Устигнути продати все: українців готують до подорожчання хліба на тлі активного експорту пшениці

Зростання світових цін на сільгосптовари і ослаблення національної валюти створили надвисоку маржу для експортерів і активізували зовнішню торгівлю. Серед продавців зернових – державна ДПЗКУ і Західна агровиробнича компанія, що входить в холдинг в Укрлендфармінг, де ще недавно працював нинішній міністр економіки.

Минулої неділі, 12 квітня, українські ЗМІ отримали бравурний прес-реліз від Міністерства економіки, яке після ліквідації Мінагро курує питання сільського господарства в Україні. У повідомленні з посиланням на главу відомства Ігоря Петрашка наголошувалось, що «Україні не загрожує дефіцит хліба», оскільки внутрішній продовольчий ринок наповнений усіма категоріями товарів, а цінова ситуація «стабільна і контрольована».

Це повідомлення, замість того, щоб заспокоїти населення, справило прямо протилежний ефект: до його отримання більшість людей навіть не замислювалися, що в Україні теоретично можливий продовольчий дефіцит.

На тлі пандемії СOVID2019 більшість країн Причорномор’я вжили ті чи інші заходи з обмеження зовнішньої торгівлі продуктами харчування. Навіть держави, де баланси продовольства не викликали побоювань вирішили за краще перестрахуватися і нівелювати наслідки розриву логістичних ланцюжків, можливого зниження агровиробництва внаслідок карантину, споживчої паніки і утримати під контролем експорт, простимульований зростанням цін на коммодітіз.

Україна – виняток у цьому списку.

Політика держав Причорноморського регіону щодо сільгоспекспорту

“Посиленого експорту пшениці немає, це – міф», – заявляє Ігор Петрашко.

Середньодобові відвантаження пшениці на експорт в квітні 2020 року впали до 14 тис. тонн, в тому числі за 6 квітня – 7 тис. тонн, повідомляє прес-служба Міністерства розвитку економіки.

дані по експорту зернових за три місяці 2020

Тим часом, експорт зерна з України  станом на кінець першої декади квітня вже на 8 млн тонн (!) перевищив показник на аналогічну дату минулого року і досяг 48 млн тонн. Велика частина приросту забезпечена саме пшеницею – її вивезено на 4,5 млн тонн більше, ніж у минулому році – 18 млн тонн. Для порівняння, за даними митниці, кукурудзи, яка завжди була ключовою експортною культурою України вивезено лише на 2,7 млн ​​тонн більше (24 млн тонн), ячменю – на 1,1 млн тонн (4,5 млн тонн).

За січень-березень 2020 року майже половина (45%) експорту аграрних і продовольчих товарів припала на країни Азії. На другому місці Євросоюз, куди було експортовано майже 30%.

Перелік експортерів зерна, згідно з інформацією Державної Митної служби нічим не примітний – це найбільші гравці аграрного ринку, що традиційно здійснюють поставки зернових.

Окремо можна виділити Державну продовольчу зернову корпорацію, яка в квітні жваво відвантажує пшеницю продовольчих класів від імені держави Україна на експорт. Також в переліку експортерів зерна (переважно кукурудзи) в квітні значиться Західна агровиробнича компанія – згідно з даними відкритих джерел, таку ж назву носить трейдинговий підрозділ холдингу Укралендфармінг Олега Бахматюка, де до призначення міністром економіки працював Ігор Петрашко.

У кінці березня Всеукраїнська асоціація пекарів та асоціація “Борошномели України” звернулася до уряду з проханням обмежити експорт пшениці, попередивши, що інакше ціни на хліб через зростання попиту на зовнішніх ринках і сезонних чинників виростуть на 15-20%.

“Тільки за останні десять днів (з 17 по 27 березня – ред) середня ціна на пшеницю другого і третього класу зросла на 400-500 грн / тонну. Таке подорожчання вже в найближчому майбутньому призведе до зростання ціни на борошно всіх сортів на 500-600 грн / тонну. Оскільки борошно в собівартості хліба становить понад 40%, то і підвищення ціни на цей товар першої необхідності для громадян на 15-20% є майже доконаним фактом “, – відзначають асоціації.

Ціни на українську пшеницю зросли на 11,5% і становлять близько 220 $ за тонну.

Останній раз Україна вводила обмеження на експорт зерна (в форматі офіційного квотування) в 2010/2011 МР. Це рішення було травматичним, а отримання квот проблемним для учасників ринку, і надалі держава і зернотрейдери діяли в форматі підписання меморандуму, в якому на старті обговорювали допустимий обсяг експорту. У жовтні 2019 році з подачі заступника міністра економіки з питань АПК Тараса Висоцького вперше в меморандумі не були закріплені конкретні цифри експорту – сторони просто домовилися про взаєморозуміння.

Лише в кінці березня 2020 року, коли пекарі зробили проблему публічною, Мінекономіки підписало з трейдерами додаток до меморандуму, в якому зафіксувало оптимальні обсяги експорту зерна до кінця сезону (1 липня 2020) – на квітень-червень він визначений на рівні 2,3 млн тонн. Важливо зауважити, ця домовленість має виключно неформальний статус і юридично ніяких обмежень на експорт зерна в Україні не діє.

Також слід наголосити, що вперше в додатку до меморандуму не деталізовано кількість продовольчої пшениці, яку можна безболісно для внутрішнього ринку відправити на експорт – завдяки цьому недогляду (навряд чи випадковому) 100% відвантажень можуть бути сформованими продовольчими класами.

Як сказав керівник одного з провідних хлібопекарських холдингів, це слід трактувати, що «уряд свій вибір зробив», і що маржа трейдерів буде оплачена внутрішніми споживачами у вигляді надбавки ціни на хліб.

Проблема не тільки в напрузі, створеній на внутрішньому продовольчому ринку карантином. Серйозні побоювання викликають прогнози майбутнього врожаю, оскільки безсніжна зима не дозволила накопичити вологу в ґрунті і створила ризики для посівів.

Прогнозується, що під урожай 2020 року буде розширено площі під кукурудзою і соняшником, але не під пшеницею. Однак після ліквідації районних управлінь АПК та відсутності міністерства аграрної політики (обіцянка Володимира Зеленського відновити його так і залишилася обіцянкою), оцінювати ризики на продовольчому ринку доводиться наосліп.

“Рік примхливий з точки зору погодних умов. Дуже важливо, щоб на полях з’явилася волога, відсутність весняних дощів створює тривогу для аграріїв. Якщо рік починався не дуже, то щоб не шукати за кордоном запаси і не платити втридорога, варто порахувати, як це було в 2003 році (коли Україна експортувала зерно попереднього врожаю, а сама імпортувала за значно вищою ціною), – зазначила в інтерв’ю Укрінформу доктор економічних наук, гендиректор Центру аграрних реформ Любов Молдаван. – Так спокійно, як ми поводилися багато років, вже поводитися не можна. Цей рік сповнений випробувань. І варто мати на увазі, що якщо раптом буде два посушливих роки поспіль, то це вимагатиме ще більш ретельного підрахунку».