Василь Кук – повстанець УПА

В юності був соціально активним, належав до молодіжної організації “Пласт”. 1934 року був засуджений польським судом за революційну діяльність до двох років позбавлення волі. 

Ще до початку війни на території України Степан Бандера призначив Кука членом Проводу ОУН.  

З початком війни Кук організував очолював штаб похідних груп ОУН у східних областях України, а також провідну похідну групу, яка прибула 30 червня до Львова й організувала Народні Збори, на яких було проголошено Акт відновлення Української Держави.

5 березня 1950 р. Василя Кука було обрано Головою Проводу ОУН в Україні, Головним Командиром УПА та Головою Генерального Секретаріату Української Головної Визвольної Ради.  

1954 року був заарештований і відсидів  у радянських в’язницях і таборах, не дочекавшися суду, 6 років.

Виходу з в’язниці посприяв так званий “Відкритий Лист В.Кука до Ярослава Стецька, Миколи Лебедя, Степана Ленкавського, Дарії Ребет, Івана Гриньоха та до всіх українців, що живуть за кордоном!”, у якому визнавав радянську владу в Україні, зрікався та засуджував засади та методи боротьби ОУН та УПА, а також закликав екзильні українські організації, які вели національно-визвольну боротьбу, до її припинення та визнання СРСР.

Василь Кук йде по вул. Банківській. Київ. Фото зроблене прихованою камерою КДБ після 1960 р.

Після звільнення Василь Кук проживав у Києві, займався науковою роботою  в Центральному державному історичному архіві та Інституті історії Академії наук Української РСР. Після розпаду СРСР видав низку робіт, присвячених історії УПА.

Василь Кук виголошує промову на урочистій академії з нагоди 63-ї річниці з дня проголошення Акту про відродження Української Самостійної Держави, 30 червня 2004 р. Фото УНІАН

Після смерті Кука 9 вересня 2007 року його поховали у рідному селищі Красне. А через три роки, 12 вересня на батьківщині останнього головнокомандувача УПА був урочисто відкритий пам’ятник Василю Куку.

“УПА в історичному підсумку перемогла, бо тієї держави, проти якої вона боролася, вже нема і ніколи не буде”, – Василь Кук.