Чи стане робота ДБР кращою з новим законом, чи вдасться реформувати ГПУ після атестації і що цьому може завадити, чому Рада відмовилась розглядати Виборчий кодекс і  чи справді депутатів можна буде просто так затримати, “Букви” запитали в депутата від фракції “Голос” Андрія Осадчука.

Андрій Осадчук –  обраний народним депутатом 9 скликання від партії  “Голос” під номером 13 у списку , безпартійний. Перший заступник голови Комітету з питань правоохоронної діяльності. До цього був депутатом “Київради”, входив до фракції  “Самопомочі”, у 2018 через конфлікт вийшов з неї та створив з Сергієм Гусовським нову групу в Київраді.

З 2005 до 2015 року працював директором з регуляторного і правового забезпечення та членом правління ПрАТ “Київстар”. У 2003-2005 роках був членом правління та директором з міжнародного та корпоративного права Агрохолдингу “Кернел Груп”.

– У четвер Рада мала розглядати Виборчий кодекс, але спікер зняв його з розгляду. Які були головні претензії до кодексу в депутатів?

– Тут важливо, що не спікер його переніс, а фракція «Голос» разом з «Батьківщиною» негайно вимагали від початку засідання перерву, щоб спікеру пояснити, що відбувається взагалі з Виборчим кодексом. Ми всі багато років боролись за відкриті списки. Але диявол в деталях, а сотні статей дуже складного документа з’явились лише  за день до розгляду в залі, документ ні в якому випадку не можна було розглядати на сесії.

– На комітеті 4 грудня було озвучено, що вони прибрали скандальну правку про зняття кандидата за поданням СБУ. А що додали?

– Тут вже важливі не окремі деталі, а суть процесу. Президент, здається, на 17 сторінках написав свої зауваження. Але вони були викладені у досить специфічній розлогій формі, майже ессе. Крім чітко визначених зауважень, було навіть, щось на кшталт « та інші зауваження..». Потім авторський колектив створив уже свій, новий документ, де щось із правок президента зникло, а щось в значній кількості, навпаки, додалося.

– Ви маєте на увазі, що крім правок президента комітет вніс ще й свої?

– Так. Це вийшов абсолютно новий величезний документ, який лише за день до засідання з’явився в остаточному вигляді на світ божий, тому сьогодні неможливо було розглядати цей фундаментальний закон для української демократії без чіткого усвідомлення, що ховається за тисячами сторінок і статей. Напевно, жодна людина в залі, крім двох трьох людей з комітету, які з ним працювали, не розуміла в деталях про що  там йдеться. На щастя, здоровий глузд переміг. І я дуже вдячний голові Верховної Ради, що він до нас дослухався і розгляд перенесли.

– Якби проголосували цей документ, як би з ним відбувалась робота далі?

– На щастя, цього вже не відбудеться, але як завжди з роботою в турборежимі були б величезні проблеми. Наскільки я розумію, там є і процедурні неузгодженості, і проблеми по суті. До підготовки залучались величезні ресурси, багато експертів, і не розглянувши остаточну версію  постатейно на профільному комітеті, неможливо  давати будь-який змістовний висновок. Ми сподіваємось, що будуть дотримані всі домовленості і законопроект пройде нормальну процедуру розгляду в комітеті, всі зможуть чітко артикулювати свої зауваження і позиції і потім вже його винесуть на розгляд парламенту. Я не думаю, що це відбудеться наступного пленарного тижня. Але в будь-якому випадку, сподіваюсь, в цьому році.

– В цих варіантах правок не змінена сама виборча система, хоча до неї було багато претензій у нової влади. Їх будуть змінювати правками вже після ухвалення кодексу з правками президента?

– Наскільки я розумію, в комітеті дійшли думки, що правок президента для змін замало, щоб довести цей проект до тями.

– Чи не було би легше, якби президент його підписав влітку, а зараз парламент вносив би правки?

– Я не працював з деталями, але маю розуміння, що дефекти настільки серйозні, що неможна було так ризикувати. Виборчий кодекс – він активує багато процесів, зокрема в ЦВК. Якщо їх запустити з величезними дефектами і наявними протиріччями, виправляти їх буде набагато складніше. Наша мета – ухвалити якісний закон, по якому проходитимуть президентські, парламентські і місцеві вибори.

– Судячи з перехідних положень якраз на місцеві доведеться ухвалювати новий закон.

