На передовій війни з COVID-19: Що відбувається в Олександрівській лікарні, і де маски та ШВЛ

Одним з семи опорних пунктів боротьби з коронавірусом в Києві обрали Олександрівську лікарню. Головна лікарка цього закладу Людмила Антоненко особливої активності у Facebook донедавна не вела. Та через резонанс вирішила регулярно писати, як живе лікарня в умовах пандемії.

Інфекційне відділення Олександрівської вважають еталонним для інших інфекційних по Україні. Його перебудували, оновили обладнання перед “Євро 2012”. Цим процесом займався тодішній перший заступник головного лікаря Олексій Башкирцев – лікар, як кажуть кого колеги, зі «схильністю до розбудови інфраструктури».

Після цього Башкирцева запросили розвивати одне з відділень “Добробуту”, а потім  – інший приватний медичний центр на західній Україні. Кажуть, через  добрі стосунки  керівництва Олександрівської з КМДА, заклад добре забезпечують і зараз. Весь медичний персонал лікарні у період карантину безкоштовно годують, а їжу поставляє одна з мереж ресторанів. Та і лікарі, і медсестри, отримують зарплату не більше 5-7 тисяч гривень на місяць.

Зараз в інфекційному відділенні Олександрівської — близько 50-ти пацієнтів, 39 – з підтвердженим коронавірусом. Два пацієнти у важкому стані. Один – у вкрай важкому, поступив з іншої лікарні. У відділенні є 80 ліжок.

Зразкова лікарня, але масок вистачає не всім

У  лікарні є й двоповерховий корпус нейрохірургії. Його вже переобладнали під інфекційне відділення й готуються приймати хворих, якщо їх  побільшає. Тут є окремі входи, є боксовані відділення. Співрозмовник, знайомий з ситуацією в лікарні, каже:

“Планується, що на випадок спалаху там будуть надавати допомогу лікарі інших спеціальностей під контролем інфекціоністів. Персонал підписав документи про те, що не підуть поки у відпустки й без серйозних причин не підуть на лікарняні, залишаться на роботі. Але в тому корпусі зараз нуль пацієнтів. Тобто напливу об’єктивно немає. Мало того: його немає і в інших лікарнях Києва. Інша лікарня теж приготувалася до приймання  хворих, але і там потоку немає. Можливо, спалаху слід очікувати десь за тиждень. Сподіваюся, його все ж не станеться”.

ПЛР-тести в Олександрівській лікарні проводять лише ушпиталеним до інфекційного відділення: прийти сюди самому й зробити дослідження за своєї ініціативи неможливо, бо реагентів мало, каже співрозмовник із молодшого медичного персоналу: “Це не те питання, яке тут вирішують за гроші. І не значить, що тести роблять якимось обраним. Абсолютно ні. Але вибирають, кому дослідження найбільш потрібне, і тільки під розпис головного лікаря”.

Великою проблемою він вважає брак комунікацій всередині лікарні. Каже, лікарі інших відділень черпають інформацію з інтернету, від колег:

“У нас немає спільних п’ятихвилинок. Їх варто проводити, щоб розповідати всім лікарям про ситуацію в “інфекції”. Але ще більша проблема – відсутність спецзасобів у молодшого персоналу та лікарів інших відділень. Якщо в “інфекції” забезпечені основним, то іншим видають одну маску на чергування. Не респіратор, а саме маску! Все інше купують самостійно. Захисних костюмів і дезінфекційних  засобів теж немає. Лікарі повинні мати доступ до всіх медзасобів. Особливо ті відділення, які стоять в черзі щодо  надання  медичної допомоги інфекційним пацієнтам”.

Згаяли  час

Якщо захисти індивідуального захисту та тести в лікарні обіцяють доставити найближчим часом, то є речі з якими точно буде сутужно – це апарати ШВЛ.

Пандемія коронавірусу змусила багатьох дізнатися, що зо  тяжкого  перебігу хвороби COVID-19 потрібні апарати штучної вентиляції легень (ШВЛ), та дорожче й складніше обладнання – ЕКМО. За такі апарати зараз іде боротьба в усіх країнах, де поширюється коронавірус. Виявивши це, в Україні почали налагоджувати ремонт старих апаратів. На відновлення неробочої техніки кошти збирають волонтери.

