Джерело: New York Post.

Дослідники виявили: попри те, що соціальна ізоляція може мати негативний вплив на стан кісток чоловіків, це не стосується жінок.

Лікарка Ребекка Маунтін із Дослідницького інституту охорони здоров’я штату Мен у Скарборо, яка брала участь у дослідженні, зазначила, що соціальна ізоляція є потужною формою психосоціального стресу і викликає занепокоєння, що зростає, у сфері охорони здоров’я, особливо серед людей похилого віку.

Також вона зазначила, що навіть до початку пандемії COVID-19, яка значно збільшила поширеність ізоляції та самотності, дослідники були стурбовані зростанням “епідемії самотності”.

За її словами, соціальна ізоляція пов’язана з підвищеним ризиком розвитку багатьох станів здоров’я, включаючи психічні розлади, а також вищим загальним рівнем захворювань і смертності.

“Попередні клінічні дослідження продемонстрували, що психосоціальні стресові фактори та подальші розлади психічного здоров’я є основними факторами ризику остеопорозу та переломів, які непропорційно впливають на людей похилого віку”, – пояснила Ребекка Маунтін.

Також вона додала, що вплив соціальної ізоляції на кістки не було ретельно досліджено. У цьому дослідженні лікарі та науковці ізолювали дорослих мишей – тобто одну мишу на клітку або згрупували по чотири миші на клітку – протягом чотирьох тижнів.

Вчені виявили, що соціальна ізоляція спричинила значне зниження якості кісток, у тому числі зниження мінеральної щільності кісток, у самців мишей, але не у самок.

Анотація до статті вказує, що “ізольовані самці мишей мали ознаки зниженого ремоделювання кісток, представлені зменшеною кількістю остеобластів (клітин, які утворюють нові кістки), експресією генів, пов’язаних з остеобластами, і експресією генів, пов’язаних з остеокластами. Однак ізольовані самки мали підвищену експресію генів, пов’язаних із резорбцією кісток, без будь-яких змін у кістковій масі”.

Ребекка Маунтін сказала, що загалом ці дані свідчать про те, що соціальна ізоляція має драматичний негативний вплив на кістки самців мишей, але вона може діяти за допомогою інших механізмів або в інші часові проміжки й у самок.

“Потрібні ще дослідження, щоб зрозуміти, як ці висновки впливають на людську популяцію. Наша робота дає критичне розуміння впливу ізоляції на кістки та має ключові клінічні наслідки, оскільки ми боремося з довгостроковими наслідками зростання соціальної ізоляції, пов’язаної з пандемією COVID-19, для здоров’я”, – зазначила Ребекка Маунтін.