Про це розповідають #Букви.

9 червня Україна втратила ще одного вірного сина: у бою з росіянами загинув відомий київський громадський діяч Роман Ратушний. 24-річний лідер ГО “Захистимо Протасів Яр” ніс службу в 93-й механізованій бригаді Збройних Сил України “Холодний Яр” на посаді розвідника.

Він народився 5 липня 1997 року в Києві в сім’ї активіста руху «Збережи старий Київ» Тараса Ратушного та письменниці Світлани Поваляєвої.

З першого дня повномасштабного вторгнення російських військ на територію України Роман брав участь у боях під Києвом. Спочатку Ратушний добровольцем став до лав Сил оборони України, створив підрозділ “Протасового Яру”.

Вже з початку квітня – воював у Харківській області, зокрема в Ізюмському районі, у розвідувальному взводі 2-го мотопіхотного батальйону 93-ї окремої механізованої бригади ЗСУ “Холодний Яр”.

Разом зі своєю бригадою звільняв Тростянець, воював у Сумській області та під Ізюмом. Проте 9 червня він загинув під час виконання бойового завдання на тимчасово окупованій території України, зайшовши у тил ворога.

Невдовзі Роману виповнилося б 25 років.

Роман був сміливим і відважним воїном, активним і небайдужим громадянином своєї країни, палким патріотом, — пізніше згадають у бригаді військовослужбовця.

У 2013 році Роман брав участь в акціях Євромайдану і разом з іншими студентами постраждав від атаки “Беркута” в ніч на 30 листопада.

Дуже відповідально ставився до обов’язку усіх українців посилити процес дерусифікації. Він з подивом ставився до дискусій, наприклад, щодо знесення пам’ятника Булгакову.

“Чесно кажучи, я думав, шо ті кієвлянє, які протягом всього мого свідомого життя обстоювали імперську копоть, нанесену історією на моє місто, сіли на паром до Константінополя ще 24-го лютого і зараз сидять у французской булошной, цитуючи одне одному Пушкіна.
Але ні. Ці люди зараз обстоюють пам’ятник людині, яка весь свій літературний шлях вимазувала в багні ідею української державності, а закінчила в забутті, бо Сталіну не сподобався лизоблюдський твір Булгакова про нього.

Я не можу долучитись до процесу дерусифікації, бо виконую свій військовий обов’язок під Ізюмом, в строю 93-ої ОМБр Холодний Яр (той самий Холодний яр, який Булгаков зображав бандітамі). Тому закликаю всіх, хто взявся очищати Київ від наслідків російських обстрілів, очистити моє місто і від імперської копоті”, – закликав військовий.

Батько Романа, Тарас Ратушний розповів, що не вірив у загибель сина, коли він не повернувся з бойового виходу.

“Доповідь про обставини суперечлива, шпилька на карті – у ворожому тилу, на місці бою – засідка. Пробитися до нього не могли, тим часом документи сина майоріли у ворожих пабліках..
Хочу подякувати всім, хто щось чув, але все розумів і тримав режим тиші, а також рішуче зупиняв тих, хто не розумів. Всі ви насправді зробили диво. Цим дивом наші забрали Рому, і тепер він повертається до Києва”, – зазначив він.

24 березня Роман писав у Facebook: “За цей місяць (від початку великої війни) ми встигли половити диверсантів, роззброїти базу проросійських чортів на 50 тітушок (…), навчитись літати на дронах, навчитись не помирати від мін/куль/танків. Це була наша учебка, і я радий, що під час нашої практики постраждало і загинуло достатньо росіян. Достатньо для того, аби бути переконаним, що ти, в разі чого, розмінявся на двох-трьох. Але недостатньо для того, щоб з війною не стикнулися наші діти”.

Юрій Бутусов пізніше зазначив, що підрозділ Романа став на напрямку, де російські війська атакували, і після їх заходу ворог не просунувся ні на метр. І після того, як ворога зупинили, батальйон пішов вперед.

“Він не був жертвою війни, маленьким хлопчиком. Він долав щоденні загрози та труднощі, оскільки в нього дуже доросла воля, мотивація, і тому, що він обрав шлях Воїна. І він у 25 років віддав своє життя за усіх нас, як великий Українець”, – наголосив Бутусов.

