Про це йдеться у матеріалі The New York Times.

Перед тим, як вирушити у бій на забризканому брудом танку Т-64, український екіпаж із трьох осіб виконує ритуал.

Командир Дмитро Гребенок читає молитву. Потім чоловіки обходять танк, погладжуючи його кремезну зелену броню.

Ми кажемо: “Будь ласка, не підведіть нас у бою”, – зазначив сержант Артем Кнігницький.

Їхня повага до свого танка зрозуміла. Можливо, жодна зброя не символізує люте насильство війни більше, ніж основний танк. Танкове питання нависло над війною РФ проти України в останні місяці, коли обидві сторони готувалися до наступу. Росія витягла резерви зі сховищ часів холодної війни, а Україна спонукала західні уряди постачити американські танки Abrams і німецькі Leopard II.

Сучасні західні танки очікуються на полі бою в найближчі кілька місяців. Нова російська бронетехніка з’явилася раніше – і при першому ж широкомасштабному розгортанні її було знищено.

Тритижнева битва на рівнині поблизу шахтарського містечка Вугледар на півдні України призвела до того, що, за словами українських посадовців, було найбільшою танковою битвою за всю війну дотепер і гострою невдачею для росіян.

У тривалому бою обидві сторони кинули в бій танки, гуркочучи ґрунтовими дорогами та маневруючи навколо лісових масивів, водночас росіяни просувалися вперед колонами, а українці маневрували обороною, ведучи вогонь здалеку або зі схованок, коли російські колони підходили до них.

Коли все закінчилося, Росія не тільки не змогла захопити Вугледар, але й зробила ту саму помилку, яка коштувала Москві сотень танків на початку повномасштабної війни: колоні, що наступала, влаштували засідки.

Підірвані на мінах, уражені артилерією чи знищені протитанковими ракетами, обвуглені корпуси російської бронетехніки тепер усіяли поля по всьому Вугледару. Українські військові заявили, що Росія втратила в бою щонайменше 130 танків і БТР. Цю цифру неможливо  перевірити незалежно.

Ми вивчали дороги, якими вони їздили, потім сховалися і чекали, щоб стріляти із засідки”, — розповів сержант Кнігницький.

Брак досвіду також завдав шкоди росіянам. Багато з їхніх найелітніших підрозділів залишилися понівеченими після попередніх боїв. Їхні місця заповнено новопризваними солдатами, не навченими українській тактиці засідок на колони. Однією з ознак того, що Росії не вистачає досвідчених командирів, є те, що українські армійці захопили медика, якого перепризначили керувати танком.

Російська армія десятиліттями зосереджувалася на танковій війні та навіть міфологізувала її через спогад про перемоги Росії над нацистами у Другій світовій війні. Заводи в Уральських горах випустили тисячі танків. У Вугледарі Росія втратила стільки техніки для підтримки бронетехнічного нападу, що вони змінили тактику і вдалися лише до піхотних атак, зауважили українські командири.

Глибину російської поразки акцентували й російські військові блогери. Часто критикуючи військових, вони публікували гнівні листи про невдачі повторних танкових штурмів, звинувачуючи генералів у неправильній тактиці.

Телеграм-канал Gray Zone, афілійований з групою найманців “Вагнера”, написав, що “родичі загиблих налаштовані мало не на вбивство та кровну помсту генералу”, який керував штурмами під Вугледаром.

У детальному інтерв’ю минулого тижня у покинутому будинку біля фронту підполковник Владислав Баяк, заступник командира 1-го механізованого батальйону 72-ї бригади, розповів, як українські армійці змогли завдати таких великих втрат у найбільшій танковій битві дотепер.

Засідки були характерною тактикою України проти російських бронетанкових колон із перших днів війни. Працюючи з бункера у Вугледарі, Баяк на відео з безпілотника помітив першу колону з близько 15 танків і БТР, що наближалися.

Ми були готові, – сказав він. – Ми знали, що щось подібне станеться”.

Командиру достатньо було віддати по рації наказ – “До бою!”.

Протитанкові групи, які ховалися в лісах уздовж полів і озброєні американськими Javelins з інфрачервоним наведенням та українськими “Стугна-П” з лазерним наведенням, посилили свою оборону. Далі були готові артилерійські батареї. Грунтову дорогу залишили вільною від мін, у той час, як поля були засіяні ними, щоб спонукати росіян наступати, не даючи танкам розвернутися, коли пастку замкнули.

Джерело: NYT

Найбільш вразливою колона танків стає після того, як починається стрілянина і водії в паніці намагаються розвернутися – виїжджаючи на заміноване узбіччя. Підірвані транспортні засоби стають перешкодою, сповільнюючи або зупиняючи колону. У цей момент українська артилерія відкриває вогонь, підриваючи додаткову броню та вбиваючи солдатів, які вилізли із виведених з ладу машин. Виникає хаос серед вибухів.

Російські командири направили броньовані колони вперед через відсутність інших варіантів боротьби – із добре укріпленими позиціями України, – якою б дорогою не була тактика.

Приблизно за три тижні танкового бою повторні штурми російської бронетехніки провалилися. В одному випадку українське командування викликало удар керованими ракетами HIMARS; їй, зазвичай, застосовують по нерухомих цілях, таких як склади боєприпасів або казарми, але вони також виявилися ефективними проти знерухомленої танкової колони.

Український танкіст, який молився перед кожним боєм, прозвав свій танк “Мандрівником” за його блукаючі пересування полем бою. Між місіями він залишався прихованим між дерев під маскувальною сіткою, поряд із дорогою, затопленою багнюкою. Рядовому Гребенку було наказано три-чотири рази на день виступати з цього місця на небезпечні завдання.

Джерело: NYT

Навчання все ще є проблемою. Україна теж втрачає кваліфікованих солдатів і замінює їх “зеленими” новобранцями. Проте багато українських танкістів проходять навчання на західних танках у таких країнах, як Німеччина та Велика Британія.

У засідках екіпаж ховає танк у радіусі дороги, якою можуть проїхати російські танки чи БТРи. Потім тихо чекає. Коли вони сидять і готуються до засідки, то повинні підтримувати двигун у теплі, тому що його перезапуск займе надто багато часу. На холостому ходу було б шумно.

Під час останнього великого зіткнення, тиждень тому, сірим передсвітанком надійшов наказ підготувати засідку для колони із 16 російських танків і бронетехніки, що просувалися до українських рубежів. Екіпаж помолився, поплескав танк і поїхав вперед.

Ми сховали танк у смузі дерев і чекали на них, – розповів Гребенок. Це завжди страшно, але ми повинні їх знищити”.

У цьому випадку вони зупинилися приблизно за 5 км від місця засідки, поза зоною дії вогню у відповідь, і стріляли в координації з оператором безпілотника, який називав по радіо координати цілей.

Російська колона зупинилася на мінах, і, як розповів Гребенок, “Мандрівник” відкрив вогонь. За його словами, у російських танкістів було мало шансів, опинившись у зоні ураження.

Ми знищили багато російської техніки, – сказав він. Що вони зробили не так, – це прийшли в Україну”.

Джерело: NYT