Тенденційна телекартинка американських протестів, що почалися після вбивства поліцейськими афроамериканця Флойда Джорджа, яку показують українські телеканали, грає з українським суспільством злий жарт. Медіареальність, що показує виключно вирвані з контексту випадки мародерства і грабежів у США, не дозволяє нашому суспільству зрозуміти справжню суть того, що відбувається. Тим часом події в Америці можна охарактеризувати простим і зрозумілим для кожного українця словом “Майдан”.

Саме Майдан, якщо розуміти під цим терміном масові протести різних верств суспільства проти сформованих в політиці і суспільстві засад і практик. Масовість протестів у США безумовно безпрецедентна – акціями охоплені всі 50 штатів. Соціальна та расова стратифікація також набагато складніша, ніж картинка, що подається нашими ЗМІ, і зображає те, що відбувається, тільки як протест афроамериканського населення проти поліцейського свавілля.

На підтримку протестувальників, серед яких є громадяни різного віку, рас і соціальних станів, висловлюються не тільки традиційно прихильні до лівих ідей зірки Голлівуду. Проти політики Трампа і на підтримку протестувальників встигли висловитися всі живі експрезиденти США, крім демократів Джиммі Картера, Біла Клінтона і Барака Обами та 44-го президента США від республіканців Джорджа Буша-молодшого, також величезна кількість представників інтелектуальної еліти, військово-політичних кіл, духовенства і, що найцікавіше – керівники поліцейських спільнот в деяких штатах.

З розгромною статтею проти Трампа виступив ексміністр оборони США, легендарний генерал Джеймс Меттіс – людина настільки ж далека від лівого руху, як Сонце від Альфа Центаври. У своєму відкритому листі, названому “В єдності – сила!”, що бомбою прогримів в американському інформпросторі, він безпосередньо звинувачує Трампа в підриві конституційних засад держави, різко критикуючи заяву 45 президента США про готовність задіяти армію в придушенні протестів. Заголовок статті є відсиланням до девізу американських військ перед висадкою в Нормандії в 1944 році, який став відповіддю на гітлерівський принцип “розділяй і володарюй”.

Генерал Меттіс фактично звинувачує Трампа в тому, що він використовує нацистську тактику ненависті і поділу проти власного народу, закликаючи американців об’єднатися навколо цінностей та об’єднатися “в упевненості, що ми краще наших політиків”. І те, що позиція Меттіса – не просто його приватне висловлювання, але позиція військової еліти США, свідчить хоча б те, що його лист передруковує головна військова газета Пентагону “Зірки і смуги” – (на хвилиночку) головний інформаційний орган Міноборони США.

Американські протести об’єднує з Майданом не просто масовість. І далеко не форма – адже в США просто немає єдиної точки концентрації протесту. Але рух, що почався як відповідь на поліцейське (міліцейське) свавілля, отримує характер повстання проти чинного президента. З Януковичем Трампа об’єднує не тільки фігура Пола Манафорта (очевидно людини, що несе якусь фатальну печать прокляття для власних наймачів), але й очевидне небажання та невміння відійти назад для деескалації кризи.

Якби на місці Трампа був професійний політик – криза була б вирішена за кілька днів політичними методами: зверненням до нації, зустріччю з родиною загиблого, внесеним у Конгрес законом про посилення контролю над діяльністю поліції. Замість цього президент США зі швидкістю кулемета строчить твіти з погрозами протестувальникам, обіцяючи спустити на них собак, армію та інші небесні кари. Як і у випадку Януковича, винним в тому, що відбувається, у Трампа виявляється не власна некомпетентність і три роки відрощуваний расизм і екстремізм хейт-спічів у Twitter, а світова закуліса: тільки не американська, як у президента України в 2013-му, а глобальна – антифа з Соросом.

Більш того, у Трампа з’явилася і власна “йолка” – події на площі Лафайєт у Вашингтоні. За наказом Трампа поліція і Нацгвардія жорстокого розігнали мирних протестувальників для того, щоб Трамп міг пройтися для свого рекламного ролика до церкви Святого Іоанна. Ролик, записаний з Біблією в руках біля церкви, мав показати безстрашність Трампа після вимушеної евакуації в бункер напередодні. За іронією долі в числі постраждалих від поліцейського насильства на площі Лафайєт виявилися і служителі церкви, яких побили, коли ті надавали допомогу постраждалим мітингувальникам.