– Це відкрите питання, на яке в мене поки немає відповіді але всі ми орієнтуємося на чергові місцеві вибори на осінь 2020– У минулий вівторок Рада в першому читанні голосувала законопроект щодо зняття недоторканності, який врегульовує процедуру слідчих дій щодо депутатів. Ваша фракція за нього не голосувала, за що наразилась на критику багатьох активістів. Чому ви не голосували?

– Насправді все дуже просто. Коли «Слуги народу» подали другий комплексний законопроект про зняття недоторканності, ми одразу виступили проти і подали свій альтернативний. Чому? Ми не погоджуємося з самою моделлю, яку вони запропонували. Всі ці 28 років питання депутатської недоторканності знаходилося в компетенції Верховної Ради. Саме вона вирішувала – притягати до відповідальності чи ні, затримувати чи ні, арештовувати чи ні. Тобто доля депутата вирішувалась в цих стінах. Фракція «Слуги народу» запропонувала передати цю функцію з Верховної Ради одній особі…

– Генеральному прокурору.

– Так. В даний момент це Руслан Рябошапка, але ж це не Руслану Рябошапці передають, а посаді генеральний прокурор. Не дуже хочеться згадувати відому розмову двох президентів, але в ній президент України підтвердив, що генпрокурор стовідсотково його людина. Відповідно, логічний ланцюжок вимальовується дуже простий – якщо раніше долю депутата вирішувала Верховна Рада, то тепер це робитиме Офіс Президента. Тобто, «Слуги народу» фактично передають управління цим питанням Офісу президента. Фракція  «Голос» з таким «зняттям» категорично не погоджується, бо народу обіцяли максимальне прирівнювання депутатів в цьому питанні до звичайних громадян.

Тому ми подали свій законопроект, де були фундаментальні відмінності в питанні, хто може вносити відомості в ЄРДР крім генпрокурора. Наша позиція – це право мають мати як мінімум також САП,  ДБР та НАБУ і, які за законом і проводять розслідування проти депутатів і, як САП, здійснюють процесуальне керівництво.

Друга фундаментальна відмінність нашого законопроекту – це можливість затримання народного депутата на місці тяжкого злочину. Бо проект «Слуг» не пропонує дієвого механізму затримання. А давайте забудемо про корупціонерів, а подумаємо, що можуть бути вчинені тяжкі злочини, хтось когось може убити, якесь ДТП. У проекті більшості для цього слідчий має поїхати в Київ і отримати дозвіл генерального прокурора. Вибачте, але у нас велика країна. Якщо злочин вчинили на Печерську, то можна спробувати встигнути поїхати на Різницьку. Але якщо це станеться в Закарпатті, то це абсурд!

Наші пропозиції були донесені до «Слуг» і вони погодились з ними вербально, ми дійшли до того, що голова профільного комітету Денис Монастирський сказав: «Так, ви праві», і наші вимги фактично лягли у текст подання ддо першого читання, але переконати Слуг проголосувати за нищ законопроект, який фактично врегульовує всі ці питання не вдалося,  вочевидь спрацювало політичне его чи доцільність просувати виключно свої проекти, навіть якщо визнано, що вони не досконалі.

– Цікаво, що місяць тому вони ледь не поховали свій власний законопроект на комітеті..

– Так, тоді частина Слуг не голосувала, але нам особисто  «не шашечки, а їхати». Тому наразі ми вважаємо своєю перемогою те, що голова комітету під стенограму пообіцяв розширити перелік осіб, що можуть вносити відомості в ЄРДР, включивши туди керівників САП, НАБУ і ДБР, обіцяв змінити правила затримання депутатів на місці скоєння злочину і розширити поняття індемнітету.

-Думаєте, комітет підтримає ці правки?

– У нас немає схильності їм 100% вірити, але перемогою є те, що це було озвучено і внесено в стенограму. Давайте дочекаємось розгляду комітетом до другого читання. Свої пропозиції ми, безумовно, подамо.

– Як ви думаєте, Рад встигне до Нового року ухвалити цей законопроект в другому читанні.

– Я думаю, що політична воля в у лідерів «Слуги народу» є, але я також чую в кулуарах, що в них є величезні проблеми з голосами.

– Коли тільки був внесений законопроект, то депутати меншості жартували над «Слугами», що голосуючи скасування недоторканності як норму Конституції, в монобільшості не розуміли, що це. Але коли прочитали, як проводитимуть у них обшуки і перевірять рахунки в банках, то різко передумали.

