#Букви поспілкувались із власницею “Казкової Діброви” — Оленою Навроцькою. Про тиск з боку окупантів, голодування та можливу евакуацію тварин розповідаємо у статті.
Олена, власниця зоопарку, Джерело: Особистий архів Олени
Кінець лютого: бої поблизу “Казкової діброви”
Об 11 ранку на Каховській ГЕС вже стояли величезні колони із ворожою технікою Z. Українські сили намагались стримати наступ окупантів через річку від Нової Каховки. Запеклі бої за правий берег півдня тривали три дні, біля розгорнутого плацдарму у парковій зоні якого й розташована“Казкова Діброва”.
“Перші дні були, мабуть, найскладнішими для нас. Коли бомбили села поруч від нас по Дніпру — клітки й будівлі зоопарку постійно тряслись. На кінці лютого у “Казкову діброву” були прильоти, уламки летіли всюди. Бідні страуси, мавпи, вівці, єноти, всі-всі наші тваринки бігали по вольєрах й кричали від страху. Вони не знали, що таке війна…” — ділиться Олена.
Березень-квітень: з миру по нитці — перший порятунок 260 тварин
Основний дохід та надходження коштів до зоопарку приносили ресторан, що також є приватною власністю Олени та, власне, відвідувачі, які платили за вхід на територію, добровільно донатили на підтримку “Казкової Діброви”. З початком повномасштабної війни все фінансування було втрачено. Саме навесні всі 30 років поспіль тваринам закупались сіно, овес, насіння, овочі, крупи та зерно, однак підготувати зоопарк до майбутнього сезону власними силами працівникам не вдалось.
“У квітні ми звернулись до людей, бо розуміли, що тварини починають потерпати від голоду. Нас врятували фермери, приватні підприємці, які безкоштовно привозили тоннами зерно, сіно, моркву, капусту. Волонтери допомагали збирати кошти, розповсюджували інформацію про нашу біду. Люди з різних куточків країни надсилали нам гроші, але, найчутливішими для нас були презенти від звичайних новокаховчан, які приносили пакунки з сухарями, овочами просто під ворота нашої “Казкової Діброви”. Осторонь не залишилась і моя сімʼя: фінансово допомагали мій син, сестра, мій літній батько віддав навіть свою пенсійну банківську карту. Ми разом зробили титанічну роботу, я не перестану дякувати нашим рятівникам!”
Кошти та харчі для тварин були зібрані буквально за 4 тижні, хоча зазвичай закупівля на зиму займає не менше 5 місяців. Через чисельні блокпости та під обстрілами доставлялись харчі до Новокаховського зоопарку. Відтак силами звичайних людей було врятовано життя 260 тваринам.
Травень — червень: перші погрози від окупантів, відмова у допомозі з боку української влади
Вимушені розмови з представниками армії РФ у працівників зоопарку були через встановлений російський блокпост на виїзді з “Казкової діброви”. Як свідчить гіркий досвід, окупанти воюють з мирним населенням, тож на першій “зустрічі” дуло ворожого танку було наведено чітко на Олену. Всі наступні вʼїзди та виїзди працівників зоопарку супроводжувались ретельними перевірками та запитаннями. Хоча фінансова криза та дефіцит кормів були відчутними, власниця “Казкової діброви” через принциповість своєї позиції жодному разу не зверталась за допомогою до самопроголошеної влади.
“Наприкінці травня на територію зоопарку прийшов права рука гауляйтера Леонтьєва (від ред. — Володимир Леонтьєв – ставленик окупантів на посаду мера Нової Каховки) — Руслан Агаєв зі ще одним зрадником. Вони почали запитувати у мене про проблеми зоопарку та як мені живеться. Коли я почала розповідати, вони відповіли, що викликають мене на розмову до міськвиконкому. А потім вони сказали, що я маю зробити безкоштовний вхід для відвідувачів на День захисту дітей. Для мене свято Першого червня було єдиною надією, що нам вдасться бодай якось зібрати кошти для подальшого годування тварин. Мені цього не дозволили, але колаборанти обіцяли мені, що нова влада на знак подяки допоможе зоопарку коштами чи кормами. Звісно, цього не сталось. Вони лише направляли до нас у День захисту дітей своїх журналістів, які так старанно просили нас дати коментар стосовно нового устрою Херсонщини. Але чомусь наші та відповіді людей їх не дуже задовольнили, тож пропагандистське відео від російських ЗМІ так і не вийшло на жодному з каналів.”
Джерело: особистий архів Олени
Джерело: особистий архів Олени
Ситуація з коштами лише загострювалася: попереду опалювальний сезон, а обігрівати зоопарк нічим. Платити зарплату працівникам, які щодня виходили на роботу, не відмовились від своїх обов’язків та піклувались про тварин, теж не було можливості. Олена розповідає, що тоді прийняла складне рішення рятувати мешканців “Казкової Діброви” до Генічеського зоопарку або, у кращому випадку, на підконтрольну Україну, у разі неможливості евакуації — передати тварин до комунального підприємства Нової Каховки.
“Ми звернулись до мера Коваленка (від ред. — Володимир Коваленко — законний міський голова Нової Каховки), евакуацію він не дозволив, лише сказав: “З міста ні один горобець не вилетить!”, проте пообіцяв, що візьме тварин на забезпечення міста. Коваленко нас направив до заступника директора комунального підприємства “Екосервіс” — Артура Григорьєва. Саме ця людина відмовила нам у допомозі та почала пропонувати співпрацю з окупантами. Григорьєв Артур, наголошую, у минулому заступник Коваленка й все ще представник української сторони. Так багато запитань, а відповіді та допомоги від них немає й дотепер…”
Джерело: особистий архів Олени
Джерело: особистий архів Олени
Вирішальний липень: продаж майна Олени та вимушений виїзд з міста
Згодом на всіх окупованих українських територіях вийшов наказ від самопроголошеної влади, що стосується приватних підприємців: весь бізнес має співпрацювати з окупантами та платити податки до російської казни. Олена зі своїми проукраїнськими поглядами діяла всупереч новим правилам. Тих, хто відмовляється підписувати згоду з самопроголошеною владою — викрадають, садять у підвали, застосовують до підприємців фізичне й психологічне насилля та, згодом, схиляють до співпраці. За словами Олени, полювання на неї вже було розпочато.
Джерело: особистий архів Олени
Брак фінансів відчувався в усьому, тож для того, щоб виплатити працівникам зарплату, власниця почала продавати особисте майно — холодильники з ресторану, техніку з власного дому. У липні, за словами Олени, їй почало не вистачати на загальні життєві потреби. У місті залишатись було небезпечно та неможливо з боку фінансів.
“Я, як і обіцяла, залишалась з тваринами до останньої копійки. Тепер це стало неможливо. І, найголовніше, мені особисто було небезпечно продовжувати роботу у Новій Каховці. Хоча 5 робітників моїх залишаються слідкувати за тваринами, але змоги платити їм у мене більше немає…”
Найсуттєвіші проблеми зоопарку залишаються невирішеними: через розташування “Казкової Діброви” поблизу Каховської ГЕС і регулярні прильоти по дамбі дуже страждають тварини. Вони, як і всі, хочуть спокою, миру та знову бачити відвідувачів. Дітям війни, саме так їх називає Олена, необхідна евакуація з Херсонщини на підконтрольну Україну, допомога волонтерів та фінансування!
Задонатити зоопарку: 4149 4991 3142 3152 Котова Валентина Василівна
