17 листопада виповнилась офіційна річниця від першої фіксації хворого на коронавірусну інфекцію, хоча перше офіційне повідомлення про новий вірус у Китаї в інфопросторі з’явились за добу до 2020 року. Інфекцію, що зараз відома як CoViD-19 (від англ. coronavirusdisease – коронавірусна хвороба), розповсюджувалась в китайському Ухані, була спричинена вірусом родини Coronaviridae. Про її представників пересічному жителю Землі відомо було мало, а більшість і взагалі вперше почули про цей вірус.

Між тим, фаховим спеціалістам відомо про декілька досить гучних кейсів, які стосувались розповсюдження цієї хвороби. Вперше – в 2002 році. Тоді, 16 листопада, в китайській провінції Гуандун зафіксували спалах атипової пневмонії – важкого гострого респіраторного синдрому (ВГРС – англ. SARS). Інфекція, що лютувала півтора роки, згодом була зафіксована в 29 країнах у понад 8000 чоловік, з яких майже кожен десятий випадок став летальним. Проте за масштабами SARS-CoV не перевищив пандемічного порогу і запам’ятався лише локальними епідеміями. В 2004 році, зафіксовано останній випадок інфікування на вищезгаданий ВГРС.

Наступне «знайомство» з коронавірусами сталось у вересні 2012 через повідомлення про відкриття близькосхідного респіраторного синдрому (MERS). За час епідемії інфекцію ідентифікували приблизно у 2500 чоловік. Летальність від нового збудника перевищила 30%, всього від MERS-CoV загинуло понад 750 чоловік.

Поява нових видів коронавірусів – перший сигнал про можливу глобальну загрозу. На це звертав увагу засновник Фонду Білла та Мелінди Гейтсів і по сумісництву засновник Microsoft Білл Гейтс. Мільярдер зазначав, що людство не готове до глобальної пандемії і це спричинить смерть десятків мільйонів по всьому світу.

Передбачення глобальної проблеми у вигляді пандемії стало реальністю досить швидко. Проте масштаб розповсюдження інфекції вразив навіть найбільших песимістів. Так, 11 березня 2020 року Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) оголосила про початок пандемії коронавірусної хвороби (CoViD-19). Станом на ту дату у світі загалом зареєстрували понад 117 тисяч випадків захворювання коронавірусом, з яких 4 131 – летальні. В свою чергу, за рік статистика оновилась до 55 млн. інфікованих та 1 млн. 326 тис – летальних.

В історії людства неодноразово реєструвались різноманітні спалахи, що досягали масштабу пандемії. Це багаторазові пандемії чуми, холери, чорної віспи, грипу тощо. Найбільш масштабною серед останніх пандемій став спалах так званої «іспанки», що спричинив вірус грипу H1N1 (представник вірусів роду Influenza A, родини Orthomyxoviridae). Протягом 1918-1920 років на «іспанський» грип захворіло понад 500 млн осіб, з яких від 25 до 50 млн людей– померло.

Нагадаємо, тоді загальна кількість населення Землі на той момент не перевищувала 2 млрд осіб. Назва смертельної хвороби сторічної давності пішла від іспанських ЗМІ. Саме там вперше опублікували інформацію про нову хворобу. Учасники Першої світової війни піддавали ЗМІ жорсткій цензурі й не пропускали жодного повідомлення про епідемію. Через це точну дату початку пандемії відслідкувати неможливо. Вперше про хворобу написали іспанські ЗМІ у березні 1918 року. Саме цей період і вважається початком пандемії. Походження збудника, вірогідно, Китай, саме там в 1917 році спостерігались спалахи схожого на грип захворювання. Аналіз літератури вказує на провінцію Гуандун, де в той час містились великі популяції диких птахів.

Взагалі грип, як і коронавірус, це не людськи віруси, а походять від тварин – так званні зооантропонози (тобто збудники, що передались від тварин людині і почали розповсюджуватись серед людей). Якщо SARS-CoV-2 теоретично потрапив в людську популяцію від кажанів, то «іспанка» – від диких качок. Звісно збудник інфікував й домашніх птахів, спричиняючи так звану «чуму курей». Саме на птахофермах спостерігались спалахи інфлюенци (стара назва грипу) на початку 20 сторіччя, але вони були спорадичними і рідко досягали масштабів великих епідемій. Історичні джерела свідчать, що хворобу вперше описали в 1904 році, але ще не було свідчень про спільне походження хвороби у курей та диких птахів.

Якщо коронавірус поширився світом з туристами з Китаю (наприклад в Італію збудник потрапив саме так), то «іспанка» з найманцями. Хтось їхав в США на промисловість – як дешева робоча сила, хто на фронт – під прапором Британської імперії. Саме це стало стимулом поширення збудника, яка, як і коронавірус, швидко досягнула рівня пандемії.

