Про це повідомляє Reuters.

Зокрема вперше посаду міністра фінансів обійматиме темношкірий політик Квасі Квартенг, чиї батьки переїхали до Великої Британії із Гани у 1960-тих роках.

Також першим темношкірим міністром закордонних справ у британському уряді став Джеймс Клеверлі. Його матір родом зі Сьєрра-Леоне. Його батько – біла людина – минулого року заявляв, що коли він був дитиною, з нього насміхались через змішану расу і закликав партію зробити більше для залучення темношкірих виборців.

Міністеркою внутрішніх справ та етнічних меншин стала Суелла Браверман, чиї батьки є уродженцями Кенії та Маврикії, котрі переїхали до Великої Британії 60-ть років тому. На своїй посаді вона відповідатиме за поліцію та імміграцію.

Зростання розмаїття кадрової палітри очільників частково відбулось завдяки ініціативі Консервативної партії, яка в останні роки висувала ширший набір кандидатів до парламенту.

Британські уряди ще кілька десятиліть тому складалися переважно з білих чоловіків. Лише у 2002 році у британському уряді вперше з’явився представник етнічних меншин. Мовиться про Пола Боатенга, який тоді обійняв посаду головного секретаря скарбниці.

Ріші Сунак, чиї батьки – вихідці з Індії, був попередником Квартенга у міністерстві фінансів та другим після Ліз Трасс у контексті керівництва.

“Темп задає політика. Тепер ми ставимося до цього як до норми, до цього розмаїття. Швидкість змін надзвичайна”, – сказав Сундер Катвала, директор позапартійного мозкового центру British Future, який зосереджується на міграції та ідентичності.

Проте у верхівках бізнесу, судової системи, державної служби та армії Великої Британії все ще переважають білі люди.

І, попри кампанію партії щодо різноманітності, лише чверть членів парламенту від Консервативної партії є жінками, а 6% — представниками меншин.

Однак консерватори мають найкращий досвід бути першими серед основних політичних партій. Про це, зокрема, свідчить призначення першого єврейського прем’єр-міністра Бенджаміна Дізраелі у 1868 році.

Це всупереч тому, що виборці етнічних меншин набагато частіше підтримують опозиційну Лейбористську партію, а правлячу партію звинувачують у расизмі, мізогінії та ісламофобії.