– Саме тому, це і голосувалось в перший день роботи Ради. Депутати від моно більшості швидко вчаться і починають добре усвідомлювати всі ризики, що пов’язані з депутатською діяльністю.

-Якщо закон не буде ухвалено до 1 січня, що відбуватиметься з притягненням депутатів до відповідальності. Бо Руслан Рябошапка каже, що зможе це робити і без нового закону.

– Я не знаю, що він казав, але якщо так, як ви кажете, то це неправда. Є конституційні принципи, а є принципи і правила встановлені законами. Права і повноваження особи можуть визначатись як Конституцією, як актом найвищої юридичної сили, так і законами. В даний момент повна юридична недоторканність депутатів Верховної Ради існує в українському законодавстві. Просто вона прямо передбачена не Конституцією України, а як мінімум трьома базовими законами – Регламентом Верховної Ради, Законом про статут народного депутата і Кримінально-процесуальним кодексом. І, якщо, не дай Боже, ми не встигнемо ухвалити ці зміни до них, то з 1 січня всі ці акти працюватимуть в звичайному режимі. І те, що Парламентом вже скасовано один абзац  статті 80 Конституції, ніяк не впливає на фактичну і юридичну недоторканність депутатів ВРУ.

– Тобто, уявімо, що депутат З скоїв злочин, його затримали, привели в суд обирати запобіжний захід, а суддя їм каже, що вони не мали права? Чи як?

– Ні, вони навіть не зможуть його затримати, бо в законі чорним по білому записано, що цього не можна робити. Ще раз, 80 стаття Конституції – це лише один абзац, який визначав згальний принцип недоторканності. Суть Конституції, що вона закладає засадничі принципи і норми, але розшифровка іде в законах. Прибравши конституційну норму, ми геть не прибрали розшифровку в трьох законах. А отже 1 січня все працюватиме як і раніше, і ніхто нікого затримувати не зможе. Всі питання Генпрокуратура змушена буде і далі скеровувати Верховній Раді. І це, я думаю, буде величезним провалом для правлячої партії, для Офісу президента, бо це була його ключова обіцянка. Це буде неприємно і для нас, бо я особисто багато років стверджував, що недоторканність – це матір української корупції. Тому, сподіваюсь, що влада залучить всі ресурси, щоб цей законопроект з урахуванням всіх деталей, що дійсно призведуть до зняття недоторканності зайшов у зал до кінця року.

– 3 грудня Рада також ухвалила зміни в закон про ДБР, за якими цей орган перестає бути колегіальним і голова ДБР стає одновласним, якщо так можна сказати.

– Запровадили принцип єдиноначалія…

-Наскільки це єдиноначаліє корисне для такого органу як ДБР.

– Дивіться, реформа і перезапуск ДБР – це надто комплексне питання, його не можна розглядати тільки з одного боку. Це класичний приклад того, що не буває ідеальних рішень.

– Мені здається, суспільство взагалі мало зрозуміло, що змінював цей закон, бо в основному увага була прикута до голодування Євгенії Закревської і долі слідчих у справах Майдану.

– Так. На жаль, нас усіх поставили в цю дуже складну позицію, що, розглядаючи інституційний закон про ДБР, ми вимушені були вирішувати питання порятунку справ Майдану. Чому порятунку? Це не пусті гучні слова. Ми знаємо як формувався підрозділ справ Майдану в ДБР. За залишковим принципом, коли керівники інших підрозділів дали тих, кого не шкода. Та навіть, якщо там є і досвідчені кадри, то справи Майдану – це тисячі томів. Всім було відомо, що спливає дедлайн 20 листопада по розслідуванням. І це було відомо не місяць і не два тому. Ми знаємо, що в ДБР нічого не робили до 20 листопада, щоб прийняти і далі якісно розслідувати ці справи. Думаю, що в цьому є вина і керівника ДБР, і генпрокурора, що вони дотягли до останнього моменту. Думаю, що заступивши на посаду, Руслан Рябошапка прекрасно розумів, що розслідування в цих справах не закінчать до  середини листопада і справи не будуть передані до суду. З іншого боку, величезною проблемою є те, що існуючий  стан справ є провалом попереднього керівництва ГПУ але для нас було принциповим забезпечити нормальні умови для завершення розслідування.

