Про це заявив політолог Юджин Чаусовський у колонці Foreign Policy.
“Ухвалюючи рішення про напад на пострадянському просторі, Росія орієнтується насамперед на п’ять змінних: привід, місцева підтримка, очікувана військова реакція, технічна спроможність та відносно малі очікувані політичні й економічні втрати. Особливо якщо це невійськова відповідь через санкції чи дипломатичні обмеження”, – зазначає Ю.Чаусовський.
Якщо будь-яка з умов є недостатньою або відсутня, то РФ навряд наважиться на військове вторгнення, навіть у межах колишнього радянського простору. Якщо ж усі чинники наявні, тоді ймовірність російського військового вторгнення значно вища. У разі прорахунку Росія заплатить дуже високу ціну, — наголошує політолог.
За його словами, усі необхідні умови були на момент вторгнення Росії до Грузії у 2008 році та в Україну у 2014 році.
У 2008 році приводом для вторгнення став обстріл грузинськими військами сіл Південної Осетії. У цьому регіоні та в Абхазії російські війська мали вагому підтримку, але не в решті Грузії. У РФ був прямий доступ до Грузії через Рокський тунель. Там також очікували, що відповідь Заходу буде обмеженою.
Водночас Росія не напала на Естонію у 2007 році через інцидент довкола Бронзового солдата — пам’ятника радянським воїнам, який із центру Таллінна перенесли на військове кладовище. Хоча нібито мала причину у вигляді захисту етнічних росіян. Проте, тут очевидним є те, що Естонія є членом НАТО, тож наявні умови стають нікчемними.
На думку аналітика, без вагомого приводу напад є малоймовірним. Тож у ситуації з Україною військова агресія може лише наблизити країну до НАТО. Якщо поглянути на п’ять основних умов, ситуація зараз інша, ніж у 2014 році.
“Зараз Україна має набагато більшу підтримку з боку Заходу, і хоча вона не є членом НАТО, економічні, політичні та потенційно військові втрати для Росії будуть значно більшими. Також Росія не матиме підтримки населення, яка була на Донбасі та у Криму”, – вважає експерт.
Проте, це не виключає альтернативних, нетрадиційних військових заходів з боку Росії, таких як прихована діяльність, політичні маніпуляції, кібератаки, пропаганда та дезінформація.
“Використання Росією військової сили в епоху Путіна — хоча часто здається агресивним і непостійним — насправді є досить консервативним і не схильним до ризику. Кремль проводить потужний аналіз витрат і вигод у кожному окремому випадку”, – резюмує Ю.Чаусовський.
- Нагадаємо, у міжнародному агентстві Reuters зазначили, що російська армія суттєво переважає українську за чисельністю та озброєнням. Та Збройні Сили України здатні чинити опір, котрий змусить росіян заплатити за військову агресію життями тисяч своїх бійців. Західні експерти припускають, що Росія може спробувати просунутися на південь і захід від Донбасу, аби прокласти коридор до анексованого Криму. Та навіть така обмежена мета призведе до величезних втрат.
- Як повідомлялось раніше, Росія готується до потенційного вторгнення в Україну. США поділилися з європейськими союзниками розвідувальними даними, включно з картами, які показують нарощування російських військ і артилерії для підготовки до швидкого широкомасштабного прориву в Україну з кількох місць.
- Путін пригрозив, що у разі просування НАТО на схід Росія дасть жорстку відповідь, не виключено, що і з повномасштабним вторгненням в Україну.
- При цьому, глава МЗС Литви заявив, що НАТО має негайно озброїти Україну.
- Також міністр національної оборони Литви Арвідас Анушаускас заявив про готовність держави передати Україні летальне озброєння через зосередження на кордонах десятків тисяч військовослужбовців РФ.
- Прем’єр-міністр Словаччини Едуард Хегер заявив, що Росія має відвести десятки тисяч військових від кордону з Україною. Загроза Україні — це загроза безпеці усієї Європи.
- Раніше очільники міністерств оборони Німеччини та Литви виступили із заявою, що Росії не можна давати можливість організовувати поділ Європи на “сфери впливу” чи вказувати партнерам НАТО, як їм будувати свою політику. Тоді Анушаускас наголосив, що мета Росії – внести розкол у НАТО, зробити захист Альянсу на східному фланзі слабшим та поставити крапку на присутності США у Європі.