Тим часом ця “йолка” американського розливу може стати одним з цвяхів у труну президентства Трампа. Адже американські ЗМІ встигли повідомити сенсаційні подробиці цієї події. По-перше, рішення про розгін демонстрантів Дональд Трамп ухвалив у колі родини – сама ідея з роликом нібито належала його дочці Іванні Трамп і її чоловікові Джареду Кушнеру. Жодних консультацій з експертами і радниками (крім голови піар-служби) не проводили. Для того, щоб очистити площу від демонстрантів, Трамп скористався телефонним правом – дав вказівку генеральному прокурору США Вільяму Барру! Барр виконав неконституційний наказ Трампа, віддавши розпорядження Нацгвардії. Це остаточно підірвало американське суспільство, яке не звикло до антиконституційного телефонного права і побиття мирних протестувальників. Нічого не нагадує? Саме так!

Ми не знаємо чим закінчаться протести в США. Моє особисте припущення – нічим хорошим для Трампа. Але українські ремінісценції, викликані подіями в США, стосуються не тільки нашого минулого, а й значною мірою нашого майбутнього. Те, що відбувається в США – ілюстрація того, в який хаос може занурити державу мотивований, рішучий і некомпетентний популіст.

У всіх популістських режимів є одна спільна риса: популісти завжди тяжіють до авторитаризму і намагаються підім’яти політичні інститути держави під себе для використання в особистих цілях. Як написано на одній зі шпальт газети “Вашингтон пост”, події в Америці – це крах розрахунку республіканців на те, що вони будуть керувати країною, тоді як Трамп гратиме в гольф. Ні!

Лідер-популіст завжди упивається собою у владі і поступово захоплює політичні інститути, попутно руйнуючи їх. В останній рік президентства Дональд Трамп перебуває на Олімпі в усій своїй пубертатній красі – бо всі дорослі, які могли стримати його, давно вигнані їм з уряду і Білого дому. Американська преса зазначає, що поточні критичні помилки Білого дому стали можливі в тому числі через те, що президент США на своєму четвертому році виявився оточеним мовчазними угодниками, готовими виконувати його будь-яке ідіотське розпорядження.

Як приклад наводиться поведінка чинного міністра оборони США Марка Еспера, який активно підтакував ідеям Трампа задіяти армію в придушенні протестів під час наради з губернаторами, попутно роздаючи їм рекомендації про те як з точки зору військової науки захоплювати “поле бою”, створюючи у слухачів враження, що Білий Дім в прямому сенсі веде бойові дії проти американських громадян.

Політичні інститути, які функціонують в рамках закону і непорушних демократичних традицій – це своєрідний захист від політичного дурня. Система, яка повинна компенсувати перекоси політики змінюваного політичного керівництва і не давати тим, хто стоїть біля керма держави, зробити критичний поворот, здатний відправити країну в занос. І незважаючи на все це, ми на власні очі бачимо, яку критичну шкоду столітнім інститутам демократії може завдати один самовпевнений і жадібний популіст.

При чому тут Україна, запитаєте ви? Так, діти Володимира Зеленського поки що занадто малі для того, щоб радити щось батькові. Натомість начальник його офісу та конфідент поводиться як канцлер – друга людина в державі, яку в міжнародних візитах просто супроводжує челядь в складі віце-прем’єрів і міністрів. Наш президент не просто використовує телефонне право, але не гребує хвалитися цим, підносячи це в якості своєї переваги.

Він віддає розпорядження Генеральному прокурору на прес-конференціях, а невинні люди сидять в СІЗО лише через те, що САМ ЛІДЕР взяв участь в піар-акції, присвяченій нібито розкриттю резонансного вбивства. Основним кваліфікаційним критерієм для відбору на посаду є собача відданість особисто президенту. А ключові рішення ухвалюються не в залі парламенту або кабінетах уряду, а на президентській кухні, в оточенні відданих “сватів” і друзів зі сценічного минулого. Без урахування експертної думки та з покладанням відомого приладу на саме поняття права.

Ми вже проґавили критичний поворот. Нас вже заносить. Ми – захоплена держава! Удари палиць – це не тільки наше минуле, але вже і наше майбутнє.