Тому ми зробили в «Голосі» все від нас залежне, щоб підготувати і підтримати цю правку, поставити її на підтвердження в залі, щоб захистити розслідування цих справ.

Але це відсунуло на другий план інші питання. Дійсно, ДБР мав би від початку існувати як правоохоронний орган, а не як орган виконавчої влади. Бо як тільки він отримує такий статус ЦОВВ, на нього поширюються всі правила державної служби, від залишався в системі координат  Кабінету міністрів. Правоохоронний орган має існувати в іншому правовому полі. Тому, думаю, є доцільним, що цей статус змінився і ДБР перетворився у правоохоронний орган.

– Насправді, мене більше турбує формула призначення в цей орган і чи не буде голова повністю контрольованим президентом, бо в нього буде фактично 6 членів в конкурсній комісії. І ми можемо отримати той же контроль цього органу з Банкової, як це чути в телеграм-каналі «Трубу прорвало».

– Ризик є завжди, він залишається. Ідеальних рішень не буває, але закон про ДБР – це не новий закон. В чинному законі прописана процедура призначення комісії: три від президента, три від Кабміну.

– Тільки коли писали закон, то була зовсім інша конфігурація більшості.

– Ми дуже довго вели дискусію в комітеті, щоб добитися, що за квотою Кабміну подадуть трьох міжнародних експертів. Я вважаю, це нашою великою заслугою, що це таки вдалося. Їх взагалі там в першій редакції [в законопроекті] не було. Так, в остаточній конструкції з 9 членів вони складають меншість. Але якщо ми разом з нашими міжнародними партнерами забезпечимо якісних представників, то в цих історіях важливим буде не саме голосування, а чітке донесення інформації про перебіг конкурсу. Тому, якщо будуть якісні представники міжнародних організацій, то ми маємо великі сподівання, що вони можуть якісно підсвічувати цей процес і це має знизити ризики зловживань.

– Повертаючись до закону. Дехто його назвав законом про звільнення Труби, і публікації в телеграм-каналі відомих розмов мали тільки утвердити депутатів у правильності кроку. Хоча навряд чи ці записи хтось долучить до якоїсь справи.

– Я не хотів бі обговорювати питання чутки і телеграм-канали, але пан Труба зробив усе, щоб себе дискредитувати, об’єднав проти себе всіх. Безумовно, керівник ДБР не має себе так поводити. Але це вже не важливо.

Важливо, що буде новий конкурс і в конкурсну комісію також будуть входити 3 представники від Верховної Ради і ми будемо вимагати, щоб хоча б один з них не був представником правлячої партії.

– Чи є на це згода правлячої партії, бо Монастирський після голосування досить розмито відповів журналістам, що вони не проти, щоб в комісії були по квоті ВР не депутати.

– Всі процеси ідуть почергово. Ця дискусія на початковому етапі. Але я, використовуючи майданчик нашої розмови, хотів заявити, що ми на цьому наполягатимемо. Не тому,  що ми хочемо якусь свою людину, а щоб підняти рівень легітимності і довіри до конкурсу. Бо, якщо в конкурсній комісії буде 6 людей від офісу президента і в кінці кінців комісія проголосуює 6 «за», 3 «утримались», то ні ви, ні я, ні наші партнери не повірять в її неупередженість і чистоту експерименту.

– Я знову згадаю про єдиноначаліє в цьому контексті, бо раніше там був баланс сил двох частин минулої коаліції.

– Так, ще один важливий нюанс, що ми тут теж вберегли баланс сил. В структурі ДБР є два важливі органи – внутрішня безпека і дисциплінарна комісія. І ми добились своїми правками, що їх вивели з-під прямого впливу керівника ДБР. Ці підрозділи зберегли свою автономність і, сподіваємось, зможуть утримати директора ДБР від зловживань службовим становищем. Бо була спроба записати в повноваження внутрішньої безпеки, що про свої підозри вона доповідає ГПУ і директору ДБР. Ми це прибрали. Бо і керівник ДБР може бути суб’єктом зловживань.

Виходячи з усього сказаного, мені здається, ми досягли адекватного компромісу і перезапуску ДБР. Бо, коли це починалось, ні про який перезапуск взагалі мова не йшла.

-Так, тоді йшлося лише про розширення повноважень Труби.

