Фонд запрацював лише в минулому році, але вже провів перші конкурси та надав грантове фінансування більш як двохсот проєктам-переможцям. Старт роботи Фонду дав надію, що ставлення до науки в державі нарешті змінюється і вчені зможуть втілити великі ідеї вдома, в Україні.
Про особливості нової системи фінансування, механізми відбору кращих проєктів та плани щодо нових конкурсів ми запитали у виконавчої директорки НФДУ Ольги ПОЛОЦЬКОЇ.
Ольго Олександрівно, поясніть, будь-ласка, чим відрізняється система фінансування наукових досліджень НФДУ від традиційної?
Принципово різними підходами і, як наслідок, – принципово різними результатами. Отримавши незалежність, Україна успадкувала стару систему фінансування науки, яка повною мірою відображала специфіку радянського тоталітарного суспільства з його намаганням не допустити створення вільного конкурентного середовища, що є, по суті, надійною запорукою успішного розвитку держави. Компартійний апарат не міг дозволити, аби рішення щодо фінансування відкрито приймалися самою науковою спільнотою, оскільки це автоматично підривало б основи режиму.
За тоталітарного минулого з державного бюджету фінансувалися переважно наукові установи в цілому, а не найбільш перспективні для розвитку науки проєкти. Усі отримували приблизно однакове фінансування: ті, хто проявляв наукову неспроможність; ті, хто займався необхідною, але трафаретною роботою; учені, які робили справжні прориви в науці… Це призвело до домінування сірості та програшу західній науці, основою якої завжди було і є грантове фінансування на конкурсній основі, тобто за принципом вільної конкуренції ідей і проєктів. У радянській науці попри велику кількість учених світового рівня, поступово запанувала сірість, а відставання у розвитку високих технологій від Заходу ставало все більшим.
При цьому, коли виникали вкрай важливі питання для комуністичної системи, влада тимчасово відкладала убік ідеологічні табу і зверталася до західної моделі цільового фінансування проривних проєктів.
На жаль, за майже три десятки років незалежності стара система зазнала лише косметичних змін. Державне фінансування наукової галузі розподілялося виключно за базовим принципом – на наукові установи, а не на перспективні наукові проєкти (“кожній свашці по ковбасці”), наслідки такої політики ми й бачимо сьогодні. Не дивно, що чимало наукових установ виживають лише за рахунок оренди службових приміщень. Саме тому молоді вчені воліють реалізовувати свої ідеї за кордоном, – вони беруть участь в міжнародних конкурсах, отримують грантову підтримку…
Принципово ситуація змінилася лише нещодавно. Я глибоко вдячна очільникам держави, урядовцям і народним депутатам, які ухвалювали рішення щодо «старту» роботи Фонду з грантового фінансування на конкурсній основі. Ця підтримка свідчать про розуміння важливості приведення системи фінансування наукової галузі у відповідність до кращих світових зразків.
У 2020 році на реалізацію вкрай важливих для розвитку держави наукових проєктів було витрачено 225 мільйонів гривень.
Чи потрібно все базове фінансування науки замінити грантовим?
Базове фінансування потрібно не руйнувати, а модернізувати відповідно до умов, що швидко змінюються у сучасному світі.
Неможливо повністю змінити лише модель фінансування наукової галузі, не змінивши докорінно її саму. Крім того, зрозуміло, що всі наукові проєкти апріорі не можуть бути проривними, потрібно зберегти науковий і матеріальний потенціал науково-дослідницьких інститутів та ЗВО.
Необхідна не тотальна заміна базового фінансування грантовим, а їхнє органічне поєднання, визначення найбільш доцільного співвідношення для ефективного розвитку наукової галузі.
Будьмо відверті: держава наразі не має можливості надавати всім науковим установам хоча б мінімально достатнє базове фінансування, що забезпечило би не тільки зарплату й утримання майна, але й успішну наукову діяльність. Останнє насамперед стосується біології, хімії, фізики й інших наук, де дослідження неможливі без закупівлі дорогого обладнання, реактивів тощо. Звичайно, можна тонким шаром «розмазати» наявні бюджетні кошти на всі наукові установи без урахування перспективності їхньої роботи. Формально буде показана турбота про науку, а реально це лише сприятиме її тихому вмиранню. І навпаки, якщо, у першу чергу, виділити кошти на найбільш перспективні наукові проєкти, – це дасть проривні результати у відкритті високих технологій майбутнього.
Наведу аналогію, може й грубу, але таку, що точно проілюструє ситуацію: який удар буде сильнішим – розчепіреними пальцями чи кулаком?
Розвиток високих технологій та проривні відкриття можливі лише завдяки грантово-конкурсному фінансуванню. Його обсяги потрібно стабільно збільшувати і, таким чином, сприяти розвитку наукомістких технологій та зростанню економіки.