У світі чимало виробників ШВЛ – американські, європейські тощо. Їх виготовляли навіть в Україні, але це виробництво вже доволі давно “накрилося”, каже співрозмовник, близький до постачальників таких апаратів.

“За останні роки кілька китайських компаній розробили апарати ШВЛ, і саме ці фірми за тиждень змогли забезпечити всім відомий китайський госпіталь такою апаратурою. Без пандемії у світі продається, ну, може кілька тисяч апаратів за рік. В умовах пандемії ні європейці, ні американці не змогли різко збільшити виробництво. На початку епідемії в Італії стало зрозуміло, що ШВЛ у світі буде катастрофічно не вистачати. І раптом виявилося, що китайці, які за тиждень змогли на порядок наростити виробництво, стали чи не єдиними, хто може їх постачати у досить значній кількості. Але навіть такий рівень недостатній для всіх країн, що потерпають від пандемії. І хто зміг передбачити розвиток ситуації, той встиг придбати наявні апарати”.

ШВЛ як і тести стали закупати в останній момент. Наприклад, Львів закупив 20 апаратів і планує купити ще 60. Крім закупок  державним коштом, в регіони встигли  придбати   кілька сотень апаратів меценати. 40 апаратів в Одеську лікарню купили підприємці. За даними прес-служби МОЗ, станом на 31 березня в Україні є близько 1800 апаратів ШВЛ. Для порівняння, у Нью-Йорку з 20 млн населення є близько 10 тис. апаратів. Виробництво апаратів там з нуля починають великі компанії, які займаються автомобілями, айті-розробками  тощо.

До перших вимог РНБО вживати дій бо боротьбі з коронавірусом, хіба у Дніпрі відреагували на загрозу і стали купувати таке обладнання. Зараз ці апарати уже в лікарнях міста, каже співрозмовник.

“Коли інші міста за два тижні зрозуміли загрозу, то виявилось, що черга за ШВЛ на світовому ринку може дійти не раніше, ніж за місяць на фоні того, що європейські та американські постачальники готові у кращому випадку поставити не більше десяти апаратів у найближчі місяці. Деякі ж просто заморозили будь-які поставки за кордон, виходячи з інтересів власних держав. Навіть витратних матеріалів на ЕКМО в Україні наразі немає. І їх ніхто не продає”, – розповів співрозмовник #Букв.

У квітні в Україну прийде 100 – 500 апаратів, прогнозує він:

“Недавно мені стало відомо, що людина, яка в Києві відповідає за закупівлю всього медичного обладнання для всіх київських лікарень, почала обдзвонювати постачальників з проханням знайти можливості і привести в столицю ШВЛ. Це сталося через два тижня після того, як вже всім стало зрозуміло, що ШВЛ у світі закінчуються”.

За оцінками співрозмовника, це вирок усьому механізму постачання медобладнання в Україну, яке довгі роки цікаво лише одне – система відкатів:”Думаю, монополія на цьому ринку закінчиться, коли всі зрозуміють, що саме ця монополія виявилася неспроможною реагувати на реальні кризи”.

Вже відомо, що апаратів ШВЛ в Україні не купити, пише у Facebook лікар Максим Трембанчук. Він та ще кілька людей з Київського волонтерського штабу вирішили  узятися за ремонт старих ШВЛ, які вже є в Україні.

“За кілька днів отримали десяток заявок з усієї України й Києва. 7 апаратів з київських лікарень у різному стані передали в ремонт до сервісних центрів та готуємо рахунки до оплати коштом небайдужих. Решту будемо відновлювати силами інженерів медичної техніки”, – пише лікар.

Коли він почав цим займатися, то відразу виявив безліч проблем: комплектуючих мало, черга на ремонт, а вартість запчастин іноді захмарна: материнська плата може коштувати 88 тисяч гривень.

Та Максим каже, що не полишить цю справу й закликає допомагати штабу.