Про це повідомило CNN.

Росіянин потрапив до України на початку широкомасштабного вторгнення. Його командиром був Азатбек Омурбеков, офіцер 64-ї окремої гвардійської мотострілецької бригади, відомий як “Бучанський м’ясник”. Омурбеков перебуває під санкціями ЄС і Великої Британії, а США наклали обмеження на всю бригаду. У вересні Чибрін дезертирував із російської армії та втік до Європи через Білорусь і Казахстан.

Росіянин розповів, що пам’ятає як його співгромадяни втікали після зґвалтування двох українок під час їхньої дислокації на північний захід від Києва в березні. Коли командири дізналися про воєнний злочин, то ґвалтівників побили, але повного покарання вони не відбули.

“Я бачив, як вони бігли, а потім дізнався, що вони ґвалтівники. Вони зґвалтували матір і доньку”, — зауважив він.

Фото: CNN

64-ту бригаду звинувачують у воєнних злочинах під час їхнього наступу на Бучу, Бородянку та інші міста й села на північ від Києва. Міноборони України назвало підрозділ воєнними злочинцями після того, як у квітні було виявлено масові могили з убитими мирними жителями та тіла мертвих, що лежали на вулицях.

Водночас Москва називає фейками зображення тіл мирних жителів, а президент РФ Володимир Путін нагородив бригаду почесним військовим званням та відзначив її за “героїзм” і “сміливі дії”, що викликало обурення у всьому світі.

Російський дезертир розповів, що бачив багато злочинів. Чоловік, який попросив притулку в Європі, поділився деякими злочинами, свідком яких, за його словами, він був і чув. Микита Чибрін наголосив, що буде готовий свідчити проти свого підрозділу в міжнародному кримінальному суді, хоча сам стверджує, що не вчиняв злочинів. Утім інформація щодо останнього не є підтвердженою.

Підрозділ мав “пряме командування вбивати” всіх, хто поширює інформацію про їхні позиції, чи то військових, чи цивільних. За його словами, немає жодних сумнівів, що бійці 64-ї окремої гвардійської мотострілецької бригади були здатні вбивати беззбройних мирних жителів.

“Є маніяки, яким подобається вбивати людей. Там такі маніяки були”, – сказав він.

Крім того, чоловік описав масові пограбування, коли російські окупанти забирали комп’ютери, коштовності та все, що їм подобалося.

“Вони цього зовсім не приховували. Багато з мого підрозділу, коли ми виїжджали з Липовки та Андріївки наприкінці березня, забирали машини, техніку, забирали цивільні машини і продавали в Білорусь”, – сказав він. “Менталітет такий: якщо ти щось вкрадеш, ти хороший. Якщо вас ніхто не спіймає, добре! Якщо ти бачиш щось дороге, крадеш і не попадаєшся, ти хороший”.

За його словами, командири бригади були добре обізнані про зґвалтування та вбивства, а також про мародерство. Проте вони мало цікавилися пошуками справедливості. Командування реагувало як: “Це відбулося. Ну і що?”.

Дезертир впевнений, що у результаті переможе Україна, але перед цим з обох боків проллється багато крові. Він бачив найсучасніше озброєння, яке отримує Україна, поки РФ покладається на обладнання радянських часів, яке використовувалося під час війни в Афганістані в 1980-х роках.

Росіянин додав, що підготовка його підрозділу полягала в тому, що командири дали їм зброю, мішень і 5 тисяч куль. Сам він раніше працював за комп’ютером в офісі. Їм казали “продовжуйте стріляти, і тоді ви вільні”.

Він згадав як бачив солдатів, які вихвалялися, що “легко буде розстрілювати українців”, але повернувшись з передової думка змінилася. За його словами, вони зрозуміли ситуацію, коли побачили її на власні очі, “але не змогли втекти”.

Фото: CNN

Микита Чибрін сказав, що спочатку відмовлявся їхати до України, але його закрили зсередини у спецтранспорті та відвезли на фронт. Спочатку він дислокувався у Київській області, після відступу потрапив у Білорусь та на місяць до військового шпиталю в Росії. У травні його відправили до Харківської області на сході України, а потім він був у лісах навколо Ізюма.

З-під Ізюма йому вдалося втекти, коли він помітив, що командири інших підрозділів виїжджають на вантажівці з району до Росії. Чибрін проїхав разом з ними, а потім на кордоні з Росією попросив медичної допомоги. Ще місяць він провів у лікарні, але коли почув про мобілізацію, то втік спочатку до Білорусі, Казахстану і далі вже до Європи.