У той час не існувало жодного аналогу ВООЗ, а державні системи охорони здоров’я були слаборозвинутими та нескоординованими. Через відсутність повноцінного взаємозв’язку між країнами, епідемія грипу швидко поширилась і досягла глобальних масштабів. Це стало передумовою створення в майбутньому міжнародних медичних організацій. Спочатку – Організація охорони здоров’я Ліги Націй, яка з появою ООН модифікувалась у ВООЗ. Саме ця міжнародна організація мала попередити і скоординувати країни при майбутніх пандеміях. Однак, у ситуації з CoViD, відсутність повноцінного впливу на місцеві організації охорони здоров’я, а також можливий тиск уряду КНР, спричинило появу «темних» плям в поширенні і походженні інфекції, тобто ­- спроби приховати істину. Саме замовчення можливості аерогенного поширення SARS-CoV-2 китайською владою стало причиною недооцінювання масштабу загрози та швидкого поширення хвороби серед всіх країн світу.

Тому весна 2020 року запам’яталась повними локдаунами та першою хвилею CoViD-19, яка, на відміну від пандемії грипу 1918 року, плавно переросла в другу без значного спаду в літній період. В свою чергу, «іспанка» століття тому мала три виразні хвилі спалаху.

«Іспанка» завершилась влітку 1920 року, переродившись в епідемічну форму грипу, що відома під назвою H1N1. Вакцинації проти хвороби у той час не було, а розвиток тогочасної науки не дозволяв її створити. Крім методів профілактики (карантин, миття рук, маски) та примітивної симптоматичної терапії людство не мало жодних методів боротьби. Власне карантин та досягнення 25% колективного імунітету в світі відіграли одну з ключових ролей для подолання інфлюенци.

Чи можливе таке з CoViD? На жаль ні, людство за 100 років значно змінилось. Приховати всю правду, як було з «іспанкою», вдасться хіба що у КНДР, а ризикувати заради колективного імунітету значною частиною власного населення та економікою не ризикне жоден з урядів в світі. Швеція, яка пішла цим шляхом, дуже швидко зрозуміла власну помилку і відмовилась від обраної стратегії.

Друга хвиля CoViD відмічається значним приростом хворих, що пов’язують із мутаціями вірусів та недостатньою підготовкою до повторного спалаху. Характер поведінки коронавірусної пандемії свідчить про можливість третьої хвилі, принаймні у Європі, на що звертає увагу ВООЗ.

За своїм перебігом іспанський грип мав блискавичний характер. Чутливими були переважно люди молодшого віру (15-40 років), що пов’язують з наявним імунітетом серед людей похилого віку. Інкубаційний перебіг рідко перевищував 2 дні і найважчими для пацієнта були наступні 4 доби. З ключових симптомів грипу сторічної давності варто виділити різке підвищення температури, кашель, слабкість та м’язовий біль, регіональні крововиливи. Природа симптомів є схожою до коронавірусу. Так само спостерігався цитокіновий шторм, коли імунна система надто сильно і нерозбірливо реагує на інфекцію, і нерідко відмічались ускладнення від нервової та серцево-судинної системи. Інфаркт та інсульт відмічаються як можливі ускладнення і при CoViD.

Серед особливостей вірусу грипу та коронавірусу – відсутність вираженої тропності збудника. Справа в тому, що для розмноження вірусу необхідно проникнути всередину клітини організму, а отже підібрати специфічний «замок» до власних поверхневих рецепторів – «ключів». Саме відповідність «ключ-замок» визначає блискавичність і перебіг хвороби. Для вірусу грипу – це сіалова кислота, а для коронавірусу – ангіотензинперетворюючий фермент 2 (ACE-2).

Вірус грипу (з ліва) та коронавірус (з права)

Так от, ці структури виявляються у більшої частини організму людини, тобто є чутливими до вірусу. Саме такими були клітини сітківки ока до штаму вірусу, що спричиняв H1N1 зразка 1919 року. Активне розмноження збуднику спричиняло загибель клітин, а отже і сліпоту. Схожим принципом пояснюється втрата нюху та смаку серед хворих на CoViD – вірус вражає клітини  та смакових рецепторів, їх загибель блокує передачу імпульсу через нерви, а отже мозок не отримує інформацію про запах чи смак. Різниця між клітинами лише в тому, що на відміну від клітин сітківки, хеморецептори поновлюються.

Вірусу грипу ідентифікували лише в 1933 р. – вірусологами Вілсоном Смітом, Крістофером Ендрюсом і Патріком Лейдлоу. При «іспанці» не було достатньо відомо про збудника, розвиток науки та медицини значно відставав від сучасного, людство не уявляло структуру вірусу та його генетичну карту, у пацієнтів не було антибіотиків, оксигенаторів та апаратів штучної вентиляції. Та навіть за наявності всього перерахованого в 2020 році, ми вже рік не можемо подолати коронавірус. Власна самовпевненість, недостатня координація світових медичних систем, зволікання влади – причина того, що майже рік увесь світ під медичною маскою. Відсутня етіологічна терапія, препарати кандидати відпадають один за одним. Вакцини лише виходять на ринок, але не має гарантій в імунітеті та ефективності препаратів. Однак, попередня статистика від провідних фармацевтичних компанія дає надію на швидке подолання проблеми.

Якщо порівнювати з «іспанкою», все вказує на те, що в кращому випадку завершення пандемії варто чекати на початку літа 2021 року, проте CoViD-19 більше нас не покине.