Звернення оприлюднили у Telegram-каналі полку “Азов”.
“Якщо ви думаєте, що уявляєте масштаб катастрофи у Маріуполі від злочинів Росії, то, запевняю: навіть близько не уявляєте.
Ми, медики, цілодобово під обстрілами ворожої авіації та артилерії намагаємося допомагати не лише військовим, а й цивільним. Бо швидкі вже не їздять, і ніхто нікому не допомагає.
А чи не кожна бомба, “Град”, руйнування — це не просто поранені. Це відірвані руки і ноги, вибиті очі, розірвані уламками снарядів тіла, нутрощі, що стирчать назовні… Я розумію, це боляче слухати, бо серед поранених і загиблих, можливо, ваші рідні і близькі.
Але слухайте, бо ви маєте розуміти ситуацію і діяти. Нагадувати про Маріуполь. Кричати про нього. Бо ми не хочемо бути героями і мучениками посмертно. Люди хочуть жити і відбудовувати зруйновану Україну – люди, які з 2014 відстоювали своє право бути українцями.
Не треба потім про це знімати фільми та писати книги, не треба говорити, що ви не знали чи не могли допомогти! Знали! І могли! Часто все, що ми можемо – це констатувати смерть і вмовляти близьких відійти від тіл в укриття, бо тіла немає можливості поховати. А ще немає можливості діставати з-під завалів людей із переломами, які повільно там помирають.
Дорослі та діти – це все правда, яку навряд чи хочуть чути ті, хто постить радісні картинки про швидку перемогу. Так, Україна безперечно переможе! Але просто десятки, сотні тисяч помруть, бо офіційна статистика занадто оптимістична, у ній не вистачає нулів.
Деблокуйте Маріуполь і дайте можливість привезти медикаменти, евакуювати поранених і по-людськи поховати мертвих. Місто, яке воювало за всю країну вісім років і воює тепер – ми не мученики, ми – борці! Але зараз потребуємо допомоги всієї України.
Маріуполь – це Україна!”
- Нагадаємо, російські окупанти взяли у заручники лікарів та пацієнтів обласної лікарні в Маріуполі – про це встиг повідомити один із працівників закладу.
- Місто Маріуполь на 20-й день війни майже зруйноване, а тіла людей – мирних жителів і військових – які дотепер просто лежали на вулицях, щойно почали забирати.