Про це повідомляють #Букви.

Михайло Горбачов був найбільш прозахідним і демократичним лідером Радянського Союзу. Отримавши владу він змінив політичний курс на поліпшення відносин із західними країнами та проголосив “нове мислення”, яке полягало в повороті радянської дипломатії до ідеї єдності, а не протистояння.

Прийшовши до управління у середині 1980-х, він запам’ятався, зокрема тим, що намагався лібералізувати економіку. Тоді в Союзі почалася “перебудова”.

Михайло Горбачов народився 2 березня 1931 року в селі Привольне Північно-Кавказького краю у сім’ї селянина.

У дитинстві спочатку розмовляв українською, оскільки по матері мав українське коріння. З 13 років періодично поєднував навчання в школі з роботою в МТС і в колгоспі.

Після закінчення в 1955 році юридичного факультету МДУ Горбачова направили у Ставрополь у краєву прокуратуру. Там працював заступником завідувача відділу агітації і пропаганди Ставропольського крайкому ВЛКСМ.

У 1953 році одружився з Раїсою Титаренко, з котрою познайомився в університеті.

У 1978 році, 47-річний Горбачов став наступником Кулакова на посаді секретаря ЦК КПРС.

У грудні того ж року Брежнєв нагородив його орденом Жовтневої революції. На тій же церемонії орден Леніна отримав майбутній соратник Горбачова, перший секретар ЦК Компартії Грузії Едуард Шеварднадзе.

Перебуваючи при владі, Горбачов проводив численні реформи та кампанії, які згодом привели до ринкової економіки, знищення монопольної влади КПРС і розпаду СРСР.

Консервативні політики критикували його за економічну розруху, розвал Союзу та інші наслідки перебудови. Радикальні політики критикували його за непослідовність реформ і спробу зберегти колишню центрально плановану економіку і соціалізм.

Далі декілька ініціатив і подій, котрими можна характеризувати діяльність єдиного президента СРСР:

  • Повернення з політичного заслання радянського вченого і дисидента, лауреата Нобелівської премії А. Д. Сахарова, припинення кримінальних переслідувань за інакомислення.
  • Гласність, фактичне зняття партійної цензури на засоби масової інформації та твори культури.
  • Придушення локальних національних конфліктів, у яких владою приймалися жорстокі заходи, зокрема силовий розгін мітингу молоді в Алма-Аті, введення військ до Азербайджану, розгін демонстрації у Грузії, розгортання багаторічного конфлікту в Нагірному Карабасі, придушення намагань прибалтійських республік від’єднатися.
  • Антиалкогольна кампанія в СРСР, розпочата 17 травня 1985 р., призвела до підвищення на 45 % цін на алкогольні напої, скорочення виробництва алкоголю, вирубування виноградників, зникнення цукру в магазинах унаслідок самогоноваріння і введення карток на цукор.
  • Зникнення продуктів з магазинів, прихована інфляція, введення карткової системи на багато видів продовольства у 1989 році. Для періоду правління Горбачова характерно вимивання товарів з магазинів у результаті накачування економіки безготівковими рублями, а згодом — гіперінфляція.
  • Реформа КПРС, яка призвела до утворення всередині неї кількох політичних платформ, а згодом — скасування однопартійної системи і зняття з КПРС конституційного статусу «керівної і спрямовувальної сили».
  • Реабілітація жертв сталінських репресій, не реабілітованих раніше за Хрущова.
  • Припинення війни в Афганістані і виведення радянських військ.
  • Введення радянських військ у Баку в ніч з 19 на 20 січня 1990 року, проти Народного фронту Азербайджану. Понад 130 загиблих, включаючи жінок і дітей.
  • Приховування від громадськості фактів аварії на Чорнобильській АЕС 26 квітня 1986 р.
  • Офіційне визнання радянської відповідальності за Катинь.

Період його правління також характеризується припиненням “холодної війни”, за що політик здобув повагу у світі.

Тоді ж СРСР і США узгодили знищення середньої й малої дальності, обмеження стратегічних наступальних озброєнь і поклали початок тенденції до скорочення ядерної зброї у світі.

Найважливішим епізодом другої половини 80-х є падіння Берлінської стіни та наступне об’єднання Західної й Східної Німеччини. У 1990-му Горбачова визнали “людиною року” в Німеччині.

“У знак визнання його провідної ролі в мирному процесі, який сьогодні характеризує важливу складову частину життя міжнародного товариства”, 15 жовтня 1990 року політик удостоївся Нобелівської премії миру. Пізніше, виступаючи в Осло з Нобелівською лекцією, користуючись нагодою, він провів переговори з прем’єр-міністеркою Норвегії Гарлем Брундтланд про інтеграцію СРСР у світову економіку.

Після розпаду СРСР він все частіше почав заявляти про сприяння Заходу цьому процесу і закликав не довіряти Сполученим Штатам.

Відчайдушні спроби Горбачова зберегти реформований Союз під іншою назвою після путчу 1991 року не отримали підтримки суспільства. Одну з головних ролей відіграла позиція України, де на референдумі 1 грудня 1991 року понад 90% висловилися за повний суверенітет. Тоді він заявляв, що перебудова зірвалася через членів ДКНС (ГКЧП) і тих, хто скористався путчем.

Джерело: wikipedia

25 грудня 1991 року Генеральний секретар СРСР Михайло Горбачов пішов у відставку.

Одразу після приходу Путіна до влади в РФ Горбачов підтримував його, мовляв, тому “у спадок дістався хаос”.

Проте, вже після наступного президентського терміну, як зауважив Михайло Горбачов, їхні стосунки зіпсувалися. Діяльність Путіна, як і колись Бориса Єльцина, колишній реформатор критикував.

Він був не згоден з недемократичними законами та посиленням тиску на опозицію. Перед передачею Путіним влади своєму наступнику Медведєву, Горбачов розповів про жалюгідний стан виборчої системи у РФ виданню New York Times. Тоді єдиний президент СРСР закликав Путіна піти та більше не обиратися на нові терміни.

Та вже у 2014 році підтримав російську анексію частини території України — Криму. У 2016 році Горбачов зазначив, що погоджується з рішення президента РФ Володимира Путіна окупувати півострів і, мовляв, він вчинив би так само в аналогічній ситуації. Окрім цього, на його переконання, “світ був би кращим, стабільнішим, безпечнішим і справедливішим, якби Радянський Союз існував досі”.

26 лютого 2022 року у пресслужбі Горбачов-фонда опублікували коротку заяву:

У зв’язку з воєнною операцією Росії в Україні, яка розпочалася 24 лютого, ми заявляємо про необхідність якнайшвидшого припинення воєнних дій та негайного початку мирних переговорів. У світі немає і не може бути нічого ціннішого, ніж людські життя. Тільки переговори та діалог на основі взаємної поваги та врахування інтересів є єдиним можливим способом вирішення найгостріших протиріч та проблем. Ми підтримуємо будь-які зусилля, спрямовані на відновлення переговорного процесу“.

У липні 2022 року російський журналіст Венедіктов розповів, що спілкувався з Горбачовим про повномасштабне вторгнення РФ в Україну. Він наголосив, що Горбачов вважав, що Путін “знищив його спадщину”, розв’язавши війну проти України.

30 серпня стало відомо про те, що останній секретар КПРС Михайло Горбачов помер на 92-му році життя.