Почнемо з того, що з усіх передбачених законом варіантів затримання, зараз нас цікавить саме адміністративне. Передбачене таке затримання статтею 260 Кодексу України про адміністративні правопорушення і має ряд важливих особливостей.

По-перше, це чіткий перелік підстав, за яких може бути застосовано адміністративне затримання:

  • з метою припинення адміністративних правопорушень;
  • коли вичерпано інші заходи впливу;
  • для встановлення особи;
  • для складення протоколу про адміністративне правопорушення у разі неможливості складення його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов’язковим;
  • для забезпечення своєчасного і правильного розгляду справ та виконання постанов по справах про адміністративні правопорушення.

Попри те, що список цей виключний, не сумнівайтесь – на момент затримання підстава знайдеться. Але, на майбутнє, знати цей перелік не завадить.

По-друге, затримувати повинен не будь-хто, а саме співробітники конкретного органу в конкретних випадках. Загальний перелік досить розгалужений (почитати можна тут), у випадку з акцією протесту – це співробітники Національної поліції. Все! Ні працівники будь-яких інших органів державної влади, ні будь-які муніципальні структури чи громадські формування з охорони чого б там не було, здійснювати адміністративне затримання не уповноважені.

Тут варто зауважити один законодавчий нюанс. Стаття 185 КУпАП передбачає настання адміністративної відповідальності за “злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, військовослужбовця”. Хоча ключове словосполучення тут “законна вимога”, на практиці ця стаття є справжнім «Клондайком» зловживань і порушень прав людини з боку правоохоронців та членів громадських формувань з охорони громадського порядку. Слід розуміти – адміністративна відповідальність настає за невиконання законної вимоги як поліцейського, так і члена громадського формування з охорони громадського порядку. Але здійснювати адміністративне затримання має право лише працівник Національної поліції.

Крім того, відповідно до норм частини 3 статті 19 закону “Про національну поліцію”, поліцейський при зверненні до особи зобов’язаний назвати своє прізвище, посаду, спеціальне звання та надати на її вимогу службове посвідчення, надавши можливість ознайомитися з викладеною в ньому інформацією. Більше того, частина 3 статті 20 цього ж закону встановлює, що поліцейський повинен мати на одязі нагрудний знак, який заборонено знімати з однострою чи приховувати, а також будь-яким іншим чином перешкоджати прочитанню інформації на ньому або фіксуванню її за допомогою технічних засобів (для службовців підрозділів спеціального призначення номер нагрудного знака додатково зазначається на однострої і на шоломі, що традиційно ігнорується). Якщо ці вимоги не були дотримані, обов’язково слід зазначити про це в протоколі, про який мова піде далі.

Отже вас все-таки затримали, і починається бюрократична процедура, яка включає обов’язкове складання протоколу, в якому вказують:

  • дату і місце його складення;
  • посаду, прізвище, ім’я та по батькові особи, яка склала протокол;
  • відомості про особу затриманого;
  • час і мотиви затримання (зокрема частина статті та стаття КУпАП, порушення яких стало причино для затримання і причина власне затримання з перерахованих вище).

Протокол підписують двоє – особа, яка його склала, і особа, стосовно якої склали. Від підпису можна відмовитись, але особливого змісту в цьому нема, просто зроблять додаткову відмітку. А от що обов’язково потрібно зробити – так це самостійно вказати на все записане в протоколі, з чим ви не погоджуєтесь.

Також не завадить зазначити:

  • точний час коли вас затримали (не коли привезли у відділення, а саме момент, коли під дією наказу або сили ви були позбавлені можливості вільно пересуватись, будучи змушеним залишатись поряд з уповноваженою особою, або в місці нею визначеному);
  • чи були повідомлені про місце вашого перебування ваші родичі і коли це було зроблено (закон зобов’язує робити це негайно);
  • чи було повідомлено відповідний Центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги (у випадку, якщо ви не заявили, що захищатимете себе особисто, чи викликали власного адвоката);
  • дату і час коли затримання було припинено (якщо цю інформацію, як і час початку затримання, не зазначили – вказуєте їх).