У 2018 році Роман очолив ініціативу “Захистимо Протасів Яр”, а у 2019 році  — однойменну громадську організацію. Ініціатива націлена на збереження зеленої зони у Протасовому Яру в центрі Києва та недопущення забудови. Конфлікт між місцевими мешканцями та забудовником загострився на початку травня 2019 року, коли забудовник звів паркан і оголосив місцевій громаді про плани будувати на схилі три 40-поверхівки. Згодом Державна архітектурно-будівельна інспекція видала припис, що заборонив підприємству продовжувати будівництво у зеленій зоні, а 27 червня 2020 року Київська міська рада повернула земельній ділянці площею 3,15 га у Протасовому Яру статус зелених насаджень.

У жовтні 2019 року Ратушний заявив про погрози йому фізичною розправою й опублікував записи відповідних діалогів із заступником голови Офісу президента Андрієм Смирновим, а згодом також Геннадієм Корбаном. З цього приводу Ратушний звертався особисто до президента України Володимира Зеленського, а також тодішнього генерального прокурора Руслана Рябошапки, проте кримінальне провадження не було відкрите.

Трагедія в тому, що РФ на цій війні використовує як витратний матеріал, в основному, покидьків. А Україна втрачає цвіт нації, — так прокоментував трагічну звістку український журналіст та блогер Денис Казанський.

“Коли ми познайомилися, йому було 21-22. Він надихав. Я вірив, що в нього – велике політичне майбутнє, радів, що у нас є такі люди, що вони – такі молоді і тільки розпочинають свій шлях. Ми всі втратили дуже багато”, – написав Казанський.

Під час місцевих виборів 2020 року балотувався до Київської міської ради IX-го скликання від партії “УДАР Віталія Кличка”, навіть не будучи членом партії.

Український військовий завжди наполягав на тому, що війна не триває з 24 лютого 2022 року, і закликав, аби у всьому світі нарешті зрозуміли, що зло – цілком реальне.

“А чому багатьох так тягне підміняти реальність і називати росіян орками? Так ніби ми всі жили в середзем’ї, і раптом у нашу казку прийшло зло?

Ця війна триває більше 300 років. До Маріуполя був Батурин. До Бучі з Гостомелем були каральні акції російської імперії і війська Муравйова”, – наголошував воїн.

Роман Ратушний, київський активіст, один із найбільш активних киян,  завжди був на сторожі нашого міста, — заявив Андрій Смолій.

Ратушний також був учасником акцій на підтримку ув’язненого одеського активіста Сергія Стерненка. Після акції до дня народження Сергія 20 березня 2021 Ратушного відправили під цілодобовий домашній арешт за рішенням Печерського районного суду від 29 березня. Його підозрювали у хуліганстві. Доказом прокуратури став знімок, на якому Ратушного, нібито, упізнали свідки. На цьому “фото” – чорне тло і білі крапки на ньому. У соціальних мережах справу тоді охрестили “Справою Казимира Малевича” з відсилкою до найвідомішої картини художника “Чорний квадрат”.

“Роман повинен був стати одним із тих, хто за 10 років увійде в політику. Та зробить її більш чесною, відкритою, моральною. Роман був… Росіяни його вбили. Путін відібрав та відбирає в нас саме таких хлопців. Наше майбутне.
Кажуть, що смерть у тиждень до чи після дня народження — ознака святості. І що таких людей Господь забирає на небо відразу… Я не знаю, чи вірив Роман у Бога. Але, безумовно, він вірив в Україну.
Дуже боляче… І дуже важко після цієї новини вірити у справедливість…

Але справедливість є і буде, вона переможе. Завдяки таким як Роман…”, – наголосив журналіст Сергій Висоцький.

Він засуджував тяжіння до російської культури, вказуючи на нікчемність та безсилість таких представників.

“Допоки Збройні сили вбивають русню на фронті, ви не здатні вбити русню в собі. Ви нікчемні, як ті жаби, що намагаються підливати воду у висушене болото.
Ця війна триває більше трьох сотень років. Коли ми її програємо, ми стаємо гарматним м’ясом для росіян. Коли ми її виграємо — ми отримуємо час на відпочинок до наступної фази цієї війни”, – вважав Роман.