Що це означає і які матиме наслідки?

Що таке тріаж?

Тріаж — це медичний термін (від англ. triage – медичне сортування). Проте в економічному плані — це список державних компаній, відсортованих за визначеними критеріями, які в довгостроковому періоді повинні залишитись у державній власності, які передадуть в концесію або комунальну власність, приватизують або ж ліквідують.

Першу версію тріажу ухвалив Кабмін у липні 2017 року за пропозицією Мінекономіки, яке тоді намагалося зібрати докупи інформацію про підприємства у державній власності — бо до того держава взагалі не розуміла, який стан тисяч її підприємств.

Саме Мінекономіки стало рушійною силою реформи державного майна. Тоді реформа управління держпідприємствами була одним із зобов’язань, які Україна взяла на себе в рамках домовленостей із Міжнародним валютним фондом.

Відповідно до схваленого 4 роки тому Кабміном тріажу, в держвласності мали залишитися 15 особливо важливих державних підприємств та 363 об’єкти, що забезпечують виконання державою своїх функцій. Це державні природні монополії (НАК “Нафтогаз України”, ПАТ “Укрзалізниця” тощо), або ж ті, які виконують суспільно важливі функції в оборонній сфері, сфері охорони здоров’я, стандартизації та метрології, соціальної політики, тим самим надаючи державі інструменти для виконання своїх функцій.

При цьому 359 об’єктів державної власності планували передати у концесію, що дозволило б значно збільшити загальний економічний ефект від їхньої діяльності. До таких об’єктів переважно належали об’єкти інфраструктури.

Водночас 1255 об’єктів державної власності мали реорганізувати чи ліквідувати. Інші об’єкти, які не підпадають під зазначені вище критерії, мали піти на приватизацію.

Через війну на сході та окупацію Криму в тріажі з’явився ще один розділ – перелік підприємств, над якими тимчасово відсутній контроль або ж відсутня можливість здійснювати права власності.

Чотири роки тому в уряді зазначали, що тріаж “є гнучким інструментом, який буде доповнюватися та переглядатися на регулярній основі, що дозволить гарантувати його актуальність та ефективність”.

Власне, так і сталося. Оскільки тріаж не є офіційним документом, Мінекономіки кілька разів змінювало його без жодного розголосу – а зараз на сайті доступна лише поточна версія таблиці (станом на 2019 рік). Детальні результати сортування не є доступними для всіх та не є безпосередньо пов’язаними з прямим обґрунтуванням власності.

Що продамо, а що залишимо?

Станом на зараз цей перелік значно змінився (графік нижче). У порівнянні з початковими планами 2017 року, тепер у ньому не 3700, а 3241 підприємство; в концесію планують передати вдесятеро менше підприємств; а залишити в державній власності – вдвічі більше.

Графік. Тріаж за кількістю (зовнішнє коло) та активами (внутрішнє коло) держпідприємств

Джерело: Мінекономіки

Найбільше змінилася група “Концесія” – до неї тепер належать 32 підприємства (проти 359 чотири роки тому). Це морські порти – Южний, Чорноморськ, Ізмаїл, Ольвія, Херсон; два державні аеропорти (Бориспіль і Львів), проти концесії яких активно виступають самі аеропорти, а також міська влада Львова; 24 обласні Служби автодоріг; та чернігівський олімпійський спортивний центр. Торік з цього списку вже передали в концесію два морські порти – Ольвія і Херсон.

805 підприємств – зараховано до державної власності, з них 90 підприємств належать до структури Укроборонпрому, який зараз проходить реформування.

35 підприємств (театри, оркестри та цирки) залишаться під управлінням Мінкульту. Також держава планує залишити 40 обласних та державних підприємств землеустрою та 334 лісництва. Їхня кількість збільшилась вдвічі у порівнянні з початковою версію тріажу, і вони володіють 91% активів держпідприємств.

Усі держпідприємства, які за “тріажем” потрапляють до групи “Приватизація”, мають передати Фонду державного майна. Але із 601 підприємства, яке Мінекономіки зарахувало до групи “Приватизація“, лише третина на час формування тріажу була у підпорядкуванні ФДМУ. Вже упродовж 2020 року Фонд держмайна мав отримати від урядових структур ще 530 підприємств – і готувати їх до приватизації (у порівнянні з 93 підприємствами, отриманими за попереднє десятиріччя).

Ба більше, за прем’єрства Гончарука Мінекономіки очолювало дискусії щодо створення Фонду національного багатства – централізованого холдингового суб’єкта, до складу якого мали увійти державні компанії. Створення Фонду мало б централізувати управління, підвищити його ефективність та забезпечити громадянам України адекватний рівень дохідності їхніх активів. Зараз про такий Фонд вже не згадують.

Що далі?

Як ми зазначали вище, тріаж не є офіційним документом – це радше бачення Мінекономіки. Тому не менш важливо, що в березні 2021 року парламентарі прийняли в першому читанні законопроєкт про об’єкти державної власності, які не підлягають приватизації – і цей список трохи коротший, ніж зазначений на сайті Мінекономіки, а також передбачає часткову приватизацію найбільших з них.

До переліку об’єктів, які доцільно залишити у власності держави, мають увійти 659 підприємств. Їх планують розділити на окремі категорії. Зокрема, до них належать:

  • підприємства, що забезпечують енергетичну незалежність та обороноздатність держави;
  • природні монополії;
  • підприємства, діяльність яких має критично важливе значення для суспільства (зокрема й заклади культури та спорту, науки та освіти, а також лісництва).

У проєкті закону йдеться про “Нафтогаз України”, “Енергоатом”, державне підприємство “Антонов”, Укрзалізницю, Укрпошту, Національний цирк України, Національний спортивний комплекс “Олімпійський” та ін. При чому законопроєкт дає можливість приватизувати міноритарний пакет стратегічних підприємств – як-от “Нафтогаз”, “Укрзалізниця”, “Укрпошта” та чотири оборонні підприємства.

Коли закон буде ухвалено в другому читанні – невідомо. Тому логічно, що нове керівництво Мінекономіки повернулося до тріажу в рамках налагодження ефективного управління державною власністю. Сподіваємося, його наступна версія стане більш амбітною щодо передачі держпідприємств з державної власності в концесію та на приватизацію.