Цей проєкт – калейдоскоп перегуків та промовистих співпадінь. Обидві художниці поєднують у своїй практиці різні техніки. Поряд із живописом, об’єктами та графікою в обох присутня вишивка, тож деякі мотиви пронизують виставку червоною ниткою у буквальному сенсі.

Твори, де переплітаються текст, монохромна лінія і кольорові плями, різні матеріали та фактури, дуже тактильні. В них “ручна праця” відчутна майже на дотик, як і у тих мотивах, котрі вони зображують. Виставка відбувається невдовзі після персональних “Дозвілля” Скугарєвої та “Life is Wonderful” Подерв’янської і в певному сенсі є продовженням цих проєктів, що сходяться на спільній території.

“Домашні роботи” – це потік життя і мистецтва, “яким воно є”, без ієрархічного поділу на “високе” та “низьке”, важливе і неважливе, масштабне та камерне. У цій персональній об’єктно-орієнтованій онтології все відіграє роль: дитячі шкільні щоденники з зауваженнями вчительки, прибирання, портрети близьких, соцмережі, сукні і недопалки, сади, кухні й робочі столи. Кожен запис, квітка, стіжок чи філіжанка – важливі і значущі. Вони снуються і наповнюють дні в чередуванні побутових турбот, тривог, скороминущої і вічної краси. Вітальність підкреслюється красномовними відсилками до тлінності – голландських натюрмортів “ванітас”. 

Тут мотив “суєти суєт” постає і в метафоричному сенсі, як міркування про марноту буття, і в щоденному повсякденному – як та матерія, що формує строкату фактуру життя. Ці щоденні турботи стають водночас і перешкодами, обмеженнями, які відбирають час та сили, і натхненням, що провокує на створення художнього висловлювання та розсування фіксованих меж.

Ця виставка – міркування про ліміти й свободи, місце жінки, художниці, матері й людини в житті та мистецтві. Міркування ненав’язливе, без напруги та ідеологічного навантаження, таке, що виходить із самого процесу життя. Художниці не теоретизують, вони виконують свої практичні домашні роботи – як вияв обов’язку, як вияв волі.

Наталія Маценко, мистецтвознавиця