– Абсолютно. Ця історія починалась як спроба абсолютної монополізації влади Трубою в ДБР під патронатом Офісу Президента. І власне результатом нашої роботи є те, що цю історію за два мсяці вдалося розвернути фактично на 180 градусів. Маємо перезапуск, звільнення Труби і його замів, новий конкурс, комісію з міжнародниками і автономні органі внутрішньої безпеки і дисципліни. Загалом, це дуже якісний результат.

– Насправді, Труба був таким не один. Свої повноваження розширила і ГПУ. Руслан Рябошапка обіцяв вам «провести революцію в ГПУ», коли просив дозвіл на переатестацію прокурорів. Але чи не вийде так, що вони потім поновляться через суди. Як це було з міліціонерами.

– У вашому питанні є дві складові: одна – це розширення повноважень. Насправді, я в житті бачив багато управлінських історій і знаю, що всі керівники хочуть більше повноважень і щоб їх поменше контролювали. І тоді вони кажуть: «Я гарантую швидкий результат». Це працює  бізнесі, але не в державному управлінні. Державний сектор працює за іншими правилами: підзвітність, підконтрольність, прозорість, публічність, інструменти стримувань і противаг. В цьому полягає демократія державного управління. Зараз, користуючись моментом, відбувається процес перетягування на себе повноважень, і цим займаються усі. Рябошапка їх вже отримав. Труба хотів отримати в ДБР, але ми це загальмували.

На хайпі ми спостерігаємо збільшення правоохоронних органів. І це не стільки про ДБР, але й про Бюро фінансових розслідувань. Воно зараз в процесі створення але не замість відповідних підрозділів СБУ, ДФС та поліції, а фактично на додаток. Формується нова правоохоронна армія з 4000 працівників з величезними повноваженнями. Поза увагою громадськості іде повзучий процес посилення правоохоронних органів. Це робиться під лозунгом розширення реформ, хоча ми не спостерігаємо глибинної ефективності реформ у тій самій поліції чи прикордонників, СБУ.

В цьому є велика інституційна небезпека для України. І це поганий сигнал, як для громадян, так і для інвесторів. Якщо лідери коаліції думають, що інвестори це не аналізують, то вони помиляються. І коли президент закликає сюди інвесторів і дає гарантії персонального захисту кожного інвестора  – хоча й не має на це повноважень в Конституції – а з іншого боку збільшує кількість правоохоронних органів та розширює їх повноваження, то інвестори все це прораховують і розуміють.

– Все ж таки про ризики реформи ГПУ.

– А щодо реформи ГПУ, то ми з першого дня казали Руслану Рябошапці, що найбільшим ризиком є те, що вся ця реформа може завалитися, бо ми маємо справу не просто зі скороченням працівників, а з фахівцями в галузі права. З людьми, більш грамотними, ніж чимало досвідчених юристів. Які мають величезний досвід і прекрасні відносини з судами.  Тому ображених буде багато, бо скоротити хочуть щонайменше 5 000 чинних працівників органів прокуратури.

Я не маю нічого проти скорочення, але ми зараз говоримо про ризики. Тому я і називав квітень-травень 2020 року, часом коли може почати формуватися така ситуація, що ГПУ доведеться вирішувати питання поновлення скорочених прокурорів. Це величезний ризик. Але Руслан Рябошапка взяв на себе відповідальність.

– Наскільки я розумію, вони розраховують на те, що на момент рішення суду не буде вже інституції, з якої їх звільнили, а буде Офіс генпрокурора.

– Так, це відомий юридичний фінт. Але чи врятує він їх від  ЄСПЛ, покаже лише час, а нам лишається спостерігати. Ризики є величезні, але чим це закінчиться ми  дізнаємось в середині наступного року. Профільний комітет парламенту буде за цим уважно слідкувати.

– І не виключено, що до того часу буде новий генпрокурор, зважаючи на те, як з Рябошапкою воює частина оточення президента.

– Це теж великий ризик. Коли ухвалювали закон, я казав напівжартома, що в ньому не вистачає лише слів «генпрокурор – Руслан Рябошапка». Я поки сподіваюсь, що змін не буде.

– І багато хто казав з депутатів попередніх скликань, що якби це сталось за Януковича, то вже стояв би хай на весь світ.

– В «Голосі» ми називаємо  це тестом на  «фактор Януковича». І дуже багато законопроектів ми перевіряємо саме на цей фактор. Звучить він дуже просто: чи голосували б ми за такий законопроект, якби президентом був Віктор Янукович.