З огляду на це, важко переоцінити важливість місії НФДУ. Ми забезпечуємо можливість досягнення успіху у ключових напрямках сучасної науки, що неминуче призведе до масштабних перетворень держави й суспільства.
Саме такий шлях пройшли всі найбільш розвинуті країни, усвідомивши, що наука, – це локомотив, який потягне за собою всю країну. Японія, Ізраїль, Сінгапур та низка інших країн в умовах обмеженого економічного потенціалу зробили ставку на розвиток наукомістких технологій і вийшли на передові позиції світової економіки.
Недарма консервативні монархії Перської затоки, які мають величезні запаси нафти, активно підтримують цільові державні програми розвитку наукової галузі з багатомільярдним фінансуванням. Інвестування в науку дає кумулятивний ефект розвитку країни, є найвигіднішим інвестуванням у власне майбутнє. Так завжди було, це на часі й у ХХІ столітті.
Як НФДУ визначає найбільш перспективні наукові проєкти для грантового фінансування?
Ідеологія Фонду полягає у тому, що суб’єктивний чинник має бути мінімізований, а кращі проєкти обираються на основі об’єктивної багаторівневої оцінки. Колективним розумом експертів у кожній науковій галузі обираються найперспективніші проєкти. Остаточне рішення про надання гранту на основі бальної експертної оцінки ухвалює Наукова рада НФДУ. Її обирають у відкритому конкурсі, до ради входять авторитетні вчені зі світовими іменами.
Саме так, до речі, працюють подібні фонди в розвинутих країнах.
На конкурси Фонду подаються сотні заявок і не має сумніву, що їх кількість зростатиме. Як справляється з цим потоком дирекція Фонду?
Питання не тільки в кількості заявок. Кожна заявка – це великий пакет документів, що потребує надзвичайно ретельного опрацювання. При цьому дирекція НФДУ налічує всього 60 працівників. Для порівняння: у Національному центрі досліджень і розвитку Польщі та Німецькому науково-дослідницькому співтоваристві працює 600-900 (!) співробітників.
Ми розглядали подані заявки, не маючи вихідних, часом спали 3-4 години на добу. Однак, попри ці складнощі, всі заявки були розглянуті вчасно і належним чином.
Як Ви вважаєте, чи достатньо виділених коштів для реалізації проєктів?
Це досить риторичне питання. За українськими мірками, річний бюджет НФДУ досить великий – приблизно 22 мільйони євро, проте, якщо порівнювати з іншими країнами – це крапля. Наприклад, у маленькій Естонії, де у вісім разів менше науковців, ніж в Україні, через систему грантової підтримки розподіляється близько 40 мільйонів євро на рік. Тобто бюджети грантового фінансування наших колег з розвинутих країн відрізняються не в десятки, а в сотні разів.
Але попри це, я вважаю, що державні кошти у розвиток науки НФДУ вкладає максимально ефективно. Про це можна судити, зокрема, за отриманими конкретними результатами проєктів, що вже реалізовані, а також за нашим аналізом реалізації ще не закінчених.
Об’єктивні показники не викликають сумнівів, що кожна копійка бюджетних коштів, інвестованих у наукові проєкти, дає належний ефект. Я впевнена, що надалі будуть виділятися більші кошти на проведення конкурсів і це дасть потужний поштовх розвитку як науки, так і економіки України.
На жаль, виділений бюджет не дав змоги надати фінансування всім перспективним проєктам.
Звичайно, фінансові можливості України у період російської окупації частини її території, гібридної війни і пандемії є обмеженими, але саме це спонукає розвивати найбільш важливі для зростання економіки наукові напрямки.
Поступово відроджується престиж наукової роботи серед молоді. Як зробити так, щоб цей процес став незворотнім?
Головною умовою для того, щоб наукова кар’єра була не менш престижною, ніж бізнес, є гідна оплата праці науковців.
Наразі локально, але гранти НФДУ вирішують це питання – їхньою складовою є й достойна заробітна плата виконавців. Сподіваюсь, що невдовзі ми зможемо забезпечити конкурентну оплату праці для ще більшої кількості талановитих науковців.
Крім того, одним із напрямків нашої роботи є популяризація науки, підкреслення її значення для розвитку людства в цілому і конкретно для України. Уже є домовленості з партнерськими ЗВО та низкою відомих учених – наших грантоотримувачів, які розкажуть про результати грантових проєктів. Завдяки цим заходам ми будемо проводити широку роз’яснювальну кампанію серед учнів шкіл і сподіваємося, переконаємо, що наука – це не тільки цікаво, але й круто, престижно та вигідно.