Тривалість адміністративного затримання не повинна перевищувати 3 годин (для цього запам’ятовуємо і зазначаємо час початку затримання і час його припинення). У випадках, коли необхідно з’ясувати особу затриманого та обставини правопорушення (а також в деяких більш специфічних), цей строк може бути продовжено до 3 діб.

Також під час складання протоколу вам зобов’язані роз’яснити зміст статей 55, 56, 59, 63 Конституції України, а також статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, про що в протоколі теж робиться відмітка. Якщо не роз’яснили (не просто згадали про їх існування, а повідомили зміст) – також зазначаєте це в зауваженнях до протоколу.

Щодо ваших прав, то звернути увагу потрібно на два аспекти. Перший – відповідно до статті 268 КУпАП ви маєте право:

  • знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання;
  • користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги;
  • користуватися послугами перекладача;
  • оскаржити постанову по справі.

Другий – стаття 63 Конституції України дає вам право на відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім’ї чи близьких родичів. Власне, з вашого боку спілкування з працівниками правоохоронних органів може складатись виключно з цитування цієї статті. Тим не менш, не слід забувати вказати в протоколі про адміністративне затримання всі зауваження щодо процедури його проведення. Чим більше порушень буде зафіксовано, тим більше шансів на подальше оскарження дій правоохоронців.

А тепер про “найцікавіше” – особистий огляд і огляд речей затриманої особи. Особистий огляд завжди проводиться особою тієї ж статі, що й особа, яку оглядають, в присутності двох понятих (свідків), тієї ж статі. В нашій ситуації проводити огляд може лише працівник Національної поліції, до понятих такої вимоги немає, однак імена, прізвища, по батькові, звання та посади всіх учасників також повинні бути внесені до протоколу. Якщо понятих “забули” запросити, запросили з числа співробітників поліції, або не внесли їх імена в протокол – вказуєте все це в зауваженнях. Про проведення огляду (а якщо за його результатами було прийнято рішення про вилучення якихось речей – то й про вилучення) також складається протокол, або робиться відповідна відмітка в протоколі про затримання або протоколі про адміністративне правопорушення.

Щодо огляду варто пам’ятати три речі. Перша – ножі (усіх форм і розмірів), кийки, кастети, піротехніку, газові балончики, електрошокери і тому подібні предмети краще залишити вдома, а ще краще – в магазині. Хоча б тому, що із застосуванням нехитрої магії експертизи, ваше адміністративне правопорушення може перетворитись в кримінальне. Воно вам треба? Воно вам не треба.

Друга річ – якщо вам, в ході всіх описаних вище дій, кажуть, що у вас щось випало – це випало не у вас. І крапка. Якщо вам щось передають, просять потримати, підняти, подати чи щось подібне – ввічливо відмовляєтесь. Ви довіряєте поліції віднайдення справжнього власника всіляких згортків, пакунків, пристроїв, мобільних телефонів, які ви вперше бачите, які невідомим для вас чином з’явились десь поряд і які вам не належать.

Третя – навчіться тримати руки при собі і стримувати рефлекс взяти щось, що вам протягують.

В результаті всіх описаних подій ви отримаєте незабутні враження про стан правоохоронних органів та кілька документів – протокол про адміністративне правопорушення, протокол про адміністративне затримання (і як можливий бонус – протоколи про огляд речей і особистий огляд та про вилучення речей і документів). З високою імовірністю (як це показала історія з “карантинними” покараннями) в цих документах буде купа помилок і допущених при їх складанні та оформленні порушень. Тож у вас буде можливість пройти ще один цікавий квест, відстоюючи ваші права уже в суді. Попри загальноприйняте ставлення до українських судів, цією можливістю не варто нехтувати. Враховуйте, що боротьба за свої права, це не лише час, проведений на відносно свіжому повітрі в компанії однодумців, а й нудна бюрократія.

Одягайтесь тепленько, носіть масочки і відстоюйте свої права!