Про це йдеться у матеріалі журналістів неурядової організації Медійна ініціатива за права людини (МІПЛ).
40 днів Радча та ще чотири села Заліського старостинського округу перебували в окупації. У перші дні повномасштабного нападу більшість населення виїхала з села у бік Народичів — з 400 жителів залишилось близько п’ятдесяти.
Джерело: МІПЛ
За словами місцевих, світло і зв’язок зникли ще в перший день бойових дій, люди не знали, що відбувається в іншій частині села.
Місцеві переконані, що їхні будинки обстрілювали саме росіяни, які вважали, що в селі можуть бути українські військові.
9 березня під час обстрілу армія РФ поранила 70-річну сільську мешканку Катерину Ясько. Місцевий медик-пенсіонер надав їй допомогу і пішов просити російських військових про можливість відвезти її в Народичі в лікарню. В українську лікарню росіяни їх не пустили, натомість повантажили поранену на БТР і повезли на територію РБ.
Саме через те, що російські військові не дозволяли вивозити поранених, загинув і місцевий житель Василь. 19 березня під час дуже сильного обстрілу чоловіка поранили біля його будинку.
“У нього сонячна батарея була, він саме щось заряджав, бо світла ні в кого не було. Вони з жінкою вдвох були. Ми з сусідом затушили хату, сарай, знайшли їх. Мусили складати до купи ноги Василя Івановича. І жінці його від стегна відірвало м’ясо. Пішли на перехрестя просити, щоб нас пропустили, аби вивезти його. А росіяни вгору вистрілили, сказали: “Хочеш жити — вертайся назад”. Ми перев’язали його, але до ранку він не дожив. Жінка його вижила”, — розповіла одна з місцевих жительок.
Джерело: МІПЛ
За свідченням очевидців, один із найзапекліших боїв відбувся поблизу села 24 березня. Після таких боїв російські військові зазвичай проходили селом під прикриттям важкої техніки.
Напередодні бою, як розповіла мешканка Старої Радчі Любов Савченко, її сусіди, подружжя Людмила та Юрій, пішли до Нової Радчі, що в кількох кілометрах лісом, по продукти.
“Коли стріляли, ми завжди сиділи в хаті. У той вечір чули постріли. А зранку я пішов до магазину, туди на пагорб по тирсу для худоби. Бачу, щось собаки риють і їдять. І я побачив Люду” — розповів Валерій Циганенко. Йому довелося нашвидкуруч присипати тіло землею.
Згодом селяни побачили велосипед, що валявся на повороті з Нової до Старої Радчі. А неподалік від нього — тіло Юрія.
Свідків розстрілу подружжя немає, оскільки на той момент у Новій Радчі перебувало не більше п’яти людей, і всі вони ховалися в будинках. Утім місцеві кажуть, що Юрій загинув через кульові поранення, а от характер поранень Людмили вони не встановили, оскільки тіло жінки майже з’їли голодні собаки.
За два тижні після звільнення Радчі пресслужба ГУНП в Житомирській області повідомила, що 7 квітня до поліції звернулась 34-річна жителька Київщини з заявою про розстріл окупантами її матері та вітчима.
Наразі до Заліського старостинського округу повернулося близько двохсот людей. Проте на вулицях їх не видно. Люди продовжують жити в страху.
“Приходить ніч — і до нас повертається страх і тривога”, — зазначила діловод місцевого старостинського округу Ірина Невмержицька.
Довідка. Медійна ініціатива за права людини (МІПЛ) — це українська неурядова організація, започаткована у вересні 2016 року журналістками Марією Томак та Ольгою Решетиловою. Метою створення організації було поєднання журналістики та правозахисної діяльності для реагування на порушення прав людини в Україні, що виникають внаслідок російської агресії проти України. Відразу після створення організації основною діяльністю МІПЛ були журналістські розслідування порушень прав людини з подальшим адвокаційним супроводом справ, але надалі пріоритетною для організації стала саме адвокація.
- Нагадаємо, журналісти розповіли історію українського військового та Героя України Дмитра Дозірчого, який вивів свою бригаду з російського оточення під Херсоном, поспілкувавшись із ним.
- #Букви поспілкувалися з мешканкою міста Вікторією, для того щоб дізнатися від неї її історію життя в окупації та свій порятунок, стан справ в окупованому Херсоні та настрої містян.
- Жителі тимчасово окупованих Росією територій чекають на визволення з радянщини, тоталітаризму та приходу ЗСУ. Попри жорсткий контроль, викрадення дисидентів, партизанський рух діє оперативно та рішуче. Мешканці Херсонщини й Запоріжжя вже 4 місяці чинять опір самопроголошеній владі власноруч.
- До #Букв зі своєю історією порятунку тварин звернулася власниця притулку для тварин із Херсона, який зараз тимчасово окупований Російською Федерацією. Вона розповіла, як із 51 тваринами бусиком виїхала в Європу та шукала для тварин новий дім. Волонтерка закликає не кидати своїх братів менших напризволяще, якими б складними не були умови.