– Є ще один закон, за неголосування якого вашу фракцію дуже критикували – це закон про ринок землі. Чому ні?

– По-перше, ми не голосували в першому читанні, тому що ми не хотіли грати в будь-які піддавки з більшістю. Ми зайняли категоричну позицію по суті і по логіці аграрної реформи – ми хочемо гарантувати, щоб першочерговими вигодонабувачами реформи будуть селянські і фермерські господарства й громадяни України. Відповідно квоти, обмеження, послідовність дій тут вкрай важливі. Той діалог, який іде останні три тижні, він дає надію.

– Найбільше було питань щодо референдуму щодо продажу землі іноземцям.

–  По перше, з моменту ухвалення земельного кодексу у 2002 році іноземцям заборонено набувати сільськогосподарську землю у власність. Цьому правилу вже 17 років. Тому ризики в цьому питанні – не в політизованій дискусії про можливість продажу землі іноземцям, а в тому, що для її ефективної обробки в найближчі десятиліття потрібні величезні кошти. Ми є свідками зміни клімату, може статися так, щоб без всебічної розбудови новітніх систем меліорації , половина України буде  напівпустелею або принаймні в сучасній степовій зоні.  Аби уникнути цього потрібні величезні ресурси, яких ми наразі навряд чи знайдемо в Україні.

Зараз в комітет надійшло майже 4000 правок. Ми були конструктивними і не завалювали комітет правками, але сподіваємось, що наші будуть почуті і враховані. Ми в «Голосі» не готові голосувати за красиві словосполучення, для нас важлива суть.

– Представники ОПЗЖ кажуть, що перед впровадженням ринку землі необхідно провести ревізію, де чия земля, щоб не було як з Андрієм Садовим, якому інкримінують продаж землі, що була чиїмись городами.

– Це навіть не обговорюється. Є чітка домовленість з Кабінетом міністрів, що поки не буде наповнений Земельний Кадастр з використанням сучасних ІТ інструментів, хоча б на 90%, взагалі мови ні про які торги і продаж не буде. Саме тому земельна реформа планується з 1 жовтня 2020 року і Олексій Гончарук особисто нам це гарантував.

– Коли ви тільки прийшли в Раду, було питання, чим буде займатися фракція, і чи не буде вона статистами. Як за ці місяці виглядає ваша співпраця з більшістю, наскільки вони дослухаються?

– Я вважаю, що  найгірші пргнози не збулися. В цілому, ми досить ефективно працюємо і нам вдається виправляти багато деталей. І наша експертність, цілісність і принциповість яка нас сильно відрізняє нас від монобільшості, працює.

– Наскільки часто вас просять допомогти голосами?

– Ми не ведемо таких дискусій. Ми голосуємо «За» тільки, коли самі вирішуємо підтримати той чи інший законопроект.

– В останній тиждень ви робили кілька заяв з ЄС і «Батьківщиною» по “нормандській зустрічі”. Як іде ваша співпраця з інших питань.

– Цей спільний виступ стосується справді вирішальної для України зустрічі в Парижі, у нас спільне відчуття без пекових ризиків, так ми спільно провели Віче на Майдані минулої неділі. Але в інших питаннях ви бачите, що ми часто голосуємо геть не так як «Батьківщина» чи ЄС, у нас дуже сильно відрізняються політичні погляди, принципи, розуміння пріоритетів і порядку здійсненя реформ. Про жодну системну співпрацю чи координацію в Парламенті з цими силами мова не йде.

– Останнє питання: кілька місяців тому ви сказали, що 60% законопроектів, що приймаються в залі невисокої якості. Чи змінилась ваша оцінка після того, як Рада вийшла з турборежиму.

– Для перевірки якості потрібен час. Ми практично кожне засідання голосуємо зміни до того, що вже самі недовно прийняли.  Вчора голосували про помічників народних депутатів , яким заборонили суміщати діяльність. Ми одразу попереджали, що це помилка. І такого досить багато, але поки це тільки очевидні недоліки.  Відповідно, я притримуюсь тієї думки, яку висловив 2 місяці тому. Єдине, що я тоді говорив, що ми в наступному році масово виправлятимемо помилки. Я помилився, ми вже зараз виправляємо це робимо – від питань помічників депутатів до деталей анбандлінгу ГТС і сплати ПДВ з нього і так далі. Рада все ще працює в штучно прискореному режимі, що постійно створює ризик помилок.