походить з глибокої давнини.

У фольклористиці існують різні думки щодо походження терміну “коляда”. Хтось із дослідників вважає, що він народжений латинським Calenda, що означає свято нового року. Відомий історик Михайло Грушевський звертає увагу на зв’язок із новогрецьким “колянта”, болгарським “коленде”, що вживались на означення вечора перед Різдвом на Балканах.

Своєю чергою, письменниця Олена Пчілка заперечує судження більшості дослідників, вважаючи, що назва має слов’янське походження.

Колядування – давній звичай зимових обходів із виконанням величально-вітальних пісень (колядок) та віншівок. Група чоловіків, неодруженої молоді, дітей заходять на подвір’я кожної хати, славлять господарів, бажаючи їм здоров’я, щастя, щедрого врожаю, достатку, за що отримує винагороду.

Найдавнішою колядою вважають “Бог предвічний”, що відома ще з 1780 року. Колядують її не лише в Україні, але й у Європі.

Бог предвічний народився,
Прийшов днесь із небес,
Щоб спасти люд свій весь,
І утішився.

В Вифлеємі народився:
Месія, Христос наш
І Пан наш, для всіх нас
Нам народився.

Ознаймив се Ангел Божий:
Наперед пастирям,
А вчера звіздарям
І земним звірям.

Діва Сина як породила,
Звізда ста, де Христа
Невіста Пречиста
Сина зродила.

Тріє цари несуть дари
До Вифлеєм міста,
Де Діва Пречиста
Сина повила.

Звізда їм ся об’явила
В дорозі о Бозі,
При волі, при ослі
Їм ознаймила:

– Тріє царі, де ідете?
– Ми ідем в Вифлеєм
З желанєм, спокоєм
І повернемся.

Іншим путем повернули,
Погану, безстидну,
Безбожну Іроду
Не повідали.

Йосифові Ангел мовить:
– З Дитятком і з Матков,
З бидлятком, ослятком
Най ся хоронить.

“Слава Богу!” заспіваймо,
Честь Сину Божому
І Пану нашому
Поклін віддаймо.

***

Спи, Ісусе, спи, спатоньки ходи!
Я Тебе му колисати,
Пісоньками присипляти:
Люлі, серденько, люлі.

Спи, Лелійко, спи, головку склони.
Ту на рученьки Марії,
Бач Вона Тебе леліє:
Люлі, серденько, люлі.

Спи, Убогий, спи, рученьки зложи!
Йосифа, що лиш не видати,
Несе хлібця Тобі дати:
Люлі, серденько, люлі!

Спи Терпінє, спи, очка зажмури!
Не питай, що колись буде,
Що зготовлять хрест Ти люди…
Люлі серденько, люлі.

Спи Зірничко, спи, сни про небо сни!
Слава Богу в вишних буди,
Мир на земли, благо людем!
Люлі серденько, люлі.

Спи, Ісусе, спи, Серце вітвори,
Най при Ньому спочиваю
Ту на земли і там в раю
Люлі, серденько, люлі!

Колядування завжди відігравали значущу роль у розвитку народної музично-пісенної творчості. Новорічні наспіви виконуються колективами  різноманітного складу: парубочими, дівочими, дитячими, старшого віку. Це визначає певні особливості їхньої мелодики, ритму й навіть змісту. Дитяче колядування має спрощену форму – здебільшого це прохання винагороди.

Коляд, коляд, колядниця,
Добра з медом паляниця,
А без меду не така,
Дайте, дядьку, п’ятака.
Одчиняйте скриньку,
Та давайте сливку,
Одчиняйте сундучок,
Та давайте п’ятачок.

Гуртуються колядники часто за територіальним принципом – по окремих вулицях або кутках. До ватаги нерідко входять музики й танцюристи. Раніше обов’язково обирали старшого та міхоношу, котрий мав носити зібране.

Добрий вечір тобі, пане господарю, радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився!

Застеляйте столи, та все килимами, радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився!

Та кладіть калачі з ярої пшениці, радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився!

Бо прийдуть до тебе три празники в гості, радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився!

А той перший празник – Рождество Христове, радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився!

А той другий празник – Святого Василя, радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився!

А той третій празник – Святе Водохреща, радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився!

Хай святкує з нами вся наша родина, радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився!

Вся наша родина, славна Україна, радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився!

На Покутті діти йдуть колядувати вже на Святий вечір, 6 січня. На Слобожанщині та Гуцульщині — у перший день Різдва, після того, як закінчиться Богослужіння. На Західному Поділлі — зранку на другий день свят.

Відзначається, що чим більше колядників одвідає оселю, тим щедріше буде рік для господарів.

Нова радість стала, яка не бувала,
Над вертепом звізда ясна світлом засіяла.

Де Христос родився, з Діви воплотився,
Як чоловік пеленами убого оповився.

Пастушки з ягнятком перед тим дитятком
На колінця припадають, Царя-Бога вихваляють.

– Ой ти, Царю, Царю, небесний Владарю,
Даруй літа щасливії цього дому господарю.

Даруй господарю, даруй господині,
Даруй літа щасливії нашій славній Україні.

Вважається, що перед фольклористами сьогодення стоїть важливе та відповідальне завдання: збереження надбання українських колядок, зокрема їх поетики на тлі жанрового багатства українського пісенного фольклору та їх значення для української культури.

У неділю рано, лиш сонечко сходить,
Божа мати в Вифлеємі Христа сина родить,
Ой як спородила, в пелюшки завала,
“люлі-люлі, мій синочку, може б я спочила”

– Будеш, мати, спочивати, у святую неділю,
Як під я, у райський сад, по білу лілію
– Ой, не підеш, мій синочку, бо ти ще не годен,
Не пройшли і три години, як ти й ся народив

– Ой, годен я, моя мамо, ой, годен, я годен,
Сотворив я Небо й Землю, як ще й ся неродив,
Сотворив я Небо й Землю, а на Землі люди,
Веселіться, християни, вам спасіння буде!

Щоби хліб родився, щоби скот плодився,
І щоби наш пан-господар нічим не журився!

***

Темненькая нічка тьмою світ закрила
Темненькая нічка тьмою світ закрила,
Тьмою світ закрила.

А Пречиста Діва по світу ходила,
Прийшла до багача (2), на ніч ся просила:

“Пане господарю, переночуй мене,
Бо темная нічка (2) находить на мене”.

А той пан господар не хотів ночувати,
Сказав своїм слугам (2) собаками гнати.

А тії собаки Марію впізнали,
Перед Матір Божов (2) на коліна впали.

А Пречиста Діва по світу ходила.
Прийшла до бідного (2) на ніч ся просила:

“Пане господарю, переночуй мене,
Бо темная нічка (2) находить на мене”.

“Ой, рад би я тебе переночувати,
Тільки я не маю (2) вечероньки дати”

“Не треба, не треба вечероньки твої,
Тільки пусти мене (2) до стаєньки свої”.

Чи то сонце сходить, чи місяць заходить?
То Пречиста Діва (2) свого Сина родить.

“Вставай, жінко, вставай. Доки будеш спала?
Вже наша стаєнка (2) світом засіяла”.

“Якби м була знала, що то Мати Божа,
Була б постелила (2) до свойого ложа.

Якби м була знала, що Мати з Ісусом,
Була б пристелила (2) біленьким обрусом”.

Старий Рік минає, Новий наступає (2)
Христос ся рождає.

Читайте також: Кутя, кутя на покуті: три рецепти головної страви різдвяних свят